Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
29.08.2014 10:04Вірш
Для школярів  Про тварин  Про природу  
Цей дивовижний, дивовижний світ
00000
Без обмежень
© Василенко Андрій Антонович

Цей дивовижний, дивовижний світ

Василенко Андрій Антонович
Опубліковано 29.08.2014 / 25026

ОРБІТА


Мов завмираєш на каруселі, 

Дух перехоплює на дивноколі –

Зверху: помітно все ті ж оселі, 

Меншають діти в тій самій школі...

То опускає, то підіймає –

Лінія лету постійність має...

Добре, коли ти її помітив –

Значить, летиш на своїй орбіті!

2002



КОСМОС


– Космос – який він, і що в нім літає? –

Якось орел у синички питає.

– Космос – це небо, де жевріють зорі

Й місяць рогатий, що, мов на дозорі, 

– Де ж він? – орел та синичка гадають, –

Мо’, де ракети безхвості літають, 

Чи над Землею, що має орбіту?

Може ховається в білому світі?..

2002



РАКЕТА


Величезний олівець – не олівець, 

А накреслить, мов мастак і фахівець, 

Білу стрічку на небеснім полотні, 

І здається – у космічній далині, 

Мов згорає на хвостатому вогні...

І гадають журавлі в височині:

„ Що за бестія безкрила, а літа? –

Лиш вогонь вискакує з хвоста!”

2002



ЗЕМНЕ ТЯЖІННЯ


Чи то лежить яйце, чи то кружляє на долоні?

Там, в космосі, Земля на нього майже схожа

Й тримає все своїм тяжінням у полоні, 

Все те, що в нім навколо неї бути може:

Хоч граєш у м’яча – і він на Землю пада, 

Вона його вагу притягує до себе, 

Бо так над ним земне тяжіння має владу –

Воно в м’яча з дітьми приходить грати з неба!

2002




НЕВАГОМІСТЬ


З невагомістю навіть пушинку

Неможливо ніяк порівняти, 

Бо пушинка легка як сніжинка, 

Невагомість – це інше поняття:

Це лиш в космосі можна відчути, 

Що вагоме стає невагомим, 

Там не мати ваги – просто чудо, 

Щоб висіти легким, нерухомим!

І літати – якщо відштовхнути, 

Як ту кульку, повітрям надуту, 

Бо тяжіння земне там не діє –

Невагомість і ним володіє!

2002




ІНСТИНКТ


– Інстинкт – то що це і хто його має? –

У класі вчительку Вова питає. –

А мо’, – це майже як розум людини, 

Що від народження мають тварини.

Та тільки мислити зовсім не вміють –

Вони ж природним чуттям володіють:

Собаки ж – дуже розвинені нюхом, 

Коти – володарі зору і слуху...

І, як би бридко життя не диміло –

Вони ж чуттям користуються вміло!

2002




MAMA – КИЦЯ


За собою водить киця

Гусенят по дачі.

Їм на місці не сидиться, 

Без гусочки плачуть...

Рвуть травичку, ніби полють, 

Носики – лопатки, 

Набивають ними вола

Маленькі гусятка...

Підросли та й повтікали

На ставочок – до водиці...

... Лиш на березі чекала

На гусей їх мама-киця.

2002



МАРЕННЯ КИЦІ


Дивиться киця на небо: де зорі, мов нори...

Марить, що в кожній – там мешкає мишка...

Видерлась тихо на дерево – вище нагору:

Звідти на мишку очікує нишком...

Хочеться з дерева киці полізти на небо, 

Поруч із мишкою в космосі стати –

Конче спіймати її в невагомості треба, 

Й лапками, ніби пушинку, тримати...

Киці здається, що місяць, засяявши рогом, 

Жовтим бананом на дереві зріє...

Хоче із гілки вона перелізти до нього

В сяйві бажання: інстинкт, мов зоріє...

Киця смакує, надибавши нюхом дорогу –

В космос стрибнути із місяця мріє!

2002



СОНЯ


Ну й ледащо котик Хмарик, 

Як посніда – йде кімарить:

То калачиком на боці

За подвір’ям на толоці, 

А в обід – як та дитина, 

Під столом він спить на спині.

Бо, як спить – то тільки й сниться:

Мов йому муркоче киця, 

І приємно, ладки, в тиші –

На вечерю будять миші!

2002




РАНОК


Ранок котить Сонце з лісу, 

На траві роса сміється, 

Грак на гілку тінь повісив, 

У ведмедя спина гнеться –

Ведмежа сидить на спині, 

Йде позаду ведмедиця...

Не дали поспать дитині

Та й на спині не сидиться –

Втік від тата в ліс ведмедик:

Покотився по брусниці, 

Та й заснув. І знову сниться:

Мов заліз в дупло із медом!

2002




ПОШТАР


Ведмедя на пошту взяли працювати:

Дали йому сумку, дали адресатів, 

Придбав ще й машину за мамині кошти, 

І став він розвозити селами пошту...

Возив і в далекі, і поруч – із містом...

Неначе звірині сліди, всі дороги, 

Несуть від поштамту всім радісні вісті, 

Які, мов з дитинства, з святого порога...

А якось його зупинила лисиця:

Мерщій обступили навколо звірята

Й прохали, щоб він передав, як годиться, 

В сосновий лісочок листа для зайчати!

2002




ЦИРКАЧ


В час приїзду, рано-вранці, 

На вокзалі в ресторані

Подали на стіл ведмедю

Булку з маслом, чай та меду...

Після виклику таксиста

Повезли його до міста...

Він на всі вітрини зиркав.., 

Як під`їхали до цирку, 

Попрохав він діловито:

Всі білети закупити, 

Щоб ішли з усього світу

На його виставу діти!

2002




ПІД КУПОЛОМ


Ось клоун завітав до арени, 

Снопами сяйва блиснув ліхтар, 

І мімікою клоунських жестів

Мотор завівся, мов сирена...

Радіючи, дивилися дітки, 

Як в кулі з металевої сітки

Ведмідь кружляє на мотоциклі

Під самим верхом купола цирку...

Ну й швидкість! Мов летить на орбіті:

Під серцем у нього дух забирало...

Вслід гнались оченятами діти –

А їхня душа, немов завмирала!

2002



ЕКСКУРСАНТ


Привезли його на ферму, 

Там якраз корів доїли:

В ясла клали їм люцерну, 

Молоком телят поїли, 

І йому дали на пробу –

Смак прийшовся до вподоби!

В іншому селі сусіднім:

В церкві дзвін бив на обідню, 

Мед на пасіці качали, 

Екскурсанта пригощали...

Повертаючись, ведмедик, 

З молоком духмяним, з медом, 

В цирк завіз все до буфету...

І, немов по естафеті, 

В час перерви на виставі

Дітям всім на стіл поставив!

2002



РАДІСТЬ


За першість, на другий марочний нашийник

Собаці повісили медаль на шию...

Цю радість, однак, собака так сприймала:

„О, їм одного нашийника замало!”

2002



ДРУЗІ


Як хлопчик собачці написника вішав, 

Він думку в його оченятах схопив:

„А ще набивається в друзі і тішить, 

Разок хоч би взяв – та й собі начепив!”

2002



КАЛЮЖА


В обіймах п’яного, пита калюжа:

– Чому це так, мій вірний давній друже, 

Що й свині вже не п’ють води з криниці, 

– Вона ж мені по джерелу сестриця?!

– Чому, чому?.. Хіба сама не знаєш?..

– Вона ж відра і мотузка не має!

... Розмову хлопчик цю почув і бродом

(Не дав напитись!) скаламутив воду!

2002



ВЕДМІДЬ І БДЖОЛА


Коли б бджолу спіймав –

Я мед би відібрав!

Над ним кружля бджола, 

Він, далі від гріха, 

Щоб жала не дала, 

Лиш лапами маха...

Аж, гульк – воно стирчить:

І ніс розпух умить!

Він біль спинить не зміг:

В барліг – із носом зліг.

2002



ЖАЛО МЕДУ


– Якби я крила мав –

Брехав ведмідь бджолі –

То я б як ти злітав

По мед, аж ген за ліс...

І пурхав би, як ти, 

Із квітки на листок, 

І міг би помогти

Тобі зібрать медок...

Від добрих слів його

Бджола йому дзижчить:

– Візьми медку мого –

В гузенці він стирчить.

2002



ФІГУРНЕ КАТАННЯ


Завдяки рекламі ведмедиця

Привела кататися синочка, 

На льоду була і донька киці...

Тож побрались з дітками віночком –

Так почався ніжний подих дружби

Двох звірят на ковзанці в палаці, 

Що з`єднав теплом і в танці пружно, 

Мов здіймав цю пару фігуристів, 

Про яких розходилися вісті, 

Що вони посіли перше місце...

Як завжди, дотримавшись традицій, 

В знак подяки: сину ведмедиці, 

Сувенір дали – це лялька киці, 

А ведмедя ляльку – донці киці.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
29.08.2014 Поезії / Вірш
ТЕНЕТА ІНТИМУ
30.08.2014 Поезії / Вірш
ТЕНЕТА ІНТИМУ
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
09.12.2016 © Костенюк / Вірш
Хандра
09.12.2016 © Оля Стасюк / Вірш
Свята Осінь
09.12.2016 © Тетяна Чорновіл / Ліричний вірш
Небесне
09.12.2016 © Георгій Грищенко / Вірш
Любов у нагороду
09.12.2016 © Панін Олександр Миколайович / Драматичний вірш
Гудзики
Вірш Про природу
01.09.2014 © Антоніна Грицаюк
Прощаня з літечком
29.08.2014
Цей дивовижний, дивовижний світ
28.08.2014 © Антоніна Грицаюк
Небилиця про лисицю
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 166  Коментарів:
Тематика: Поезії, вірш, космос, ракета, земне тяжіння, невагомість, інстинкт, ранок, поштар, циркач, екскурсант, калюжа
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +9
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +54
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +38
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
10.12.2010 © Тетяна Чорновіл
13.12.2013 © ГАННА КОНАЗЮК
14.09.2011 © Ілля Герасюта
09.12.2010 © Йозеф Мор
04.01.2012 © Тетяна Чорновіл
17.12.2009 © SASHA ROSSI
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди