Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
04.08.2014 16:31Есе
Про зраду  Про молодість  Про казку  
10000
З дозволу батьків
© Істерична Бруталка

Радість, що мені її завдало життя

Істерична Бруталка
Опубліковано 04.08.2014 / 24561

Я зробила зі своїх почуттів опудало і вдосталь над ним посміялась. Не захотіла це сприймати всерйоз. Бажала помститись долі за те, що вона змушує мене босоніж ходити по заростям кропиви. Нехай - тоді я дивитимусь вперед і сміятимусь, наче за мною невпинно слідує веселка, наче мене не обходять жорстокі витівки долі!

Отож кожного вечора я приходила додому і в мене страхітливо й запаморочливо боліли ноги, а від них і щось ще. І коли біль - який неслухняний негідник! - ставав непокірним і колов усю мене, я починала марити. Аби лиш не жалкувати ні про що, аби лиш не жалкувати!

Бо те, що трапилось: знаєш, його ж могло не бути. Як могло б не виявитись тебе й мене, якби зіркам заманулось розміститись на небі іншим чином. Але все відбулось так як і мало, і щось в цьому було від року. Рок - маленький спадкоємець Нещастя. А я гадала, що зможу з усіма нещастями розквитатись, якщо за мною йтиме твоя любов. Колись я думала, що зможу все що завгодно. Втім, ти знову розбив мені серце, а я не змогла тобі цього пробачити. Тож я зібралась з мужністю та образою й пішла світ за очі, подалі від тебе, від усього, що в мене було. Так у мене не залишилось нічого. Та я була занадто молода, аби повірити, що ти не проситимеш пробачення, що випадок ніколи не зведе нас разом, що від розлучення до сьогоднішнього дня я проходжу під гільйотиною власних докорів. Мені здавалось, я підкорю увесь світ, а потім розповідатиму йому свої історії, вигадані й не зовсім. У кожному переказі є щось від фантазії автора і щось від уяви слухачів. Отже світ ляже спати під мою казку. Казку кохання й мороку, куди я внаслідок першого потрапила. Втім, там я танцювала балет.

Слухай же, світе! А потім продовжуй одну зі своїх численних війн та грайся безумствами, калічачи людські долі.

...

Опісля казки ти поринеш у солодкий сон, просякнутий помадкою із нудотної вічності - виріб невдалого кондитера Часу.

Я полечу, подібно квітневому вітру, до нашого аеропорту і забуду про світ. Бо врешті - що він для мене таке? Бо врешті у мене є спогади і Ти за плечима. Один із вас не дає мені спокою, допоки спочиває інший, а я...Я вас слухаю, слухаю. І у цнотливості своїх колишніх мрій протягую лезо за лезом. Шкода, що я перестала за себе турбуватись. Мені соромно за те, що я стала незграбна у стосунках з людьми і особливо з їх почуттями до мене, що я відтепер сама в себе на думці. Проте від тих, кого б я воліла там мати, мені довелось відмовитись.

Від тебе, любий. Я пишу немов на одному подиху і хотіла б вже назвати тебе зовсім по-іншому. Але я в аеропорті...Де колись для нас розквітали фіалки, невидимі усім іншим, де зберігались дитинні таємниці того почуття, про яке ніхто не має права шкодувати. Ми з тобою закохались одне в одного і забули про все на світі, поки цей світ сходив з розуму.

І хоча нам було важко жити по різні боки кордону, ми все ж тримались. І ми вистояли, переступили чергову межу. І в кожен із чотирьох днів, що ми його провели разом, в п’янкому крещендо линуло до неба твоє і моє «кохаю».

А потім ти опустив руки. Ти пив і геть забував про мене. Я ображалась і сердилась, і все це відбивалось в спокої Тиші. Я кричала і плакала; з тих пір у мене з’явилось відчуття, що я кожен день по-новому народжуюсь, бо постійно все бачиться мені чужим і незнайомим. Ти приходив і заспокоював. Але ти не міг, як ти не знав цього? Я залишалась сама і захлиналась твоєю неправдою, зрадою, стурбованістю за тебе й своїми ревнощами. Проте коли я відкривала усе це тобі, ти пускав його на вітер й заплющував мені очі. А я брала твої руки й надійніше закривала ними обличчя. Ти обманював мене, і я обманювала себе сама. Надовго крил, що ми їх собі вигадали, не вистачило, і нас прихистила реальність. Тоді ж бо я побачила, як підло ти зі мною вчинив. Я ходила з місця на місце то голублячи тебе, то розповідаючи про наболіле. Тоді ти був у лікарні, я була у відчаї, а ми мали бути разом, бо ми планували. З лікарні ти мало що чув від мене. Я не називала тебе інакше як метеликом, котрого не можна було втримати в руках, котрий пручався і летів безвісти.

Настав час, і я випустила тебе з долонь, а ти, ображений моїм холодом і нерозумінням, залишив мене. Так ми розлучились. У кожного була своя образа, яку можна було розжовувати і жувати довго, втамовуючи голод - голод за іншим.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
05.11.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Останні краплини
05.11.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Гроші не пахнуть
23.10.2016 © Олена Яворова / Есе
Твоє пекло чийсь рай
20.10.2016 © Олена Вишневська / Новела
По той бік дверей
30.09.2016 © Карабєн-Фортун Катерина / Нарис
Сповідь на диктофоні
Есе Про казку
04.08.2014
Радість, що мені її завдало життя
13.12.2012 © іміз
Столиця в зефірі
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 1 (1+0+0+0+0)
Переглядів: 152  Коментарів: 1
Тематика: Проза, есе, витівки доля, веселка, біль, негідник, нещастя, серце, пробачення, розлучення, кохання, почуття, зрада, метелик
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 06.08.2014 02:08  Панін Олександр Мико... для © ... 

Чудово!
Всесвіт надав максимальний строк бути разом, але шляхи мусили розійтись.
У кожного своя програма.
Чи буде майбутнє? - Рядочки поки що не хочуть говорити. 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +33
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +83
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
26.03.2012 © Піщук Катерина
18.09.2013 © Тетяна Белімова
20.01.2011 © Михайло Трайста
22.09.2013 © Тетяна Белімова
27.03.2012 © Микола Щасливий
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди