Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
28.08.2014 12:35Вірш
Для дорослих  Про прекрасне  Про життя  
00000
Без обмежень
© Василенко Андрій Антонович

НА ОЛІМПІ БУТТЯ

частина четверта
Василенко Андрій Антонович
Опубліковано 28.08.2014 / 24984


ДЗВІН

На шаховій дошці коні ходять

І бігають на іподромі коні:

Від перших, як іскри, нерви дзвонять, 

Від других на нервах іскрить із дзвоном...

На шаховій дошці ходять коні

І бігають на іподромі коні...

Судді – спортивну честь у короні

Кладуть переможцю на скроні.

200


ЗА ФІРАНКОЮ ЗЛОБИ


Літаки

Реактивним черевом

Павутиння війни снують...

Телекамера –

Третє око журналіста –

Мегабайтами болі

Розхристує

Інформацію душі планети, 

Щоб на лезі біди

Розвести різномовні сили

Протилежних сторін мети:

За фіранкою злоби –

Павуки тероризму;

За щитом барикад –

У храмі передбачення

Добро Нострадамуса й Ванги...

Як вивести з нього

Їхню магічну силу, 

Щоб з об`єктиву огляду

Слова гальмо пророче

Зупинило третю... війну?!

2002


ЧАС ЛУЗАЄ МОРОЗУ ГОРІХИ

Я мружусь від Сонця – барвно в очах, 

Від снігу – іскриться подвір`я...

Здається згорає в небі свіча

Й мережить наземне сузір`я:

Відлига встеляє кахелем сніг;

Бурульки стрибають зі стріхи;

Мчить білкою час назустріч весні

Й лузає морозу горіхи!

2002


У НОЧВАХ ЗРОСТАННЯ

Весна водою талою

Купає дитячий крик

У ночвах зростання, 

Щоб літо голосу

Здіймалося паром буття

І приземлялося

Сніжинками осені

На скронях мудрості, 

Яка зимовою піснею

Зійде в лід небуття.

2002

В ПАРАДОКСІ ДОЛІ

Залежність

Журавлем злетіла в простір, 

Щоб взиритись

У напрямок події, 

І яйця незалежності Зозулі

Підкласти до гнізда політсиниці, 

І, заблукавши

В парадоксі долі, 

Поразкою орла

В буття упасти!

2002


ОЖЕЛЕДИЦЯ

Коли укриє землю ожеледиця

Посипають на лід пісочок...

Людина, підковзнувшись, простелиться, 

Не знайшовши опорної точки, „, 

Бува і в серці пізня ожеледиця –

Підковзнувшись душа, на м`якині

Зламається так, що більше й не склеїться...

... На жаль люди стають і такими!

2000


ДІАЛЕКТИКА

Коли акація цвіла:

На ній не видно й горобця.

А як зима за них взялась, 

Сидять, не видно й деревця!

Гілля, мов з грушами, звиса, 

Ці сірі груші цвірінчать, 

Немов я винен їм вівса...

Приходить заморозку час.

Знялася сніжна курява:

Морозко зашпорів підніс, 

А їм це ніби трин-трава –

Сидять, цвірінькають під ніс!

2000

ЗОДЧИЙ

Де початок над лісом бере

Ніжна небесна просинь, 

Там верхів`я зелених дерев

Вкрила іржею осінь.

Ліс у задумі печально шумить, 

Листя – обличчя зморщив...

...З насолодою бродимо ми, 

Бо осінь, – справжній зодчий.

2000


НОВА РЕФОРМА

Коли хочеш суті –

То про реформу економіки повинен знати:

По-перше – це політиків розкутість, 

По-друге – власність – ось її координати.

Якщо захочеш більше з`ясувати –

Повинен ти натхненно працювати.

Якщо у праці браку не давати, –

То про реформу доповість зарплата.

2000


ДОРОГА В ДОРОГУ ВПАДАЄ


Дорога в дорогу впадає, 

Як річка впадає у річку, 

Щоб бігти в незвідані далі, 

Щоб глибшати, ширшати вічно...

Ясне природи тяжіння, 

Ясна природи турбота, 

Ми люди – природи насіння, 

Гартує вона в роботі, 

Щоб жить на Землі без тривоги, 

Творити в неспокої вічнім...

Аж доки існує дорога

І річка впадає у річку!

2000




Онучкам Каті і Тані

КРАСА


Білі - білі кліпси

Одягла весна абрикосі, 

Дим фату повісив, 

Щоб грілась на раннім морозі

Бігли білі сльози, 

Та не розгубилась красуня, 

З неба ллється просинь, 

Холодний, змиваючи сумнів., ,

І музичать бджоли, 

Хмільні від нектару п`янкого, 

Що краса ніколи не в`яне!

Ніколи!

2000



КРОПИВА


Є слова, мов кропива:

Людей на користь жалять!

І, на жаль, ще є слова –

Людину ображають.

Чи ж не тому кропива

Усіх на світі жалить, 

Що є ще такі слова:

Людей завжди страшають.

2000


ВЕЛИЧНІСТЬ


Звичайна праця таїть відкриття

І тому треба любити її, 

Любити так, як безцінне життя.

І так, як співають в гаю солов’ї...

Тоді не марно прожив ти день, 

І прийде втома, яка, мов митець, 

Невтомно візьме і поведе

До щастя шляхом робочих сердець.

2000


ТЮЛЬПАНИ


Вона, мов ту здобич, тюльпани

Обмотала в марлю -"павутину".

Щоб сонячне сяйво не впало - 

Їх несла на рирнок за полтиник.

Її інстинктивна свідомість

Закортіла свіжої копійки...

Коли ж їй настане відомо, 

Що тюльпани – це краси копилка!

2000


ЛІКИ

Провідав мене в лікарні

Мій колега по зміні, 

Казав: справи токарні

Йдуть на відмінно.

Казав, що і хлопці наші

"Набили" добрих рекордів...

... Я цехом іду, неначе, 

Вітаю їх гордих.

І, ніби хмарини з вікон, –

Хлопці в білих халатах

Приносять, мов діючі ліки, 

Добрі слова в палату!

2000

ЗИМА

На чорну землю темної ночі

Сідає з неба сніжний десант, 

Гуляють з ним пильнуючі очі

А він, немов завис в небесах, 

І там кружляє в білих беретах.

Мов парашут, розкрилось небо, 

Мороз на землю ставить тенета...

Зимі – нічого більше не треба!

2000


ВАРТОВИЙ

Собаки гавкають на темну ніч патлату.

Локомотив дає сирену на проїзд, 

А ніч спускається на вії подрімати –

І з нею час, немов крадій, в завод проліз...

Та на посту ніколи ти не зімкнеш око, 

Ракло не викраде майна, 

Бо на душі, мов вартовий, стоїть неспокій, 

І через серце йде надійна прохідна!!!

2000


БАЧЕННЯ


У сні я ніч побачив, 

Яка будила ранок...

Він так розплющив вії, 

Що ніби в ліжко глянув

Очима білих шибок, 

Які вона вмивала

Дощем порозуміння, 

І витирала вітром, 

Народжуючи світло

У темній ніші неба...

... Чи снилось, чи подумав, 

Що ніч – се мати ранку?!

2002



Петрові Якимовичу Староконю


СОНЯХИ


Як були молоді – прихилялись до Сонця, 

Пускались в танок із вітром, 

Ніколи про старість не думали хлопці, 

Що десь вже блукає у світі.

Та осінь настала – зросли і змужніли, 

Схилилися голови низько...

їх думи – зернята тепер обважніли, 

Бо зиму вже чують близько...

Я взяв їх насіння, посмажив і злущив!

Воно і смачне і пахуче...

... Життя, що мені ти готуєш насущне?!, 

На долю мою невмирущу?!

2000



ЩІЛИНА ЩАСТЯ


Хвища хиле хвою, 

Хмари хмурі –

Хаос...

Хваткий хлібороб

Хапко хазяйнує, 

Цікаво цінує церкву, 

Чепурний:

Чаює, 

Чаклує, 

Чоловік чільний, чемний, 

Черпає чесність –

Чудак...

... Шкода, шлях – шлейка:

Шпортаючись, шукає

Щілину щастя –

Ювелірну юність, –

Як я!

2000

ПЛИН ЧАСУ


Заїхав у двір бульдозер:

Власність приватну зламати...

Коли зацвіли мімози, 

Стала в нас іншою хата:

У небо ростуть балкони, 

Зорі і Місяць висячий –

Ну, словом, життя законне...

... Тільки ще й досі я бачу

Маленькі будинки в місті

Поруч з гігантом поважним.

Невже це музейна рідкість?

Що архітектори скажуть?!

2000


В АВТОБУСІ


Пасажири дрімають в автобусі

І сняться їм сни земні, 

А Земля провертається глобусом

У тихій нічній імлі...

Пасажири дрімають в автобусі, 

В обійми їх ніч взяла, 

А Земля повертається глобусом –

До міста, чи до села!

Де стрибають зайці із зайчатами, 

Чи край міста, чи край села, –

Їх дорога своя зустрічатиме, 

Що долю з колес взяла!

2000


В ГОРАХ


А скеля, немов колиска.

Баюка луна зі мною, 

Небесна краса так близько –

Здається мені земною.

Немов голуби, хмарини

Сидять на моїй долоні, 

І річка, мов дощ у ринві, 

Дзюркоче гірським озоном...

А там, у підніжжі міста, 

Бажана моя домівка...

... І хочеться вище лізти –

Приваблює скель долівка!

2000






БАБИНЕ ЛІТО


Малюки – у м`яча на вигоні, .

Нікуди дітись, 

Бо мене аж до стріхи вигнало!

Бабине літо

Розквіта для дітей кульбабою, 

Нікуди дітись, 

Бо мене ще до них приваблює, 

Бабине літо

Павутиння в повітрі вішає...

Нікуди дітись:

Мої скроні вже серебрішають...

2000

В КАЗАНІ АТМОСФЕРИ

Ніздрі сопуть, мов димарики легеневі, –

Сьорбають ядра кисню з казана атмосфери...

... Водень застряв у легенях, як риба в невід, 

Рот ремигає яблуко багате на ферум, 

Нишпорять очі в таблиці, що склав Менделєєв –

Хочу чогось ще вкинути до ятера шлунку...

Де ж підсвідомість бере вітамінні шлеї, 

Щоб запрягати кожного у віз порятунку?!

2000

ЗАТИШОК


Мов вулик, дім – нове буття, 

Мов бджоли, люди в кімнати – соти

Несуть з роботи мед – життя, 

З яким і радість, і біль турботи...

Їх ліфт, мов крила, вверх підвіз

На енний поверх, аж за хмари, 

Де небо їм під самий ніс

Ставить сонячні самовари!

2000


ДІД


Прийшла весна, згадав

дитинства щедрий сміх, 

Зі мною грали в сховку теплі ночі, 

Життя своє збагнути я не міг, 

Я тільки встиг собі розплющить очі, 

Аж влітку юність щиро сили придала

І з нею все, що є найкраще в світі!

Я між людей пішов шукать шляхи земні, 

Коли гуляв по них, ще юний вітер.

Під осінь зрілий вік прийшов, неначе гість, 

І став питати прямо на порозі:

Чому вже скроні сиві, м`язи чом тугі, 

Чи сяду я спочити при дорозі?...

... Згадав про зиму я, свого дитинства піч, 

Взяла мене у ліжко ковдри старість, 

Вона прийшла до мене мовчки в зимню ніч, 

Спитала:

"Діду, де юнацька радість"?

2000


«ЗАЄЦЬ»

Сів школяр в трамвай і "зайцем" їде, 

Тільки ж от сховатись добре ніде. –

Хлопче, твій квиток? – Це не годиться

Їхать так – соромить провідниця, –

Бач який, стоїть і тільки слуха!., 

А у нього червоніють вуха, 

Гроші витяг – заплатити хоче...

Я сказав: "Для тебе хибний, хлопче, 

Гроші ці є невелика втрата, 

Прийде час – одержиш ти зарплату, 

Та тоді не вернеш ти, юначе, 

Ні за які гроші чесну вдачу".

2000

СТУДЕНТИ


У нашій групі – одні дівчата...

Не я для них авторитет, 

Якщо ж і стать чоловічу взяти -

То це малий пріоритет:

– Хіба ото керувать... – говорять, –

А так, як кінчиш інститут –

То ця професія жінці впору:

І ми величні тут як тут.

Нащо вивчаєш нудну науку?!

Подумай, ти – економіст:

На рахувальниці будеш стукать –

Це, так собі спеціаліст!

... Не взнати цифрам суху німотність!

Нема статиста без душі!

Бо з цифри – числа, як з каплі море, 

А спробуй море засушить!

2000


ПРАЦЯ


Є на жаль: одиниці.

Що, , як ладану чорт, впровадить бояться

На своїм виробництві

Наукову організацію праці.

Та хіба ж це можливе?

Без науки майстрячить. Вірш без поета, 

Чи без опадів злива., .

Ні, ніколи ще розум не був у тенетах!

Ума думка крилата –

Це творіння людей живих і померлих.., 

... Доказ суті не вартий –

Бо науці не час приноситись в жертву!

2000


БАГАТСТВО


Камінь і той обростає мохом, 

Коли на місці однім лежить...

Я ж бо людина – не камінь морхлий:

Багатий друзями став – бо жив...

Жив у маленькій тісній кімнаті, 

Але ж не тісно було мені, 

Бо в ній мене народила мати, 

Із неї матір на цвинтар ніс...

Зараз живу у новенькім домі, 

В кімнатах простір, та, щось тіснить...

Краще, здається, немає долі, 

Як завжди поруч з дитинством жить!

2000




БДЖОЛИНЕ МОЛОКО


Після народження бджолята

В медових гніздах підростають, 

Сповиті теплою пергою

І п`ють бджолине молочко.

Як молока у них не стане:

Віск, мов лупу, з їх бджоли зіб`ють, 

Дадуть призначення за фахом;

Воно улюблене, одвічне...

...О, Ви, професії професій!

Із всіх почесних – це хірурга –

Несе нектар життя людині, 

Живить бджолиним молоком.

2000




СКРОМНІСТЬ


В готелі стоїть піаніно, 

Стоїть мовчазно...

Ось клавіш гойднувсь білопінно

Про щось сучасне

З під пальців тендітної юнки, 

На зміну тиші –

Невправна мелодія лунко

Між люди вийшла...

І сходяться критики тухлі, 

І конкуренти

Похвастатись перлами слуху, 

І диригенти, 

Що геніїв корчать із себе.

Дивитись гидко:

Мелодія, як вбитий лебідь, 

В готелі гине...

В азарті музична голота

Так жаботіла, 

Що твори для неї – болото, 

Аби гуділо!

Греблася на клавішах сито

Й робила смітник...

...А поруч сумний композитор

Був непомітним.

2000










МІКРОСВІТ


Я – електрон, що навколо атома

Своє мовчання вміє гойдати...

Для солов`я навіщо той атом, 

Нащо його хімічна реакція –

Чи віддає електрони, чи приєднує?!

І соловей розчулити піснею атом не може, –

Бо не знайома йому мертва душа.

Такий вже мікросвіт, 

Він весь пірнув у тіло моє...

Я – відмежований мікросвіт у макросвіті, 

В якому Земля вміє гойдати пісню

Свого мовчання навколо Сонця!

2000



Я ПРОТИ


Вино на розлив, підходять і п`ють!

І п`ють без закуски – воду немов...

І, втерши рукою губи, ідуть, ,.

Ми поруч томатний сік беремо

І я придивляюсь пильно до тих, 

У кого тремтіла чарка в руці, 

У кого кривились гірко роти...

До чого ж доп`ються люди оці?

Хотілось долю їх прочитати

І визначить місце в спільнім житті, 

Невже їх мета щодня випивати, 

Щоб жити завжди в напівзабутті?...

... Та все ж я борюсь не проти вина, 

А проти тих, чия в цім вина!

2000



Нені Феодосії

АУРА БІОПОЛЯ


Як електричний струм, біоенергія

Гартує нерви мого натхнення...

Все те, що від Всесвіту йде на ум –

Се Божий Дар моєї нені:

Щоб бачити в людині ауру біополя, 

Що сяє, неначе німб, 

І послати людині цей біострум, 

Бо мозок – се плід підсвідомості, 

Що зріє у просторі з часом...

Коли він достигне – відчує душа

І вийде підсвідомо із тіла, 

Щоб поспілкуватися з іншою.

2000

ДУША, ЯК КОСМОС


Де ж Всесвіт бере свій початок, 

Що йде в безкінечність

Через душі людей непомітним нейтріно, 

А звідки душа свій початок бере, 

Що веде її лет у зірковий космос?!

Чи мо`, вона бере початок з кольору, 

Що малюють очі на полотнах життя?!

Чи то – із звуку, 

Що грає по нотах на барабані вух?!

Чи то – із запаху, смаку, чи – дотику?!

Чи є у душі свій початок?

Чи є кінець?

і де вона живе? Чи – в тілі, а чи – над тілом?

А може там і там – бо має вільний Дух!

Чи може Душа, як той космос безкраїй -

І не народжується, і не вмирає?!

2000


СИЛА ГРАВІТАЦІЇ


Для всіх один закон всесвітнього тяжіння, 

Та поле гравітації своє з нас кожен має:

Зайшли ми в нього, ніби в землю те

коріння.

Хіба ж хотіли?! Вийти з нього як?

Ніхто не знає...

Нас до землі воно з народження пришило:

Кого – в пустелі, а кого – де річка

й лісу стріха, 

Тож гравітація таку вже має силу!

Припнула генний код у різнім місці долі –

віхи!...

... Хотіли б жити всі близь ставу, лісу, моря.

Такого в світі не бува, як Бога не молити!

Чому це так? Скажіть мені, степів простори!

Чи світ малий, чи долі дві в одній

не помістити?!

2000



СЛІДИ БУТТЯ


На берегах океану буття

Ще не змиті із піску історії

Хвилями нових цивілізацій

Сліди Анунаків, що клонували людину

Із глини і плоті свощї

І в інший простір перейшли, 

Де вищий розум чекає

І на наші сліди., .

Та чи будуть вони

Прочитані слідопитами?!

2002


В ЧАРУНКАХ ПАМ’ЯТІ


Спочатку в чарунках пам`яті мозку думка

пливе, 

А тоді вже слово на поверхні мови виринає

І зріє на мрійних хвилях, а потім в справах

тоне, мов живе, 

Чи то озвучене в ефірі, мов думка у простір

злітає, 

Щоб спитати Бога – чи то первинні слова, 

Чи думка виникне спочатку, а потім слово

встане?!...

Філософи з цього кажуть, що в них

болить голова, 

Бо без слова Думки, як без думки, Слова

теж не стане!

2000



НАВКОЛО ЯДРА ПОЕЗІЇ


Кожна матерія має свою структурну решітку:

Чим менша відстань між атомами –

Тим твердіша і яскравіша ся матерія...

... Поезія – се матерія душі і духу, 

І їх треба з`єднати так, щоб слова

Злилися в Думку майже без зазору - 

Тоді і вірші в книжці, мов атоми в металі

Будуть мати свою структурну решітку, 

І будуть думкою блискати, 

А слова у віршах, мов електрони, 

Кружлятимуть навколо ядра поезії...

2000




ПРИЙДЕШНЄ – У МОЗКУ ЧАСУ

Людини мозок – губка всіх думок на світі!

Вбирає в себе всі ідеї, всі новини.

Фіксує всякі явища, буттям сповиті.

Сигнали всі сприйма вві сні: не з домовини, 

Від духа неба, – йде мова про майбутнє:

Яким воно на білім світі має бути, 

Яким його в чарунках пам`яті життя сховає?!

Яким його придумав люд – таким складе

природа в генах...

І аж коли воно помре: то вічним стати має, 

Бо в мозку часу з ним завжди пульсують

думки весни...

... Не всі чарунки мозку нині розвинені стали, 

Щоб прийдешнє нами можна оцінити...

Та з часом у просторі мозок сяйне на

звітнім п`єдесталі, 

Бо сам процес пізнання всесвіту

не зупинити!

2000


ПАВУК

Коли між гілок павутину плете павук, 

Вона переходить в твердий із рідкого стану, 

Її перехід – реактивний має звук, 

Від швидкості виходу плетиво різним стане.

Тверда павутина – матерія мертва все ж, 

Але і без неї рідка павутина мертва...

І кут при падінні від неї залежить теж, 

Без неї павук не побачить, не вчує жертву, 

І вниз не злетить між гілок лісових, густих.

Падіння його – реактивне, він кут міняє...

... Лежить відкриття наукове – де стик

Живої матерії з мертвою... Так, буває!

2000


МЕЖА ЗАГАДКИ

Фігури Аку, що на острові Пасхі

Свій погляд стрімливий до неба звернули:

Чи то дожидають пришестя Христове, 

Чи то виглядають пришельців космічних, 

Або проводжаючи – закам`яніли

І кремнієм стали, що є елементом живого, 

І є, мов межа, між живим і померлим, 

Межа, що створила людей і істот неживих...

... Пройтися б цією межею загадки, 

Як тою межею весняного саду, 

Розглянути б зелень пізнання, 

Подихати б киснем науки

Й тоді зрозуміти – чому під ногами Земля?!

2000

ІНФОРМАЦІЯ НА РОЗДУМ...


Біологічні телекамери – це очі павука, 

Сигнал приймає замість антени павутина, 

Він – не сліпий, в ногах не м`язи, 

а гідравліка пупка:

Як падає – штовхає вбік тяга реактивна.

Павук – це є зразок матерії єдиної в житті –

Матерії живої, що в парі з неживою, 

Таку матерію признати б для науки...

Справа в тім, 

Що в ній з`єднав їх кремній життєвістю

тривкою...

Є силуети на землі: павук, павич, 

дикобраз, 

їх з літака побачити можна, як загадку, ...

З`єднались кремній та гідравліка в тім

кресленні для нас...

... Коли і хто лишив інформацію на роздум!?!...

2000


ВИМІР БЕЗКІНЕЧНОСТІ


Безкінечність часу, що непомітно впадає в око, 

Як довжина сивого волосся життя, 

Безкінечність простору, що виймає наш зір

І несе його сліпим у небо за обрій, 

Де зримо рухаються планети, галактики...

В яких існує і крихітка нашого болю, 

Який вони разом із колисковою піснею

Материнно гойдають

І виміряють кожному тривалість долі...

Безкінечність – відносний вимір...

І чи є взагалі сама вона, 

А може – се тільки крапка миті?

2000


ІНФОРМАЦІЯ СВІТЛА


Я в мріях обіймаю простір, 

Я в безкінечності думкою граю.

Збагнути простір – це не просто, 

Бо простір той без краю...

Думки я посилаю в простір, 

У неосяжність небокраю.

Думки слухняні просто

Щомиті назад вертають.

По - своєму пізнавши, бачу.

Беру інформацію звідти.

Я там побував неначе, –

Темніють мені плями світлі.

... Не помацки думки літають

В небесних й наземних орбітах.

Для всіх, хто ще не зна, хай знають:

Думки – інформація світла!

2000

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
28.08.2014 Поезії / Вірш
ІНШИЙ ВИМІР
28.08.2014 Поезії / Вірш
НА ОЛІМПІ БУТТЯ (часина третя)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
05.12.2016 © СвітЛана / Вірш
Недочитано
05.12.2016 © Георгій Грищенко / Вірш
Правила життя
05.12.2016 © СвітЛана / Вірш
Сонце в вінку канарок
05.12.2016 © Леся Геник / Філософський вірш
З попелу
05.12.2016 © Костенюк / Вірш
Різдво, ранок
Вірш Про життя
28.08.2014
НА ОЛІМПІ БУТТЯ (частина друга)
28.08.2014
НА ОЛІМПІ БУТТЯ (частина четверта)
28.08.2014 © Тадм
Боюсь
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 32  Коментарів:
Тематика: Поезії, вірш, лузає, ночва, діалектика, реформа, величність, вартовий, плин часу, бабине літо
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +36
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +85
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +78
ВИБІР ЧИТАЧІВ
10.12.2010 © Тетяна Чорновіл
13.12.2013 © ГАННА КОНАЗЮК
08.09.2013 © НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ
03.05.2011 © Наталі
28.12.2011 © Тетяна Чорновіл
17.04.2011 © Борейко Петро Васильович
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди