ОДА МУЗІ
Ніжніша за підсніжника пел́юстки
Зімною ти надранньою весною.
Пухнаста кицька вербної галузки -
З тобою кожна рима над рікою...
П́ишу про все на світі і про тебе...
Об аркуш-берег б"ються строфи-хвилі:
Римую "літо" й "квіти" просто неба...
Твої цілунки-квіти - маки в полі.
На долі берег наш приходить осінь.
Ти, як вона - ошатна, в позолоті.
В ріці верба руді полоще коси;
Листок стає закладкою в блокноті.
Переді мною сніжною габою
Біліє аркуш, прагне римування...
Моя ти Музо, будь завжд́и зі мною,
Твої сліди - то строфи віршування.
