21.08.2014 08:12
для всіх
233
    
  4 | 4  
 © Тадм

Бентежить неба зібгана блакить

з рубрики / циклу «Осягнення суті (філософська лірика)»

Бентежить неба зібгана блакить, 

Хмаринок рване покривало….

Душа чомусь вже котрий день щемить -

Не знайде відповідь: чи пізно, чи ще рано….


Світ розлетівся зранку на друзки

Єство стискається в одну маленьку точку, 

Вузлом тугим всі думи-мотузки

А розрубати ж, як втекти, - відстрочка…..


Тож і мовчу, щоб більше не ятрить

Важливе, справжнє, наболіле….

Не вірю, що існує бодай мить, 

Яка б безслідно в вічності зотліла


Розплутую. Тихесенько молюсь, 

Випрошуючи вперто розуміння, 

Навпомацки…Та, знаю, не зіб’юсь

Орієнтир? Лише один – сумління….



Миргород, 20.08.2014

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 14.11.2016 14:39  Артюх Леся Вікторівна => © 

Душевно. Дякую.

 22.08.2014 11:36  Світлана Рачинська => © 

Безслідно нічого не минає... Ти вірно підмітила. Але розплутати ніколи не пізно! Сумління, воно ж або є , або його немає... І не важливо, що все навколо здається зібганим та рваним. Гарний вірш, мудрий. Зігрітий молитвою.
Терпіння! Обов"язково справишся, я вірю!

 21.08.2014 11:31  Тетяна Чорновіл => © 

Молитва допомагає і зцілює!
Все буде добре, Таню!

 21.08.2014 10:56  Олена Вишневська => © 

складно все це... піду розплутувати своє.. безнадійно заплутане)))