23.08.2014 11:02
для всіх
188
    
  2 | 2  
 © Бойчук Оля

Старий чемодан...або злива у місті

Місто очікує зливи і грому.

Хтось поспішає додому. Чи з дому?

Як перелітні птахи.


Спітнілі дахи видихають на хмари

А ті вже не хмари - сумирні отари

докупи скликає чабан.


Старий чемодан ледь розплющує віко.

У спину періщить. В калюжі ще мілко

а тре́ її переплисти́.


Намоклі листи забіліли лататтям.

Намоклі взуття, парасоля і плаття, 

а хочеться далі іти:


від самоти вибігати у місто.

в прозі дощу слухати музику Ліста, 

сховатись травою в туман.


Старий чемодан стоїть на долівці

напханий ситно. А я на бруківці

поміж перелітних птахів.


Піт із дахів капле бодро і дзвінко.

Чабан не гримить, сонно дує в сопілку.

Не поспішає ніхто.


Прочинила вікно, 

а мені на долівку зронила голубка

малесеньку гілку,  

майнувши сіреньким крилом.



Івано-франківськ, серпень 2014

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 25.08.2014 08:30  Ольга Шнуренко => © 

ОЛЮ, щиро вітаю тебе зі святом! Миру і злагоду! І усіляких гараздів в твоїй родині! Слава Україні!

 24.08.2014 08:40  Тадм => © 

Світлий, теплий вірш. Дуже сподобались образи

 23.08.2014 18:18  Світлана Рачинська => © 

Якось так тепло, не дивлячись на зливу, зворушливо...

Чудово, Олю!  Чуйний такий колорит почуттів...