Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
09.08.2014 19:26Політика та суспільство
Війна 2014 Україна  Про Батьківщину  Про Україну  Про сучасність  
Одеса – мама
60000
Без обмежень
© Тетяна Белімова

Одеса – мама

Тетяна Белімова
Опубліковано 09.08.2014 / 24643

У кожного міста, як відомо, свій настрій, своя тональність, своя аура і харизма! І це легко вловити. Достатньо пройтися десь велелюдними містами – центральними вулицями і парками, площами і магазинчиками, базарами, проїхати декілька зупинок у громадському транспорті і «вуаля!», як кажуть французи, ти вже більш-менш маєш уявлення, куди ти попав.

Одеса – це окремий, унікальний, багатонаціональний конгломерат (бо якось містом Одесу назвати – язик стає колом, а до мегаполісу вона ще ніби й не доросла?). Ми всі так чи інакше маємо певні уявлення про «перлину біля моря» (дослівний переклад відомої ідіоми), або «маму» (саме так ніжно називають одесити свою малу батьківщину, слід зазначити, що по всьому місту чимало білбордів із текстом «мама любит каждого!» і фотками простих городян різних періодів існування міста, або ж пейзажем Одеси і надписом «I love Odessa!»). Думаю, нема сенсу переповідати про прекрасну архітектуру середмістя, неповторну Дерибасівську, Приморський бульвар, Оперний театр чи Потьомкінські сходи – це все культові і впізнавані з багатьох листівок місця, котрі, якщо не побачив хоч раз у житті, вважай щось проминув! Також не варто спинятися на всім відомій історії становлення цього багатонаціонального, великого за мірками свого часу торгового центру (завдяки порту у затишній і глибокій бухті), до якого в усі часи стікалися вишукані і шляхетні (і не дуже)) злочинці у пошуках легкої і швидкої наживи. Скромно промовчу про літературний текст і контекст Одеси – від Пушкіна й Ахматової з Бабелем до сучасного українського поета Хромова. Це все легенди, міфи, історія, що ними можуть похвалитися всі більш-менш знані міста України.

А наразі про сьогодення Одеси, про те, якою вона постала ось у такому часовому промені – кінець липня – початок серпня 2014 року. Такі собі флеш-картинки. Те, що найбільше врізалося в пам’ять.

Злива, страшенна, схожа на ту саму, яку пережив колись біблійний Ной у далекі доісторичні часи… Вона змиває все навколо, робить невидимою дорогу. Їхати важко. Це таким є приїзд до славної Одеси, в якій подібне стихійне лихо не рідкість, але кожного разу викликає розпачливе «ой-вей!», бо деякими вулицями проїхатися неможливо (і тоді хідники перетворюються на проїжджу дорогу, а деякі сміливці-камікадзе застряють посеред неозорого моря, яке, на перший погляд, здавалося таким собі болітцем «по кісточки», а насправді...), і вже з місцевих новин дізнаюся, що нові тротуарні кахлі, постелені цього року на набережній в Аркадії (найбільш фешенебельному районі Одеси) упливли разом зі зливою у відкрите море (таки «ой-вей!»).

Основним місцем дислокації (що природно для відпустки) є міський пляж. Здебільшого це 13 – 17 фонтан (як тут називають пляжі – за колишніми криницями, з яких добували дефіцитну раніше в Одесі питну воду). Основним недоліком одеських пляжів є те, що сонечко там ловиться до 17-18 години (бо ж сонце сідає за пагорб, який нависає тут над кожним пляжем – ви, звісно, пам’ятаєте про 198 сходинок Потьомкіна!) і після цього можна вже просто насолоджуватися морським краєвидом (я скромно умовчу той факт, що переодягали і будиночки, позначені на карті буквами WC, є далеко не скрізь… це тут у дефіциті!). На пляжі нема жодного ажіотажу у цей сезон (із тих самих новин місцевого каналу скрутно зітхають про те, у яких Одеса мінусах через вкрай низький сезон) – тут або місцеві, або мешканці Донбасу, що повтікали сюди у статусі біженців. «Донецькі» (як зазвичай у нас називають мешканців сходу) мають велику потребу виговоритися. Підходять прямо на пірсі чи й у морі й заводять розмови.

