Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
29.08.2014 09:06Вірш
Для дорослих  Про кохання  Про любов  
00000
Без обмежень
© Василенко Андрій Антонович

ТЕНЕТА ІНТИМУ

(частина перша) Збірка віршів

Василенко Андрій Антонович
Опубліковано 29.08.2014 / 25024

ТЕНЕТА ІНТИМУ

У каміні тіла скрито

Жевріє жар залицяння, 

Йдуть із губ твоїх нагрітих

Теплі хвилі обіцяння…

Від бажання серце мліє, 

Я від млості, мов п’янію:

То горю вогнем кохання, 

То в лабетах долі тлію…

Почуття горять в двобої

У тенетах, що з інтиму –

В них завжди процес любові

Тліє довго і без диму?!

22.05.2003


ВИЗНАЧЕННЯ

ЩО Є ЛЮБОВ, А ЩО – КОХАННЯ?

Любов – це душевна тривога, 

Кохання – мрійлива дорога.

Любов – це палкі почуття, 

Кохання – любові діяння.

Любов – оп’яняє життя, 

Кохання – процеси буяння.

Любов – це є збудження серця, 

Кохання – це серця лиш герці.

Любов – це лиш трепіт душі, 

Кохання – душевні розваги.

Любов – це є серця рушій, 

Кохання – душевна увага.

Любов – це емоції в тілі, 

Кохання – їх наслідки в дії!

17.11.2012


ЩО СКАЖЕ НАУКА?

Для вчених зробить відкриття про любов – лиш невдачі…

Первинне, що є, чи любов, чи кохання – мудрують?

Любов як знаходить любов ту, що Бог їй призначив?

Приходить – нечутно, повітря – і те не вібрує…

Все ж кажуть: «Первинна любов – це палкі почуття», 

Вторинне гадають: «Кохання – любові діяння».

Первинна любов, бо вона є – емоцій життя, 

Вторинне кохання – поцілунків буяння!

Первинна любов – провокує душевну тривогу, 

Вторинне кохання – у подорож креслить маршрути…

Первинна любов – почуттями встеляє дорогу, 

Вторинне кохання – іде по маршруту до рути!

Любов – це пізнання продукт і з ніщо виникає.

І поки що вченим – любов необізнана штука, 

Кохання, немов «НЛО» – прилетить і зникає!

Любов – гравітації сила! Що скаже наука?!

18.11.2012


ЛЮБОВ

Мов блискавка, в душу любов почуттям залетіла –

Два серця з’єднались в одно і любов’ю гриміли –

Твоєї любові – любов і моя захотіла!

І наші тіла від любові неначе бриніли…

Любов, як вулкан, що спонтанно в душі виникає –

Своє почуття, як ту магму з душі вивергає!

Чужого притулку в цім світі для себе шукає

І в ньому зріднитися миттю вона вимагає!

Любов – це кодована суть, – інформація предків –

Прибульців, які досягли в клонуванні вершини!

Любов – це і тайна Землі, – Атлантиди маєтків, 

Любов – це у вічне кохання космічні стежини!

26.11.2012


ПОТІК БІОСТРУМІВ

Любов – це у наших обіймах палких поцілунок, 

Але у житті це кохання середньої проби, 

Якщо ж за людину – болить, – це вже вищий ґатунок, 

Як згоден й померти – то це серця душевна хвороба, –

Воно почуттями боліє одвіку нестерпно.

Душа вболіває за долю близької людини, –

Без болю в коханні – любити не можна інертно!

Любов – це для душ і сердець найтепліша година.

Любов – це і серця й душі найсвітліші ознаки, 

Які у житті підсвідомість лише виявляє –

Це те почуття, що розквітло, мов ніжністю маків

І в наших очах вже рубіном любові сіяє!

Любов – це душевного степу, квітуючі, злаки, 

В яких, як у райській долині, людина буяє!

Любов – це у серці й душі закодовані знаки, 

Потік біострумів, – їх променем доля сіяє!

08.11.2012


ХВИЛЯ ЛЮБОВІ

О, кольору хвилі морської задумливі очі!

Я в них, як у море, на дно недосяжне пірнаю

І бачу в них фауну й флору любові охоче

І душу твою, – як русалка, з очей виринає!

Ми плаваєм вечором в морі – воно ще штормує:

То нас підіймає на хвилі до самого неба, 

То хвиля нас тягне донизу – не видно і гори, –

Ми прагнем на берег, а хвиля нас наче гальмує!

Аж страшно! Все ж плаваєм – це є любові потреба…

Навколо блакить осяйна, неозора й прозора!...

Любові палкі почуття – найрідніші і милі, –

Вона в нас і глибша ніж море, і вища ніж гори!

Любові прибій – це в душевних емоціях хвилі, 

Любов у житті безкінечна, як світ неозорий!

01.11.20121


ПОЧУТТЯ ЛЮБОВІ

Де є почуття – там існує любов, як світання!

Де мрії твої в безкінечному світі блукають –

Там є почуття на орбітах любові й кохання, 

Вони віковічні й за так в нікуди не зникають –

Вони і любові були джерелом в Атлантиді, 

Що спить у розломах земної кори – під водою…

Вони, як сигнал, що у космос ішов з піраміди…

Жила марсіяночка, – жінка – щаслива судьбою –

Була і у неї любов і цвіла почуттями

І ними в коханні була, як весь світ, зачарована, 

І так, як і ми, теж влюблялася аж до безтями –

Бо лиш в почуттях міжпланетна любов закодована!

19.11.2012


ПРОЦЕС ПІЗНАННЯ

Пізнання процес, як і час, і любов не зупиниш

Щоб Всесвіт пізнати – людині життя не хватає…

А в мріях – процес як ішов, так і йде без упину, 

А якщо в душі ще й любов – він за серце хватає!

Життя пізнаючи, – людина мудріє з літами –

Вона заглядає то в космос, то в Землю, то в атом!

Як любить, то кажуть: «на сьомому небі літає», –

Тоді і пізнання для нього – найбільше є свято!

Коли ж закохалась уперше душа до нестями, 

Тоді і пізнання процес – без ніяких ексцесів, –

Любе відкриття він доводить практично до тями…

Любов – це найкращий процес із процесів пізнання!

02.12.2012


ФОРМУЛА ЛЮБОВІ

Любов – це Жар-птиця, що щастям до всіх прилітає –

Бажання виконує ті, що людині хотілось!

Крильми почуття всіх закоханих щиро вітає, 

Любов – це складна геометрія, – космосу тіло!

ЇЇ не розгледіти навіть озброєним оком…

І все ж намагаються вчені її розпізнати.

Та ще не вдається узнати так просто – наскоком!

Потрібно мабуть теорему любові вивчати…

Любов – це тяжіння Землі: в нім магніти кохання

І їх відчувають завжди у собі наречені

При першім цілунку й останнім – в любові зітхання!...

…Чи ж формулу птахи – любові нам виведуть вчені?!

18.11.2012


ГІМН ЛЮБОВІ

Співає душа солов’їна любов’ю –

У серці пульсує мелодія лунко, –

З любов’ю по тілу розноситься кров’ю –

Скріпляє свої почуття поцілунком!

Любові мелодію серце нам пише –

Крізь очі вона проникає у в очі!

І ніби в колисці кохання колише

Солодкі уяви хлоп’ячі й дівочі.

Душа переводить мелодію в слово –

Мов пульс, оживає мелодія в слові –

В обіймах воно трансформується знову –

Цілунок, - озвучує Гімном любові!

12.12.2012


ГЕРБ ЛЮБОВІ

Ми між вишень в любові кайфуємо! З нами – весь світ!

А твоє розшаріле обличчя, мов зірка, сія.

Ти в любові щаслива і – хочеш їй скласти свій звіт:

Що бажання твоє малювати, як пристрасть буя, 

Що спинило бажання тебе близь черешні в саду, 

Щоб художньо розгледіти в ягоді Місяця серп

І, привівши мистецтво й свої почуття до ладу –

Змалювати з любові, та з ягоди й Місяця герб!

10.10.2012


КОХАННЯ

Зелену постелю трави лугової

Зіркова габа на всю ніч застелила!

Нас Місяць стрічав - з тятивою, як воїн, 

А ніч нас своєю фатою накрила!

І радість, і біль попросились до хати –

Вони, як дві подруги – в душах сусіди!

То плакала радість, то болем сміялась –

Не встигли за ними хоча б подрімати!

Але в нас на них вже немає обіди, –

Бо серце й душа почуттями буяли!...

…Так швидко скінчились нічні ритуали:

І радість, і біль сперечалися лунко;

Зелену постелю зірки прибирали;

А Місяць – збирав у траві поцілунки!

22.10.2012


ЄДИНА

У центрі мого кругозору ялинка буяє –

І вічно зелена, і пахне, як завжди, тобою!

У ній я тебе розпізнав – ми під нею гуляєм!

Навчає вона – у коханні обходити збої, 

Й тебе відрізняти від інших завжди, як єдину!

Неначе коріння, так ноги сплелись в ту годину, 

Два тіла, мов стовбури, злиплись смолою любові

І пальці вп’ялися в тіла, як ті голки ялинки –

Заоблачні страсті в ялинках – збагнули обоє!

І знов ти для мене така ж неповторна билинка –

Тебе не зрівняти ні з ким – ти в цім світі єдина!

У тебе всі чари потрібні в коханні людині!

22.10.2012


ПЕЙЗАЖ КОХАННЯ

Звершилось жадане: в їх зустрічі сяйне світання, –

І ніч, мов завмерла у передчуттях найсвітліших, 

І гучно говорить щось тиша про їхнє кохання, 

І зорі, щось степу віщують, мов подруги ліпші…

Уже закохалася в нього вона до безтями –

Петлею любові – стискали закохані руки!

Його зворушила так ласка – горів почуттями –

І був він готовий на смерть від солодкої муки!

В обіймах, близь скирти, їх Місяць вже рогом малює, 

Та ще малював, як лежали на сіна копиці –

Його цей пейзаж польовий теж хвилює, –

Він їх малював і тоді, як ішли до криниці!...

Світало – їм жайвір у пісні озвучив лібрето:

На них ще чекають і сіно, і вила, і гарби…

…І будь я, принаймні, – художником, а не поетом, –

Ретельно я б їх малював, не шкодуючи фарби!

23.10.2012


СТАВОК ЖИТТЯ

Ставок. Освідчення на греблі…

У воду Місяць впав – потух!

Твої цілую руки теплі –

Читаю в них душі статут!

І ти цілуєш ніжно, смачно –

Дух тіла у полон взяв нас!

Мов повінь почуття йдуть значно –

Брунькується в серцях весна!...

…Збагнули став життя обоє –

З’єднали долі біля верб!

Для нас кохання – гімн любові, 

Любов для нас – кохання герб!

12.10.2012


ЛЮБЕ ПУТО КОХАННЯ

Душа любові – це коханий і кохана.

Вони пов’язані коханням – любим путом.

Одна на двох їм небесами доля дана –

Для них співають пісню про червону руту!

Кохання – це святий амур душі, і серця.

І світло блискавки, і звуки грому в тілі!

Це Господа і сатани одвічні Герці –

Бої за лихо, чи за добродійні цілі!

З тобою ми жили у радості пізнання, 

Що нам давалося, як Божий дар, щоднини!

І щастям нам було сягти вершин кохання

В саду – під прапором червоної калини!

14.10.2012


КОХАННЯ ДЕРЖАВА

Кохання з тобою у нас – незалежна держава!

Хоч в неї для нього немає ще чинних законів, 

Та нас все життя у в’язниці любові держала!

Немає у неї сердечних й душевних кордонів, 

Лиш має свій герб, гімн, статут і печатку любові!

Ознаки держави кохання, як силу, – цінуєм

І завжди, і всюди пишаємось ними обоє, –

Як символи, в нашім коханні ми щиро шануєм!

Ми волю своїм почуттям даємо лиш у згоді –

Ти тільки в обіймах моїх від цілунків дрижала!

Лише ми тоді відчуваєм себе на свободі, 

Коли нас в полон забирає кохання держава!

30.12.2012


СТАТУТ КОХАННЯ

Я рідко тобі дарував васильки польові –

Їх колір вже був у твоїх, мов небесних очах.

Вручав я лиш серця троянди, як квіти живі –

Вони пломеніли в душі, як любові свіча, 

З якої вже інфрачервоний* промінчик пахтів –

Ти цю теплоту відчувала в обіймах моїх.

Тебе ж я сприймати, як квітку духмяну, хотів, 

Щоб ти зігрівала теплом біострумів своїх.

Я рідко тобі говорив найтепліші слова –

Устам заважали цілунки – несли теплоту!

Права та обов’язки – мова в коханні нова!

Промова мого почуття, це – кохання статут!

11.10.2012

*Інфрачервоний промінь – іде теплом із тіла людини.


ЛЮБОВІ ПЕЧАТКА

Ти думи свої спрямувала у далеч надії –

Уявно у ній розглядаєш кохання зіркове, 

Сердечно сприймаєш любові зіркової дії –

І нас завіряєш – її почуття є зразкове!..

…На тебе дивилась очима зірок безкінечність –

Тебе розглядала, як вічний кохання початок, 

Як вічну супутницю в далі ведучу сердечність –

Для неї ж була ти – одвічна любові печатка.

26.11.2012


ЗНАЙОМСТВО

О, КАРІ ОЧІ!..

Ти жувала в трамваї. Мо’, – гумку?

Одночасно в навушниках слухала музику, 

Що приємно впливало на думку…

На руці щось звисало в маленькому вузлику –

Із тобою ми поруч стояли.

Ти на мене очима дивилася карими, 

І мої почуття мов буяли, 

Мов, щось рідне у нашій розмові шукали ми…

…Із трамваю виходили разом

І в любові освідчились враз! І так сталося, –

Почуття вимірялися часом –

Нам любов навіки у трамваї дісталася!

03.09.2012


ЗУСТРІЧ – НАЧЕ СВЯТО

На зустріч мчусь – мене ти ждала коло хати, –

Щоб про любов у мріях думку колихати!

Замети снігові – хіба нам перешкода, 

Закоханим хороша будь-яка погода!...

…В обіймах тепло нам – не хочеться в хатину!

Щасливі сидимо на лавці біля тину.

Буран співа, гуляє з ним метіль – завія…

Мов срібло, сніг виблискує на теплих віях…

Хурделить хай! Ми будем довго ще гуляти, 

Бо зустріч в будь-яку погоду – наше свято!

07.10.2012


БІЛЯ КРИНИЦІ

Тебе, карооку, стрічав край села –

Були в нас побачення біля криниці…

До неї Дорога Кохання вела –

Попити любові святої водиці.

І зорі пірнали – хотіли води, 

І Місяць напитися інколи ходить!

Приходимо вечором часто сюди, 

Бо з неї джерельце любові виходить…

…Під ранок хмаринки до купи збивались

І Місяця зорі в дугу вже зігнули.

Ми з уст почуття, як свят-воду спивали…

В джерельній любові – ми ніби тонули!

14.10.2012


СОН-КРАСА

У степ забрели ми десь, мабуть, під ранок, 

Ще заспане Сонце вмивалося в срібній росі…

Були ми ще юні, неначе пташинки – підранки –

Лежали без тями на полі – у стиглім вівсі!

У квітах дзвеніла мелодія вічного степу –

Взяла нас вона у жаданий кохання полон, 

У цім степовому співочім вертепі

Було все – краса, – як магічної вічності сон:

Де жайвора пісня блищить у квітковій росі, 

Вітрець прохолоди і промені Сонця навкісні…

…В цім сні ми почули і пісню в кохання красі –

Мелодія снила любов’ю душевної пісні!

18.10.2012


В ЛІСІ ТЕМНОТИ

Розставляє вже сіті у лісі мисливиця ніч…

Всі звірята злякалися, в поле тікають – за ліс, 

Та лиш Місяць, як лис той, на дерево в лісі заліз…

Їх рятуючи, ранок для них посила позивні.

Ми ж у лісі тоді ще не зовсім були, як святі, 

А закохані просто – наш стан не сприймав темноти!

Весь час в колі турбот ми сіяли, немов золоті, 

І довірливий промінь любові нам завжди світив!

Бо крім тебе й до тебе не був я в обіймах жінок, 

Бо лиш образ твоєї любові – є образ зорі!

Бо в тім лісі, в коханні я тільки тобою горів –

Ти у нашій любові була – із веселки вінок!

23.10.2012


СОЛОВ’ЇНИЙ ГОЛОС

Пішли на прогулку вечірню у парк ми з тобою, 

Мов пісня весняна лунала розмова твоя…

З твоїх уст, мов бархатні звуки злітали юрбою –

Була їх мелодія кращою ніж солов’я!

У ній солов’їно лунали бажання твої, –

Як щось говорила – гойдалися, наче на релях!

Я слухав тебе й підслухали тебе солов’ї –

Твій голос (вірніш імітація) був у їх трелях!

19.10.2012


ВОГНИЩЕ

Як дрова без жару, як тіло без крові –

Так серце – без збуджень, душа – без любові!

Мене закликають, мов темрява, брови

Побути з тобою у світлому слові, 

Щоб мову твою солов’їну почути, 

Уста обпекти об вогонь поцілунку, 

У душу запавши – у серці побути, –

Як радісно й сяйно, співучо і лунко!

Оселя твоя… Ти чекала на мене.

Мов дрова, – мої почуття розгорались…

Гойдалося вогнище, наче знамено, –

Під ним ми до самого ранку кохались!

06.11.2012


В НІЧНІМ ОРЕОЛІ

Зігрілась душа, що була холодніша від льоду –

Любов чародійна устами її розігріла!

Було восени це – під деревом, – в полум’ї глоду:

Ланіти рум’янцем, мов ягоди глоду, зоріли, 

В серцях почуття зашифровані в тайні паролі –

По тілу розходяться в мене і в тебе, мов хвилі, 

І тануть під зорями неба в нічнім ореолі –

В любові такі почуття – найрідніші і милі!

06.11.2012


МАГМА ПОЧУТТЯ

Маленька, вродлива й коли підійшла ти до мене –

Своїм почуттям розігріла, як магмою, душу, –

Воно, як з вулкану проснулось – і вабить, шалене!

Тож волі цього почуття я скоритися мушу –

Воно, як із пряжі любові аркан, мов зіткало, 

Й накинуло щиро – твій вибір в мені зупинило!

…Моє ж почуття і тебе теж любов’ю спіткало –

І в нашім коханні, як Сонце, навік засвітило!

09.11.2012


ІЗ ДЖЕРЕЛА СЕРЦЯ

Мов космосу крила – любов до зірок підіймає, 

Влюбившись йдемо, мов під прапором неба нічного –

Бо кращого, ніж закохатись, – нічого немає, –

Нам крім почуття, що веде нас, не треба нічого!

Із серця, немов з джерела, почуття витікає –

Рельєфом душі протікає аж в гирло тілесне, 

А з нього у мозок, як в море, любов’ю впадає!

У мріях задіялось щось невідоме – небесне:

То тучі пливуть грозові, то, мов лебеді, хмарки!

В душі почуття – то, неначе бальзам, то мов стронцій…

Міняємось ми – то нам холодно стало, то – жарко!...

…Незмінна любов. Лиш вона – у коханні, як Сонце!

11.11.2012


ПАЛЬЦІ – РОЗВІДНИКИ

В степу здичавілім, в ромашках – на персах у мене, 

Мов струни любові, розвідники-пальці вібрують –

Трепече душа, як ромашечок листя зелене, 

І серце моє почуттями вони, мов карбують!

І легіт блакитний ласкаво гуляє над нами…

Твій полюс – вогненно-холодний, мій – сніжно-гарячий!

А пальці твої у душі підіймають цунамі –

І котяться хвилі любові із серця і чуйні і зрячі!...

Опівночі лагідні пальці віночком сплелися –

Заснули у млості невтомні одвічні блукальці!...

…Ішли ми додому аж вранці, – за руки взялися –

Лунали над степом любов’ю розвідники-пальці!

11.11.2012


ХЛІБ – НАЧЕ СОНЦЕ

Зі свіжого борошна хліб випікаєш

На нових жаровнях в старенькій печі, що дід виклав…

Ти в нім сьогодення з минулим єднаєш

В майстерність спікати, як бабушка вчила, і – вникла!

Ти з любим сьогодні побачення маєш…

…Він двері розкрив і стоїть на порозі – скучає!

З печі хліб готовий для нього виймаєш –

Мов Сонцем, хлібина любов’ю твоєю стрічає!

16.11.2012


ВІДЧУТТЯ ПОГОДИ

У тебе вітрець, мов музичить на струнах волосся, 

А в небі вечірнім на дощ красувалися хмари –

Від блискавок небо неначе вогнем зайнялося –

Луною над річкою грому котились удари!

На березі річки у вербнім шатрі ми сиділи –

В обіймах погоду таку відчувало все тіло…

Ти – блискавка серця мого, що відлунює громом, 

Я – грім твій, що душу твою почуттями загравив!

У нашої річки кохання я – став, мов поромом, 

Ти – стала в любові, немов почуття переправа!

25.11.2012


СЕРЦЕ ПРОСИТЬ

Плаче ніч зірками неба –

Як із ринви, ллються сльози…

Ялинкові вії в тебе, 

Йде із тебе дух мімози!

У душі вогонь тривоги –

В дикім лісі я з тобою, 

Серце просить допомоги –

Хоче справжньої любові!..

Шепче щось духмяне листя, 

Нам зозуля час кувала…

В поцілунках ми злилися –

Нас любов зачаклувала!..

…Більш не плаче ніч зірками, 

Не горить вогонь тривоги, –

Бо тече любов річками –

Щастям стеляться дороги!

16.11.2012


РАДІСНІ СЛЬОЗИ

Ми із першого погляду вдвох закохалися вмить

І любов із свого джерела почуття нам дала, 

Від якого у кожного радістю серце щемить, 

І душа у мандрівки мрійливі обох повела!

Засріблилися сльози твої у криницях очей, 

І, мов річка, джерельна любов витікає з душі, 

Почуттями єднає серця і – в них кров’ю тече, –

Нас зріднила любов, хоч до неї були ми чужі!

21.11.2012


ВІНОЧОК ТИШІ

Молочний Шлях звис вишиною –

Зірки любов до нього мають.

Шепочуть квіти з тишиною, –

Щось про любов розповідають!

Ти з квітів цих сплела віночок, –

З ним тишу в море відпустила!

Він в тиші був – любов-дзвіночок.

Несла його кохання сила –

Дзвонив любимому, планетам…

Приплив на берег, знов до тебе.

Ти в тиші – мов була заперта.

Дивилась мовчки лиш у небо…

На виклик твій прийшов коханий.

Любов вас вмить взяла в тенета –

Вінок плели благоуханний…

…На тишу наложилось вето!

16.11.2012


БАГАТТЯ ЛЮБОВІ

Палахтіло багаття на березі моря. В душі –

Мов огонь, все сильніш розгорались палкі почуття!

По любові нудьга виповзала з вогню, мов вужі, 

Залишаючи місце пусте для кохання життя!

В нім – ти зірка! Летиш, залишаючи огненний слід…

Із твоєї душі, мов з ракети – любові вогонь!

Від твого поцілунку розтанув душевності лід –

Підпалила любов’ю ти море кохання мого!

18.11.2012


В ДОЛИНІ

Вечірній мороз сів на сніжне долини плече!

Купається Місяць у плесі зелених очей, 

Вітрець над чолом, мов розчісує сніжне волосся…

Чіпляє зима вже співучі на санки полоззя –

Ми в них, мов у санки любові, мерщій посідали –

Нас вітер катав, аж дзвеніла в снігу оболонь!...

…Лиш Місяць у плесі очей ще купався і далі, 

Зник хутко мороз, – бо горіла любов, як вогонь!

30.11.2012


ЛЮБОВІ СЛЬОЗА

Ми знов у зеленім шатрі, сидимо під вербою, 

Нам чути, як квакає піснею, жаб’ячий хор.

Та коник, мов скрипка скрипоче нам десь між листвою…

Сумні ми прийшли на ставок, щоб розвіять мінор.

Крізь листя твій зір залюбки діставати став зорі –

У радих очей усміхнулась любові сльоза, –

Краса забарвила коханням в чудовім узорі –

До серця любов’ю зайшла почуттєва гроза!

Ніч в небі, немов запалила багато свічок, 

А небо в ставок – загасити, – із ними упало.

І Місяць між ними, неначе рибальський гачок –

Спіймати він зірку задумав, – хай, щоб там не сталось…

…Лунали до ранку цілунки смачні під вербою!

Не чути, як квакає піснею, жаб’ячий хор.

І коник, уже не скрипоче про щось між листвою –

Як завжди в зеленім шатрі загубився мінор!

02.09.2012


СПІВ ДУШІ

Чекаю на тебе – по вінця любов’ю весь повен!

Сова на вербі, мов пильнує, – неначе в дозорі, 

У річці цяткує ніч небо в рубінові зорі, 

Чаруючись Місяць до них підпливає…

Прийшла ти до мене тихенько – підкралась неначе, –

На шиї повисла –в уста поцілунком вп’ялася!

Твій спів солов’їний околицю лісу позначив:

Душа – як на крилах любові, – над гаєм звелася!

02.10.2012


НІЧ І РУКИ

За мною ти скучила дуже, як після розлуки…

На Землю на крилах спускався, чорніючи, вечір.

Мов білих голубок дві шийки – закохані руки

Любов’ю повисли, мов німбом, у мене на плечах!

Була ніч малою – не встигли з цілунків ми далі

Напитись медку і зібрати нектар почуттями

І руки не встигли (були ми, як злиток із сталі)

Нам все розказати – як любимось ми до безтями!

20.10.2012


НІЧ – ЖАР-ПТИЦЯ

За обрій вже Сонце сідає – згасає заграва…

Зірковий десант завойовує простір небесний, 

Цілунком на струнах емоцій моїх ти заграла –

І серце співало в п’янливому плесі!

Душа відчувала мотив почуттєвої зливи, –

До ранку нас ніч колихала – були ми щасливі, 

Стрічали світанок, неначе казкову Жар-птицю –

У день з ним заходили, наче в любові світлицю!

05.10.2012


У ГАЮ ПОЧУТТІВ

В мій гай почуттів ти зайшла лісосмугою втіхи –

Плодами кохання ти радуєш гілля любові, 

Яке підпирають надійно довірливі віхи.

Із гілля йде киснем в серця весно діюча повінь

І мрії наповнює теплим озоном довіри –

Немає, крім нас, на Землі щасливішої пари!

Спілкуємось завжди на звуках душевної ліри, –

У нашім гаю почуттів – соловейкові чари!

28.08.2012


МЕЛОДІЯ КВІТІВ

Різнобарвні цвіти я зібрав у букет край села, 

Що у себе всотали усі аромати земні, 

Я хотів, щоб дорога кохання до тебе вела…

Ти ж, мов квітка любові, спішила назустріч мені!

Ми дивилися в очі – наш погляд зустрівся, мов струм, –

Біострумом ішли почуття від очей до очей

І співали вже душі любов’ю заквітчаних струн –

В них мелодія квітів від серця до серця тече!

29.08.2012


ПІД ВЕРБОЮ

Ми вдвох під вербою, неначе в казковому царстві…

Скидаються риби, цвірінькають коники – грають!

Щось листя шепоче… Либонь підіймає нам настрій, 

А зорі і Місяць – завжди підгляданням стрічають…

І ми, мов навічно, з’єднавшись палким поцілунком –

Душею і тілом пірнули в смачну насолоду!...

…На березі річки, – під вербами – тихо і лунко, 

А Місяць і зорі від кайфу – упали у воду!

01.09.2012

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
28.08.2014 Проза / Оповідання
Майстер
29.08.2014 Поезії / Вірш
Цей дивовижний, дивовижний світ
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
05.12.2016 © СвітЛана / Вірш
Недочитано
05.12.2016 © Георгій Грищенко / Вірш
Правила життя
05.12.2016 © СвітЛана / Вірш
Сонце в вінку канарок
05.12.2016 © Леся Геник / Філософський вірш
З попелу
05.12.2016 © Костенюк / Вірш
Різдво, ранок
Тенета інтиму
29.08.2014
ТЕНЕТА ІНТИМУ
30.08.2014
ТЕНЕТА ІНТИМУ
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 58  Коментарів:
Тематика: Поезії, вірш,
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +36
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +85
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +78
ВИБІР ЧИТАЧІВ
10.12.2010 © Тетяна Чорновіл
13.12.2013 © ГАННА КОНАЗЮК
08.09.2013 © НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ
14.09.2011 © Ілля Герасюта
28.12.2011 © Тетяна Чорновіл
17.04.2011 © Борейко Петро Васильович
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди