10.09.2010 01:37
для всіх
633
    
  - | -  
 © Анастасія Маража

Вона - книга

Людина, як книга: інколи впиваєшся в неї всією сутністю, з таємною чарівністю вникаєш в кожну репліку, думку, нову фразу. Незвідані горизонти чужого мислення справляють колосальне враження і, навіть, не віриться, що це звичайні слова….

Перевернувши останню сторінку, з гірчицею в серці та надією на подальшу зустріч декілька днів ходиш в оманливій задумі. Так і з людиною: прикипівши до неї, віддалятися зовсім не хочеться. Минулі хвилини окутують листям журби холодну, пусту і самотню людину… Золотий ланцюжок на зап’ясті нагадує колір очей, фото рамка – хвилини щастя, а підпис – обіцянку назавжди бути разом.

– А я ж тобі так довіряв. - скажеш німій самоті, що тягне в свою крижану рутину відлюдькуватості…

Чути, як одинокий промінь першого сонця ковзнув по нозі. Твій погляд зосереджений на світлому, ніжному прямокутнику…

Повертаєшся у вир минулого, що затягує легко, рожеві окуляри все ще залишилися в пам’яті. Підсвідомість гостро реагує на правду, відмовляючись вірити у реальність. А серце? …м`який клубочок почуттів, що пробудила вона – тоненька книжечка поезії, але якої… створеної золотими нивами і вітром – пустуном, синіми водограями та червоними маками, ніжними росами і срібною стежкою... Проста дівчина з серпанком у руці, ключем у посмішці і ласкою у серці.

…Самотня сльоза впаде на лани, прошиті сонцем, окутані ніжністю, ціловані устами. Його обличчя так добре пам’ятала вона, а дотик живе у його серці…


Течуть думки, біжать слова. Книги змінюються… Ти знайомишся з новими шедеврами, але все не те… Шукаєш не навмисно, підсвідомо… Шукаєш, схожу на першу, що має ласку… Короткими митями згадуєш її удень, місячними доріжками уночі, солодкими устами завжди…

Стукіт серця, її запах, крилаті ВАШІ фрази – ти пам’ятаєш все… руки, очі не забудуть ніколи… Улюблені мелодії, спільні жарти, найкращі поцілунки, нестримне бажання полетіти до небес, дивитись на зірки, зізнаватись у коханні... Невідомий світ відкрила для тебе книга, яка навчила відчувати і жити …Проста, легка, незабутня… перша, ніжна і жадана… гарна, дуже природня – звати її кохана….

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 08.02.2013 11:54  Каранда Галина => ©