- Чуєш, а ти звідки? Українською розмовляєш… Значить, не місцева… - зазвичай все починається так.

- Та я з Києва.

- А я з Донецька (бувають варіації – Сніжне, Антрацит і тому подібне)

І ти розумієш, що маєш слухати уважно і намагатися не перебивати сповідь людини з Донбасу. Здебільшого розповідають про втрачену, або зруйновану власність. І стає очевидно, що нічим, окрім того, щоб вислухати, ти цій людині допомогти не можеш… і також зрозумілим є той факт, що за це зло, заподіяне конкретній людині чи й всім нам, ніхто не відповість… На жаль…

Коли наближаєшся до так званих фонтанів – зупинок громадського транспорту перед пляжною зоною, стає зрозуміло, чого ніколи не буде так, як мріє собі один товариш В.Пуйло, тобто, чого Одеса ніколи не стане Севастополем, містом «русскай баєвой слави і доблесті». Уся ця частина міста перед морем – приватний сектор, за виключенням може Аркадії, де багато фешенебельних санаторіїв, готелів, ресторанів, дискотек. І не просто собі приватний сектор різношерстих і різномастих будиночків (хто на яку справу майстер, як то кажуть). Ви були коли-небудь у Кончій-Заспі під Києвом? Не були? Може, ви дивилися таке цікаве кіно «Санта Барбара» чи «Беверлі-гілз»? Підключіть тоді уяву й візуалізуйте таку картинку: височезні суцільні паркани (може до трьох метрів), над камерами спостереження яких височіють башти шести – семи поверхових «приватних» хаток! Уявили? Тепер вам зрозуміло? Одеса аж ніяк не могла розчути заклики до сепаратизму товариша В.Пуйла не того, що тут більшість – свідомі українські патріоти (хоча буде несправедливим заперечувати, що таких тут нема! є! повно українських прапорів по балконах і в машинах, хоч української майже не почуєш, є у центрі, просто під пам’ятником Дюку, свій Майдан у гаслах – плакатах – відозвах і жодного вам триколору!)… Одеса не почула товариша В.Пуйла через те, що це місто комерції і золотої мрії про швидке збагачення! Родичі, які мешкають в Одесі, без кінця переповідають про – того – хлопця – що – мешкав – по сусідству – а тоді – взяв – корабель – під – заставу… і… і… як розбагатів! – живе в Аркадії тепер – як у Бога за пазухою! Тепер ви зрозуміли, яка колосальна різниця між голодними військовими моряками з Севастополя чи вічно засмаленими ланцями з шахт і хлопцем у білих штанях із мрією про Ріо-де-Жанейро? Там, де процвітає комерційна жилка і робиться ґешефт, нема зацікавлених у розв’язуванні конфлікту! І це добре! Це є добре! Хай і цинічно, а для когось і ницо…

І наостанок – одна пляжна замальовка для підтвердження власних слів і наочності, так би мовити. Вечір… Сонечко вже сідає десь за Одесу. Вся пляжна публіка помалу розходиться, демонструючи дива нетипового стриптизу, коли з під великого пляжного рушника спершу випадають на підстилку мокрі частини купального костюму, а потім туди ж треба спритно затягти майтки (або й бюстьє – це для жінок)), шорти, футболку, сарафан, словом, нехитрий гардероб пляжника. І все це на очах ошалілої публіки… У цей час торгаші, що носяться від рання пляжем і зазивають зичними голосами «сладкая – гарячая – кукурудза – пан «Садовник» – піво! – холодноє піво! – пірашкі!» роблять останні спроби розпродати свій товар. Мабуть, у цей час на одеських пляжах прийнято «збивати» ціну на продукти харчування…

Отже, картина маслом: дві тітки невизначеного віку із двома своїми кавалерами (явно місцеві). Повз них проходить старгань із лотком «вкусних – сладенькіх – трубочесасгущенкой».

- Гей, мужчина! – звертаються пані в один голос до торговця.

- Слухаю сюди! – відразу весело відгукується старенький.

- Ці мужчини (жест у бік власних кавалерів) хочуть купити у вас дві трубочки для нас!

- Та нема питань! – з готовністю відгукується дідок.

Мужички (ті, що кавалери) явно не очікували на такий власний прояв щедрості і в’яло переминаються.

- По чому продаєте? – врешті цікавиться один із них після невимовно довгої і тягучої паузи.

- Як всі! – чесно признається дідок, - Але для вас зроблю скидку – давайте по п’ятнадцять!

- Та ну, діду! Женете ви, чи як? – обурюється інший кавалер і робить геніальне припущення, - Може у ваших трубочках і згущенки нема! Так… тільки верх обмастили!

- Як? Щоб мені так жити! – ледь не вмирає від правдивого обурення дідок, - Та я зараз на ваших очах з’їм одну, аби ви пересвідчилися, скільки там багато згущенки!

Дідуля просто на очах потенційних покупців починає смачно чавкати трубочкою, після кожного відкушеного шматка демонструючи їм кількість згущенки всередині. Здається, крити нічим… опоненти переживають нокаут.

- Давайте дві трубочки за двадцять! І розійдемося, як чесні люди! – йде ва-банк один із «мужчин».

- Яке «дві по двадцять»! – знову робить спробу померти просто на робочому місті дідок, - Яке «дві по двадять»!!! Я зранку одну за двадцять продавав!

Не знаю, чим уже там діло завершилося: чи вдалося одеситам дійти згоди і порозумітися з ціною у такій серйозній оборудці, як купівля «трубачексасгущенкой», бо треба було вже йти і насильно відірвати себе від цього вкрай цікавого прояву типового торгу по-одеські. Сподіваюся також, що мій авторизований переклад діалогу нічого не втратив (бо ж усім відомо, що від зміни складників сума не міняється, тобто, мова змісту не завада). Все одно хочу відзначити, що жоден текст не здатен передати ту гру емоцій, жестів, і невербальних нюансів, якими іскрилися всі учасники вищенаведеного діалогу! Так що це лише сіль! Сіль від одеського моря!

Друзі! Ті, що були в Одесі, і ті, що ще ніколи не були там, запрошую вас туди! Поїдьте – ніколи про це не пошкодуєте!

Київ 9 серпня 2014 року
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
08.08.2014 Рецензії / Книга
«Місто» – «Люди» – «Речі», або живе мертвим не буває
23.08.2014 Публіцистика / Політика та суспільство
СЛОВО ПРО НЕЗАЛЕЖНІСТЬ
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
05.12.2016 © Дарія Китайгородська / Мандрівки та туризм
Червоно-біле серце Сакартвело
30.11.2016 © роман-мтт / Культура та мистецтво
Глядачі, упередженність і зомбі (і ще про гроші та смаки)
22.09.2016 © Ольга Шнуренко / Мова та література
Вступ до поетичної майстерності
03.07.2016 © Вікторія Івченко / Журналістика та ЗМІ
ВИПРОБУВАННЯ ЧАСОМ І ОБСТАВИНАМИ
03.07.2016 © Галина Галіна / Політика та суспільство
Спадок (31)
Політика та суспільство Війна 2014 Україна
13.08.2014 © Олег Буць
Нас порятує - тільки любов!
09.08.2014
Одеса – мама
01.07.2014 © ГАННА КОНАЗЮК
Путлеролюбцям
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 6 (6+0+0+0+0)
Переглядів: 194  Коментарів: 21
Тематика: Публіцистика, політика та суспільство, Одеса, Приморський бульвар, Хромов, міський пляж, Донбас, Аркадія, кавалер
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 16.08.2014 12:20  © ... для Олена Вишневська 

Таки так!

 16.08.2014 12:19  © ... для Олег Буць 

Мала на увазі презентацію нового роману "Вільний світ"))
Також можу лекцію прочитати. Відкриту. "Сучасний український літературний процес".
У жовтні було б гарно, мабуть. 

 16.08.2014 12:15  Олег Буць для © ... 

А Ви, виявляється, легкі на підйом! Але не зовсім зрозуміло. На презентацію чого? В смислі, Вас запрошувати...
Чи я вже зовсім не розуміюся в сучасних термінах? Що то за штука така - "презентація"?
В нас, до речі, день міста на початку жовтня, то до нього, певно, багато акцій усяких культурних буде проводитись. Але цей вахтовий графік сильніший за мене...  

 16.08.2014 00:42  © ... для СвітЛана 

так! Одеса того варта!

 16.08.2014 00:41  Олена Вишневська для © ... 

Класна сіль! І її там досхочу!))))
Чудово написано! Знову хочеться туди))) 

 16.08.2014 00:35  © ... для Ігор Рубцов 

не знаю, Ігоре! не бачила)))

 16.08.2014 00:33  © ... для Олег Буць 

То моя мрія! Запрошуйте на презентацію! Неодмінно приїду!

 16.08.2014 00:32  © ... для Олег Буць 

слушні думки! дякую! 

 16.08.2014 00:32  © ... для Мальва СВІТАНКОВА 

Дякую, Мальво! 

 16.08.2014 00:32  © ... для ГАННА КОНАЗЮК 

Дякую! Я теж люблю! 

 13.08.2014 17:27  Ігор Рубцов для © ... 

Був і не шкодую, Танечко. Із власних спостережень. Об`ява на будинку величезними літерами: "Продам неспеша". Отака вона - Одеса, чорноморська перлина. Вся у гуморі. Жаль тільки, що пам`ятник повії не знесли. 

 10.08.2014 22:50  Олег Буць для © ... 

Коли будете в Чернівцях? Бо я туди вернуся на початку вересня.. 

 10.08.2014 22:49  Олег Буць для © ... 

Одеситам, звичайно, пальця в рот не клади!
А на рахунок ПНХ - може, би він щось і мав тут до останнього часу. Але зараз, коли такі жуті в раші почалися! Ні, одесити не дурні!
З іншого боку, як тільки наша влада почне боротися з корупцією і за справедливість - тут-то агентам ФСБ і настане роздолля!
Тішить одне - то буде ой як нескоро!((( 

 10.08.2014 16:45  Мальва СВІТАНКОВА для © ... 

Цікаво написано, Тетяно!
Творча душа, і відпочиваючи напрацювалася.
+》 

 10.08.2014 13:50  ГАННА КОНАЗЮК для © ... 

Цікаво про Одесу!.. Таню - супер!!! Я теж дуже люблю це місто! Місткий твір, багато питань порушено, приємно читається! Дякую!!!)) 

 09.08.2014 23:33  © ... для СвітЛана 

А я не була в Очакові. У Бердянськ незабаром поїду на конференцію! І дуже хоче ще в Чернівці поїхати!
Україна - прекрасна!!! Можна мандрувати нею і ніколи не набридне!
А степовий одеський край справді дивовижний! Всім бажаю там побувати! 

 09.08.2014 23:30  © ... для Деркач Олександр 

Я теж люблю! Та й як її можна не любити?
Ви праві, там багато патріотів, справжніх українців. Багато освічених і розумних людей. А це вже апріорі означає, що процеси зомбування не діють. Потенційні зомбі і жертви киселя-лапши - це перед усім люмпен.
Всі за Україну! Я теж інакших не зустрічала)) 

 09.08.2014 23:28  © ... для Якобчук Павло 

дякую!!!

 09.08.2014 22:55  СвітЛана для © ... 

Чудово! Просто наче сама побувала) Уявилось все таким потішним) У мене рідна тітка по-татові живе в Очакові, все дитинство там! Останні роки в Криму відпочивала, а в Одесі ні. В Одесі не була! Але бажання виникло) Дякую!) 

 09.08.2014 22:31  Деркач Олександр для © ... 

Люблю Одесу) в останню зливу, як я зрозумів, Ви приїхали, а я якраз виїзжав) і з півгодини стояв на Пересипі - їхати було неможливо))неповторний колорит мови і характерів)...до речі мій одеський кум, у свої під-60, останнім часом став цікавитися біографією С.Бандери, націоналістичними рухами України, і взагалі кого знаю, і кого зустрічав - всі за Україну) 

 09.08.2014 19:48  Якобчук Павло для © ... 

Цікавенький діалог вихопив з тексту, докладніше прочитаю пізніше. Цікаво. Майстерно - хто б сумнівався. 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +9
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +53
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +36
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +87
ВИБІР ЧИТАЧІВ
03.12.2011 © Т.Белімова
09.12.2010 © Тундра
20.03.2015 © Вікторія Легль
01.04.2012 © Каранда Галина
27.03.2012 © Микола Щасливий
18.09.2013 © Тетяна Белімова
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди