Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
28.08.2014 12:57Вірш
Для дорослих  Про прекрасне  Про життя  
00000
Без обмежень
© Василенко Андрій Антонович

НА ОЛІМПІ БУТТЯ

часина третя
Василенко Андрій Антонович
Опубліковано 28.08.2014 / 24985

ЗОРІ


Іскристу, іскристу орбіту

В обертах робить точило –

І падає зоряний вітер...

Мій учень вже зріє до вчителя:

І зірок від нього не скрити...

Тільки не тих, що бачив

На небі в дитинстві із скирти...

... Зорі, що працю відзначили...

... Як падає зірка на небі –

Кажуть померла людина.., 

...А він за верстатом у себе

Учнів навчає годинами...

І стало ознакою майже –

Цехом як іскри котились...

Людина не вмерла, а кажуть:

"В праці вона народилась"!

2000



МОЇ ДУМИ


Україно моя чорноземна, 

Дніпро голубий і степи неозорі —

Мої думи про вас.

Та ще про дитину малу, 

Та ще про квітку, в траві росяній, 

І про небо чисте, долю щасливу —

Так мало

І так багато всього...

1993





КРЕДО


Він, ніби скручений в спіраль, 

Волів розправитись на мить...

Застиг, мов рифовий корал —

Поки йому не наболить...

О часу дзиґа! Не втечеш, 

Сліпцю прозрілому підстав

Своє натруджене плече, 

Щоб він зійшов на п`єдестал!

1993




ГОРДІСТЬ


Пригадую: колись з роботи

Я, робітник, ішов додому, 

І на лиці моїм в турботах

Лежала вечорова втома...

І раптом, не помітив звідки, 

Мені під ноги, ніби звістку, 

Вітрець газетний клаптик кинув.

Підняв, читаю — про дівчину:

Що з риштувань, здолавши віхолу.

Маленьке Сонце-радість вішала...

Як добре, що й про нас поети

Лишають згадку на планеті.

І вже з грудей щось ніжне рвалось, 

І втоми наче враз не стало.

1993






ПОДОРОЖ В ОСІНЬ


За містом — емоцій рій, 

Розмови і сміх без кінця.

— Виходьте! — сказав водій, 

Зупинка остання ця...

Рюкзак на плечі повис, 

Під ноги трава ляга.

А поруч зелений лист

На вітрі зайчам стриба.

Здалося в цю мить мені:

Він з рідної гілки втік

Взнавати шляхи земні, 

Життя скуштувати сік.

Сьогодні і я такий.

(Цей день, наче древо зріс), 

Та шлях мій іще прудкий, 

Хоч в нього крутий заміс.

Все ж легко долати путь, 

Як в серці вогонь пала, 

Так, «долі не обминуть —

Пророчі твої слова...

1993


БІЛЬ


Боліти, серце, перестань, 

Дай наболітися душі, 

І доки біль в ній нароста, 

Благаю, душу не зсуши, 

І дай добром їй наболіть, 

Дай наболіти всім святим —

Всім тим в житті, чого волів —

Тоді боліти мусиш ти!..

1993


МУЗИКА


Хлопець співучу гітару узяв —

Застрибали акордами пальці:

Душу свою він мені відкривав, 

Що довірилась струнам-співальцям.

Слухав мелодію — щастя сестру —

І кохавсь, бо в музичному герці

Музика — це не вібрація струн, 

А вібрація розуму й серця!

1993



НОВА ЛЕГЕНДА


На небо дивлячись, помітив

Іще небачене ніким:

На повнім Місяці в зеніті, 

На зло переказам старим, 

Не брата брат підняв на вилах, 

А ніжно батько підійма

Назустріч Сонцю свого сина, 

І радощам кінця нема.

Мов після довгої розлуки

(Так підіймають лиш дітей), 

Що падають у дужі руки, 

Щоб пригорнутись до грудей.

Кінець легенді братовбивства, 

Новій легенді час прийшов:

Міцніша хай любов синівська, 

Не зв’яне батьківська любов!

1993





ПРОМІННЯ ТА СПИЦІ

В`яжуть промені, мов спиці, 

Листячко зелене.

В`яжуть спиці, що із криці, 

Рукавички нені.

Теплі будуть, бо зв`язала

Доня їх для мами.

Сонце в небі рахувало

Кожен вузлик з нами...

1993


ІНТЕГРАЛ

Скоро у третю зміну —

Кличе край міста заграва.

Зварять чавун відмінний, 

Доки трійні інтеграли

Нам викладач розпише...

Тільки не можу досидіть —

Скоро розбудить тишу, 

Скличе гудок щосили...

Їду швидким трамваєм, 

Жде нас за містом заграва —

Наше життя безкрає

Пише складні інтеграли.

1993

НАРОДЖЕННЯ

Мене поезія збудила

Десь, мабуть, перед ранком.

Благала: дай, поете, крила

І для душі — світанок.

Щоб я лебідкою летіла

У світ назустріч людям, 

Щоб приземлитись я зуміла

І серцем битись в грудях!..

1993


Доні Наталії

ДОНЬКА


В Сухачівськім садку одне й те ж саме:

Звисають плоди з дерев ласкавих.

Ще в дитинстві про них питала маму, 

Чому не попросять у мене кави, 

Та не прийдуть – про них почути казку?!

А як мамою стала, хочеш дати

Ще й нам (взяту в плодів) доньчину ласку, 

І про сад ти ще більше хочеш знати, 

Бо на Дереві Роду – гілка наша...

То ж налийся, мов брунька, соком

І весь час пам`ятай родинну чашу, 

І бач нас у садку дитячим оком!

2000




ПРИНОСЯТЬ ЗІ СТЕПУ


Де в зелень пірнув дніпровий острів, 

Де котяться хвилі на скелі гострі, 

Де свято іскряться дніпровські роси, 

Вкраїни поет височить у бронзі...

Йому, мов серця, гомінливі квіти

Приносять зі степу дорослі й діти...

... Вшановує пам`ять суспільство нове

Тараса Шевченка вдячним словом!

2000







РУКИ


Вони ще з дитинства

До Бога тяглися, 

Тяглись несвідомо, –

Як промінь до листя...

Тепер на просторах

Щодня зустрічають

Схід Сонця на щедрих

Плантаціях чаю...

... І тепло так кажуть, 

Що Сонцем чай пахне

І пахне руками, 

Що Сонцем пропахли!

2000



ПІАНІСТКА


Неначе іншим аж ніяк не тяжко, 

І тільки чомусь ти не йдеш із уяви, 

Кладеш підлогу з дерев`яних шашок

Від праці пальці, ніби квіти зів`ялі...

Бо ти смолу у відрах із чана носиш, 

А потім, шашки в неї вмочаєш, 

Собі ж на поміч ти не Бога просиш, 

А навіть майстра вже не гукаєш, 

І десь під вечір потяглися пальці

До інших шашок – клавішів білих, 

і мов дослівник, у музичних звуках

Мелодія рук твоїх потерпілих!

2000





БЕТОННИЦЯ


З риштувань ти як сходиш – то Сонцем, 

Де ж подібність оцю береш?!

І наснагу таку, бо не сон це, 

Що ти Сонцем моїм стаєш.

Чим пробуджуєш сили невтомні

На увесь трудівничий день?...

... Мов хребет арматури в бетоні, 

Ти споруду до зір ведеш!

Отже твій не дзвінкий, не крилатий

Повсякденний великий труд

І мені, як дбайливий вібратор, 

Стряску робить для серця й рук!

З риштувань ти як сходиш – то Сонцем, 

Де ж подібність оцю береш?!

І наснагу таку, бо не сон це, 

Що ти Сонцем моїм стаєш!

2000




КОЛОСОК

Колосок на долоні, 

Випромінює сонячні вусики...

Він чемно землі бив поклони, 

Набирався небесної музики...

Колосок на долоні, 

Агронома теплом зігріваючи, 

І, руку, від поту солону, 

Золотить, мов сонячний зайчик!

2000





НОВЕНЬКА


З’явилась "новенька"

На нашій дільниці

В спецівці новенькій, 

В нових рукавицях.

Щиток перевісить

На руку, мов кошик:

Збирати б їй в лісі

Грибочки хороші, 

Зривати б дзвіночки –

Нев’янучі квіти, 

Обтрушувать вишень

Зарошені віти...

Така вже миленька, 

Така вже маленька, 

Що хлопці високі

Аж заздрять низеньким...

А дівчина варить

Метал, а не страви.

Підсинює хмари

Блаватом заграви.

Мов вимпел, хустина

На трубопроводі, ..

А після спочинку

Чиркне електродом –

І знову, як завжди, 

Маленька "новенька"

Околицю міста

Віта феєрверком!

2000






Світлій пам`яті хірурга

Миколи Марковича Грановського

ІСПИТИ

Перед операцією, 

Немов перед іспитом, 

На грайливе "ні пуху"

Посилають "до біса!"

В тихім коридорі – тихо, 

Іде операція..., 

За дверима, в другому

Життєноснім октанті

Пацієнти складають

Життєбажаний іспит

І життєдайний –

Хірурги витримують...

Приймає іспити

Кровомовниця скальпель:

Невідступно – і тільки!

В тихім коридорі – тихо:

Кінець операції...

Об’явили оцінку:

Людина – буде жити!

2000

ВІЧНИЙ ВОГОНЬ

Вічний вогонь, як символ шани, 

Тим, хто героєм в землю ліг

За Батьківщину, за кохання, 

За крок священної землі.

Вічний вогонь – це не реклама, 

Щоб не забули вбитих ми...

Він для дітей, як слово:

Мама, 

А для дорослих – слово: Мир!

2000



СИДИМО – ЧАЇ ГАНЯЄМ


Сидимо – чаї ганяєм, 

Вистукують – колеса, 

За вікном мороз гуляє –

Має свої інтереси, 

Провідниця чай приносить, 

Парує морозяний іній

На вікні і на підносі, 

На небі хмариночки сині.

У вагоні тепло - тепло, 

Бо всіх розморило від чаю...

І хтось із нас сказав дотепно:

За чаєм стакани скучають...

Сидимо – чаї ганяєм, 

Вистукують – колеса, 

За вікном мороз гуляє –

Розтали його інтереси!..

2000


КОЛІР


Смерть пофарбована в жовте

В листі пожовклім злітала...

Залпом Аврори у Жовтні –

Жовті пожежі змітали!

Падали царські знамена

Жовтими плямами смерті, 

Полум`я жовте шалено

Чахло в крутій коловерті!

Падало листячко кволим, 

Падало німбом іконним...

… Смерть вибирає свій колір –

Інший не візьме ніколи!

2000


АГРОНОМ


Я сталь варю, з села – давно, 

Та знаю: ти по добрій волі, 

Мов хлібодайнеє зерно, 

На ніч лишаєш серце в полі.

А тільки ранок, – край села

Ти у вбранні, мов степ, квітчастім

Пшеничним полем побрела, 

Щоб людям дати більше щастя...

Приємно ж як: вітрець дихне, 

Гойднеться колос смаглолиций, 

В якім зерно твоїх натхнень

Переросло в зерно пшениці.

Під кряжем жовтувата даль

Врожайним штормом закипає...

... Отак мене хвилює сталь, 

Коли в мартені визріває!

2000


ДОРОЖНІЙ ЗНАК


Дорога, як думка, у світ біжить..

Мов зебра на ній – це біліє лак, 

Той самий умовний дорожній знак, 

Який талісманом для всіх лежить.

Машини, як блискавки, – жах бере.

Ось діти спинились, щоб перейти, .

Дорога, як думка, біжить вперед., .

... Щоб краще від лиха дітей зберегти

Давайте всі найдемо мовний знак, 

Щоб він, мов безпека, на землю ліг

Щоб дітям ніколи на всій Землі

Не перебігала доріг війна!

2000


АТОМНИЙ СЛІД


Атом, ніби коршак, 

Невидимим слідом

Кружляв над ядром біди

І дзьобом променя

Скльовував кров`яні тільця, 

Ланцюг реакції

Пов`язав повітря

Смолою радіонуклідів

І зупинилося нуклеїнове дихання

У грудях дерев, 

Обвуглених без вогню...

... Стогнуть столисі вітри

І плачуть безчубі дощі, 

Втамовуючи біль нервів, 

У зморшках

Чорнобильського сліду!

2002

Синові Олександру

ДАЙТЕ СИНАМ ПОГРАТИСЯ...


Мій син і надія, і радість, 

І в нього є гра - це "мозаїка", 

І він виклада: на параді

Ракету й живого в ній заїньку!

І є у афганця синочок, 

Такий як і мій, як і тисячі...

Він дуже "мозаїки" хоче –

Дитині б погратись мислячи!...

... Кінчайте наради проблемні, 

І доки ж ще будете радитись?

Вирішуйте швидко – нікчемні:

І дайте синам погратися!

2000


ВДОВИНІ СЛЬОЗИ


Коли у двір

Заходить осінь до вдови

Із сивими заморозками, 

Кленові стає боляче —

Він плаче жовтим листом...

І самотньо стоїть

Вдова під кленом, 

Згадує свій, найперший, 

Мов листочок липкий весняний, 

І останній, пожухлий, 

Наче лист осінній 41-го, 

Поцілунок свого кохання...

І сльози, її криваві сльози

Падають дозріло —

Як найгіркіші плоди, зрощені війною, 

І розбиваються об жовтий лист розлук:

Чи ж стрінемось іще коли, коханий?..

1993





МІНІАТЮРА


Бувало майже через день

Ходив я хлопців виряджати:

Горілку пив, співав пісень

І йшов до військкомату...

2000






КОНДЕНСАТ


Дорога, неначе хокейна ключка, 

Автобус, мов шайбу, забиває у місто.

На склі запітнілім від крапель смужки –

Це дихають люди найтепліше за змістом.

Надихати б більше тепла всім людом, 

Щоб Землю простуджену зігріти від горя, 

Щоб в море не сльози стікали всюди, 

А холод війни – конденсатом у море!

2000


Я БАЧИВ

Я бачив відталий сон

У пелюшках весни

В колисці материнства, 

Що кликала до себе

Босим літом підгузників

І ляльками осені, 

Чепурила

Сніжинки мудрості

На скронях моєї зими!

2002


ЯЗИК


З палацу скарбів

Свободи слова

Язик незалежності, 

Ніби франт, 

Смакуючи харчем мови, 

Випльовує їжу фальші, 

Бо м`язи йому лоскоче

Присмак снаги демократії!

2002


МІНЕРИ


Ще після війни написано на стіні будинку:

"Перевірено, мін немає, мінер Сєдих"...

... Вже більше пів віку збуджує напис

людину

І нагадує їдкий повоєнний дим.

Немов на плакаті, так на стіні рядки

постійні:

"Перевірено, мін немає, мінер Сєдих"...

Хто мимо проходить, – вивча слова

настінні, 

Що нагадують нам липкий політичний дим.

Багацько пророків нині кінець життя

сенсорять, 

Що напевно природа має на нас свій

"зуб"...

... Ніколи, на жаль, базіки не розмінують

горе, 

Бо їх міни пророчі – лиш політичний зуд.

2000


ЖАР ДАВНИНИ

Вітер шумерських слів

Роздмухує жар давнини, 

Який тліє на устах клинопису

Та манускриптів

І димить душа артефактів, 

Знайдених у саркофазі, 

Саїського храму, 

І зринають думки шумерів

У легендах потопів, 

А мова їх на човні віків

Майорить, мов вітрило!

2002


КЛІШНЯ


Де в морі зелені підводні дачі –

Лякливо на драглі грибів – медуз, 

Малих крабеняток стихія няньчить...

Замислений берегом я бреду, 

Медузи на хвилях ловлю руками...

Неначе парне молоко – вода!

І крабів ловлю на червонім камені

За клешні розставлені, мов радар...

... Де гальку, мов шнек, вигортає хвиля

Від краба клішню я знайшов байдуже, 

Відгострену, ніби радарні вила...

... Здається, з високого берега суші

Звичайні радари в небесні гони

Націлюють клешні стальних антен, 

Немов оживає клішня в долоні, 

Як символ життя! Як війні протест!

2000


У КАПСУЛАХ ГЕНІВ


Під ранковим небом

Душі, 

На твоїх устах

Випала роса першої любові –

Сей сувенір кохання

Ми залишили у капсулах генів, 

Щоб у променях естафетної ласки

Донести його

До пра-правнуків!

2002





БАЛЬЗАМ ДОВГОЛІТТЯ


Безкінечна рука космосу

Підіймає мене, 

Щоб у німотній галактиці знайшов тих, 

Що колись покинули нас

І, до сих пір, звідтіля не обізвуться, 

Щоб сказати як і для чого

Збудували єгипетські піраміди, 

Які теж не розмовляють

І тільки таємниці манускриптів, 

Написані ними, стали розповідати

Про їхнє навідування за золотом, 

Яке з`єднують із кремнієм, 

Щоб синтезувати

Бальзам довголіття...

... Тож не топчіть навмисне пісок, 

Бо піщинки живі

І хоч вони, як ті зорі, в небі

Нічого не кажуть, 

Та їм не тільки за себе, 

Але і за нашу безкрилість боляче!

2002


ТАНОК


Сік снаги

Під корою творчості, –

Лезо блискавки...

О, мелодії сучка!

Так починають танок

Весняно-осінні ліси!

Брунькується серце

І жолудіють очі...

2002


БЕСКИД


На білій сторінці неба

Сірі абзаци хмар

Абстрагують абсолют

Бабітового дива

В багнетах сонячних променів

І пливуть над своїм бескеттям.

...Я дивлюсь на цей бескид

І здається мені, що і я:

То в проваллі, 

А то на скелі

Своїх захмарних думок, 

Що зріють у мозку.

2002



НА КАНАТІ ДОЛІ


Рівновагою тіла

На канаті долі

Рух з`єднав

Почуття і розум, 

Що співіснують

На терезах життя, 

Мов дві протидійні сили...

Як використати напрямок

їх векторів, 

Щоб збалансувати

Під куполом

Спілкування!?!

2002





СВІТ І ДУША


Душа безлюдності, 

Тіло бездушності

Опановують

Беззахисний світ...

... А світ –

Безмірно небезнадійно, 

Розплющивши очі буття, 

Сягає безжурно

У безсмертний простір

Душі майбутнього, –

Щоб відчути себе

Переможцем!

2002




МАТЕРІЯ ДУШІ


Спломеніла душа, 

Мов розжевріла тріска, 

Що колись

Смакувалася соком янтарним

В спілкуванні

З теплом телепатії серця...

Відгоріла вона, 

Як матерія духу, 

Перейшла на той світ

В матерію іншого виміру, 

Спопелившись

На вогнищі згаслого часу!

2002




СЛІДИ БАТЬКА

На обличчі землі –

Веснянки дощу, 

А на твоєму – веснянки

Брусничні.

Це – від твого батька...

Земля

П`є дзеркало неба, 

Щоб ти

У цяточках щік своїх

Знайшла сліди...

До батька!

2002


ДОНОР КОЛЬОРУ

Як пігментується тіло

Оранжевим кольором Сонця?!

Як вишня від сонячних барв

Собі адсорбує – червоний?!

Щоб ним наливати, 

Мов кров`ю, плоди...

О, Сонце чирвове, 

Ти – кольору донор!

2002

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
28.08.2014 Поезії / Вірш
НА ОЛІМПІ БУТТЯ (частина четверта)
28.08.2014 Поезії / Вірш
НА ОЛІМПІ БУТТЯ (частина друга)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
05.12.2016 © Котрась із вас / Вірш
Чиєїсь схопитись руки
05.12.2016 © Панін Олександр Миколайович / Драматичний вірш
Не б’ється Серце
05.12.2016 © Віталій Перетятько / Гумореска
Останнє соцопитування
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Драматичний вірш
Дев`яносто
05.12.2016 © Світлана Холодна / Ліричний вірш
Татку, таточку, татусю...
Вірш Про життя
28.08.2014
НА ОЛІМПІ БУТТЯ (частина перша)
28.08.2014
НА ОЛІМПІ БУТТЯ (часина третя)
28.08.2014 © Тадм
Боюсь
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 36  Коментарів:
Тематика: Поезії, вірш, мої думи, кредо, гордість, нова легенда, інтервал, піаністка, бетонниця, агроном
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +38
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +86
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +78
ВИБІР ЧИТАЧІВ
10.12.2010 © Тетяна Чорновіл
28.12.2011 © Тетяна Чорновіл
23.12.2011 © Тетяна Чорновіл
04.01.2012 © Тетяна Чорновіл
08.02.2012 © Серж
10.03.2014 © Тетяна Чорновіл
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди