19.08.2014 14:36
для всіх
174
    
  - | -  
 © Георгій Грищенко

Батько

Збирається батько в останню дорогу, 

В яку вже нічого ніхто не бере, 

Матуся заплакана молиться Богу, 

Синок кулачком оченятачка тре.


Щось ріже малому його оченята, 

Бо батько так хворий і жалко його, 

Не кидай нас, молить тихесенько тата, 

Та хворий не чує синочка свого.


Він каже: ”Прощайте навіки, рідненькі, 

Дорога остання вже кличе мене, 

Синочку, будь чемним і слухайся неньку, 

Хай доля щаслива тебе не мине.


Як станеш дорослим й почнеш працювати, 

Матусю рідненьку завжди бережи, 

Не смій серед чесних людей хитрувати, 

Я хочу щоб праведно й чесно ти жив.


Люби Україну як матір рідненьку, 

Бо ліпше за неї країни нема”, 

Замовк й відійшов в інший світ потихеньку, 

А мати з синочком зосталась сама.


І світ обступив їх безжальний і добрий, 

І мовчки послухавши материн плач, 

Сховав ясне сонце швиденько за обрій

Й накинув на них ночі темної плащ.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!