28.08.2014 21:12

18+

207

1 | 1

 © Антоніна Грицаюк

Стогне земля

з рубрики / циклу «Про долю»

Немов пропасниці благав,

«Пусти мене, матусю»,

Боляче робить – добре знав,

«Я скоро повернуся».

Вона не чула тих благань,

Поклони слізно била,

Досить страшних поневірянь,

Не для війни ростила.

Боліло серце і душа,

А ненька все ридає,

«Не плач матусю, неспроста,

До бою, клич лунає».

Стогне земля і матері

Горе спокутують щоднини,

Хтось не зважає на гріхи,

Мов в тім нема провини.

м. Славута,