Сумую
з рубрики / циклу «Послання до коханого»
Сумую?
Може.
Раз на двісті ранків.
Живу?
Живу.
Хоча й не кожен вечір.
І сукню ніжно-білу, із серпанків,
Я відчуваю, що не день, на плечах.
Кохаю?
Мабуть.
Сильно?
Ще не знаю.
Щось є у серці – чи ж-бо не кохання?
Сходи ж хоч раз до того небокраю,
Де загадала я про нас бажання…
Сходи хоч раз, хай може щось відчуєш,
Хай може ще полюбиш… попри сльози.
Сумую?
Мабуть.
Та…
Чи ти сумуєш?
Не на добро у травні ці морози…
