15.08.2014 00:59
для всіх
253
    
  9 | 9  
 © Панін Олександр Миколайович

Причинна

Причинна

Уривок з поеми “Калинова гілка “

Я кохала.., я досі кохаю.., 

Він кохання за вітром пустив…

То ж чому і навіщо страждаю? –

Він зв’язав, зчарував, полонив…


Як його відірвати від серця -

Навіть думка породжує страх, 

Сенс життя розпадається, рветься, 

Муки, сльози, страждання і жах…


А терпіти – не бути живою, 

Я рвонулась, та тільки дарма:

Він два серця забрав із собою, 

В мене – жодного серця нема!


Від кохання – руїна та згара*, 

Я на згасле кохання молюсь, 

Я – огидна, потворна примара, 

Я до Світла вертатись боюсь…


Плач і регіт в болотах витають…

Рятувати безумну – дарма!

Божевільно, 

всім серцем кохаю, 

Хоч і серця давно вже нема!

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 29.12.2015 19:22  Ольга Шнуренко => © 

Прочитала ваш вірш і згадала ранній твір Т. Шевченка "Причинна": Ось два фрагменти:

"В таку добу під горою
Біля того гаю,
Що чорніє над водою,
Щось біле блукає.

Така її доля… О Боже мій милий!
За що ж ти караєш її молоду?
За те, що так щиро вона полюбила
Козацькії очі?.. Прости сироту!"

А ще не так давно читала оповідання моєї знайомої на цю ж тему, там взагалі так детально описано, як ЛГ збожеволіла, як блукала лісом, збила босі ноги до крові і втопила новонароджену дитину в болоті...

Коли дочитала те оповідання, ледве сама не збожеволіла...

 22.08.2014 19:16  © ... => Тадм 

Радий, що сподобалось, дякую.

 22.08.2014 09:23  Тадм => © 

класно!

 21.08.2014 17:27  © ... => Антоніна Грицаюк 

Дякую за відгук.

 20.08.2014 23:34  Антоніна Грицаюк => © 

Пронизливий і трепетний вірш!

 16.08.2014 12:35  © ... => Деркач Олександр 

Щиро дякую за відгук.

 16.08.2014 12:32  © ... => Тетяна Белімова 

Дякую за відгук, за співчуття. Ми всі, хто більше, хто менше, у цьому "човні."

 16.08.2014 11:03  Тетяна Белімова => © 

Неймовірно красива безвихідь... І так шкода вашу ЛГ.

 16.08.2014 09:13  Деркач Олександр => © 

Гарно написано

 15.08.2014 19:56  © ... => Світлана Рачинська 

Дякую пані Світлано, на жаль, ми усі, кожний по своєму, у цьому човні.
Дуже приємно було отримати Ваш відгук.

 15.08.2014 19:52  © ... => Тетяна Чорновіл 

Дякую за відгук. Ви абсолютно праві, але ця жінка не змогла.Так трапилось.

 15.08.2014 14:12  Тетяна Чорновіл => © 

Майстерно від імені жінки.
Жінці насправді такі самоприречені настрої слід гнати від себе. Але то просто моя думка...

 15.08.2014 10:32  Світлана Рачинська => © 

Цікаво було б почитати всю поему. Руїна та згара - просто ландшафт почуттів. Сумно, жертовно і самоприречено. Чудовий уривок! Просто монолог безнадійної. Біль і розпач...
Талановито!

 14.08.2014 15:17  © ... => Олена Вишневська 

Дякую, Оленочко, від усього серця.

 14.08.2014 08:56  Олена Вишневська => © 

Приречена кохати до божевілля, і серце віддане навіки йому... Гарно! Дуже!