09.09.2010 17:28

-

862

1 | 1

 © Александра Легеза

Чорний слід

Утоплена лежить серед дороги 

У білому лляному сарафані. 

І очі, мов, живі блищать в тумані, 

Вона уже годину як не з нами... 

Сльоза однак ніяк не висихає, 

А губи ще життям налиті, 

Вона цей світ проте вже покидає, 

Душа її не тут, хоч тіло ще зігріте... 

Утоплена - як лялька непотрібна, 

І страх, і біль всю душу ту проймають, 

Ту що немов до терезів подібна, 

І тут її нема, і там ще не приймають... 

Утоплена вона не в озері, не в річці, 

Така вона не перша, не остання... 

Віддалась вічнім сну і чорній нічці, 

Утоплена в болючому коханні. 

Ніхто не зна, що слід на сарафані - 

Кривавих сліз потоки безнадійні, 

Ця смерть - мов крапля в океані, 

Кохання чарів наслідок злодійний... 

май, 2007г.