Почекай
Почекай..
Твого раю земного – руїни зростуться по швах.
Жовто-синіми квітами вкриються сиві рубці.
І не буде смертей на безкраїх зелених полях
І ніхто не влучатиме в мирну беззахисну ціль.
Почекай..
Скоро осінь прикриє собою ще свіжі сліди.
Буде лити дощем, змивати і кіптяву, й бруд.
Та ніхто не забуде ті тисячі чорних годин,
Коли миру просив, брехнею замучений, люд.
Почекай..
Може змінять над нами свій танець небесні зірки,
Може світу набридне тваринний, засліплений страх.
І наступний свій ранок, ти знову побачиш таким –
Відзеркаленням неба в дитячих щасливих очах
м Кривий Ріг, серпень 2014
