Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
30.08.2014 10:28Вірш
Для дорослих  Про кохання  Про любов  
00000
Без обмежень
© Василенко Андрій Антонович

ТЕНЕТА ІНТИМУ

(частина друга) Збірка віршів

Василенко Андрій Антонович
Опубліковано 30.08.2014 / 25044

НУЖДА

Мені ти потрібна, як кисень легеням!

Без тебе душа – задихатися стане, 

Зачахне – як світом невизнаний геній, 

Без тебе любов за живе аж дістане!

Ти кажеш: «любов’ю з моєю ти рівен»…

Ти – любий, тюльпан мій. Твоя я – мімоза…

…Мені ти у нашім коханні потрібен –

Як Сонцю орбіта, як серцю – глюкоза!

14.11.2012


ЧОРНИЙ ПАР

Мов чорний пар, очі – мене назавжди полонили…

Твої перламутрові щоки – мов Сонце, у росах

Мене наяву чарували – раніше лиш снились!

Ти зір мій, мов квітку, вплітала в каштанові коси

Коли за село ми ішли, як уже вечоріло!

Нас чорний пар, ніби на наше обручення, кличе, 

Нас квіти вітали і зорі вітанням у небі зоріли –

Ми ніби дивилися нашій любові в обличчя!

Й сказав чорний пар, що чекає на зерна любові, 

Яке із селянських дівчат ти одна лиш посієш, 

Бо ми лиш орали це поле з тобою…

…І зійде зерно – ти любов’ю над степом засяєш!

09.11.2012


МОВЧУН

Я, мов невинності бліда спокуса, 

Бо завжди при розмовах — мовчун…

До балакучості вертає муза, 

Як у мріях до тебе лечу:

Весь паленію почуттям кохання, 

Ним обличчя горить, мов вогонь…

Що ж це за паливо - душі бажання, 

Чи, мо’, в трепеті серденька гонг?!

05.02.2003


ЧОМУ?

Чому це ти серце в моєму ховаєш, 

А очі твої у моїх потонули.

Твоя душа у моїй лиш буває, 

А думи твої до моїх, мов примкнули?!

Мо’, серце вже б’ється твоє у моєму, 

Мо’, очі – в моїх, – як у плесі любові, 

Душа – лиш моєму підкорена щему, 

Мо’, думи пов’язані разом – судьбою, 

Мо’, долі – в коханні зріднилися кров’ю, 

Щоб очі горіли, як страсті, чуттєво, 

А душі й серця, щоб палали любов’ю

І думи творили гаразди життєві!

09.11.2012




В ОЧАХ ПОЕЗІЇ

На хмаринковім плесі в небі

Просинається Місяць-лебідь.

Він мов вабить за обрій зірку

Почитати поезій збірку…

Я ж поезії злету в очі

Зазирнути, як лебідь, хочу.

Щоб узріти у ній в цей вечір

Лебедині дівочі плечі, 

І щоб в плесі очей дівочих, 

Як в коханні, тонули ночі!

04.10.2003


СИВИНА-ДОВГОЛІТТЯ

Душею і зовні ти й досі, мов квітка, красива:

На скронях – веде до любові доріженька сива;

І літ борозенки високе чоло прикрашають;

Всі стріли, що в тятиві брів красоту обрамляють!

У нашім коханні з тобою ми завжди щасливі –

І вітер – віщун, щось музичить для нас на сопілці

У тиші, яка розмістилася тихо на сливі

Із дятлом, що тишу дзьобає на грушевій гільці…

…Чоло покрива сивина-довголіття снігами

І мудрість із нього зліта і згора над садами…

Незмінні лиш зорі – вечірніх метеликів зграя

Та Всесвіт любові – горить, – і повік не згорає!

12.11.2012


ЛЮБОВ, ЯК ЧАС

Крізь час, що провів я на ниві життєвій

Відчув біль невдачі і радість удачі…

Робилися справи повільно й миттєво, 

В коханні були дні холодні й гарячі…

В любові, як в річці – здіймаються хвилі, 

Які зупинити ніяк не вдається:

Лиш тільки тому, що для серця є милі...

Хай хвиля, неначе цунамі несеться!

Крізь час і любов лиш до тебе я лину, 

Любов, як і час – для людини важливі, 

Бо вічній любові – немає ще спину!

Любов, як і час – зупинить неможливо!

30.11.2012






СВІЧА ПОЕЗІЇ

Не погасне свіча, 

Що із воску поезії

Розтає ув очах

Від полуди депресії, 

Що творить почуття

Із огиди любовної, 

І, мов ящик сміттям, 

Душу блудом наповнює…

Догоріла свіча —

Вірш із воску поезії

Засвітився в очах, 

І погасла депресія!

06.09.2003


В ЧЕКАННІ

Чекає на хазяїна

Самотність безпорадна:

Кватирка рот роззявила —

Вдивляється так складно

Ув очі перехожого.

Який теж придивляється, 

Аж двері прислухаються

Та ключик під рогожею…

І ліжкові не терпиться

Хазяїном приспатися, 

А він на них аж сердиться —

Йому не нагулятися!

2008


НА ВИЛАХ

Мов ватяні, хмари на клоччя роздерті, 

Темніли, з блаватами променів грали, 

А потім тяжіли від мокрої смерті

Й на сонячних вилах дощем помирали…

В твоїм обважнілім очей піднебессі

Я бачив образу, мов ватяну хмару, 

З якої котилися сльози до персів, 

Й мене мов здіймали на вилах примари.

25.07.2003


НІМБ ЗРАДИ

У чорному вогні зневіри гине

Спонтанна любов — спокуса вічна…

Цілунки твої гірчать полинно, 

З очей не іде тепло магічне, 

Бажання радіти ніби вмерло.

Викрешують нерви німбом зраду.

І зникли, мов сон, довіри перли, 

Лиш тліє, мов попіл, давня радість.

12.11.2003


ВОРОНА

Ворон майстерний пілотаж

Пророчить зиму за крилом, 

Де, мов сніжинками, міраж —

Неначе душу замело…

Тебе ворону я згадав:

В житті моїм був твій політ, 

На серці каркання хода

Лишила заморозку слід…

04.11.2003


НАСОЛОДА

На грядках мудрої природи

Зернята суті проростають, 

І є найвища нагорода, 

Коли плоди їх визрівають.

Скуштуєш ягід полуниці, 

Аж заздрять кислі абрикоси, —

Таке, хіба, що лиш присниться —

Їх запах вплетений у коси…

Ти — плід зерна і суть природи, 

І мрієш рід свій оновити…

І є найкраща насолода, —

Се поруч з мудрою прожити!

17.04.2003


ЛЕБЕДИНІ ХМАРИ

Пуховик хмар мов рветься на обрії неба, 

І здається, пливуть вже, мов лебеді, хмари…

Ти шматкуєш себе почуттям, а не треба, 

Бо вони біоструму твого, мов радари, 

Пеленгують причетність мою до кохання…

Мов гелгочуть пісенно ті хмари до тебе

Про моє довгочасне і мрійне чекання…

То ж чекай, як чека на лебідоньку лебідь!

2008

В ТЕАТРІ ІНТИМУ

Де ніч розставляє тенета інтиму

І зірка в небесних обіймах згоряє, 

Там Місяць висвічує любощів риму

І вітер кохання цілунками грає.

Як здорово бути в театрі такому!

Нема декорацій — усе натуральне…

Хоч раз би відчути любові оскому, 

Щоб взяти антракт у природи моралі!

2003


КОСМІЧНЕ БАЧЕННЯ

Зустрітися б в іншому вимірі простору

З якоюсь красунею Всесвіту класного, 

Який безкінечність кохання загострює, 

Дає відчуттям особистості власної

Й виводить любов на орбіту закоханих

За іншими генного духу законами…

Заглянути б в очі космічного бачення, 

З’єднатися б з ними серцями взаємності

Й зчитати статут іншокровного значення, 

І випити б медом душевної чемності, 

Щоб наші красуні знайомство засвідчили

І стали в страшенному ревності відчаї!

26.01.2003




Поліні Петрівні та

Івану Федоровичу Шевельовим

 

В ЛЮБОЩАХ ЗІТХАННЯ

Твій погляд залюбки я в серці відшукав, 

Він загадковий, добрий привітанням.

Ще тепляться слова, мов ніжності рука, 

Яка голубить щире залицяння…

На радощах тремтить, мов спліскує, життя, 

Немов п’яніє в любощах зітхання, 

Розтанула душа в обіймах почуття

І розлилася в озеро кохання!

07.01.2003


ЛУНА ЖУРАВЛИНОГО ПЛАЧУ

Де плачем журавлиним розкрилилось небо

І мигтять, мов сріблясті пір’їнки, дощі, 

Там курликати птицям до обрію треба, —

В ті місця, де гніздяться брусничні кущі, 

Де в них ягоди ніжності мила збирає…

При мені ж залишилася мрія сумна —

Та, що слізним дощем від розлуки ридає, 

І плачем журавлиним під небом луна!

2003


ЗАМОК ЛЮБОВІ

Коли хмеліє радість –

Здається, ніби й справді

Із крученого вітру

На самім краю світу, 

Де сходить зірка рання, 

Напнув шатро кохання…

Уява мов п’яниться, 

З душі бере палітру

Й кладе на мрії колір…

І мариться, і сниться, -

Що вже будую з вітру

Любовний замок Долі!

2003


СОНЕЧКО З ВІКОНЦЯ

Вже на небокраї Сонце догоряє, –

Просить на вечерю полум’ям заграви…

Вечір з небосхилу зрізує окраєць, 

Хоче, щоб для ночі блискавки заграли.

Ти ж не дозволяєш серцю громихати, 

І береш погоду з любим лиш у Сонця

Й разом з поцілунком тягнешся до хати, 

Сонечком любові, щоб зійти з віконця!

2008


Дружині Надії Петрівні


ТРИ ДОРОГИ

Ведуть мене з висот порогу, 

З щаблів пізнання три дороги:

Любові, Віри та Надії…

Дарує день любові мрію, 

Щоб зіркувала в чарах ночі —

На сьомім небі дум пророчих, 

А сонце промінь віри зичить, 

Надія в шлюбні мандри кличе, 

Вітерець музичить пісню гаєм:

Ми там кохання з уст спиваєм, 

Так в нашій Долі три дороги —

Схрестились за щаблем порога!

2008


ХУКАЄШ ХМЕЛЕМ РЕВНОЩІВ

Де сонячний промінь, мов носиком гострим, 

Не манну, сніжинки в заметі дзьобає, 

Там чути – морозяно тріскає костур, 

Що в Діда Мороза – про зашпори дбає…

Ти хукаєш в руку, бо сніжку тримаєш…

Як цілишся в білку — то кидаєш в мене, 

Неначе Снігурка, у променях сяєш

І хукаєш в душу, мов ревнощів хмелем!

12.01.2003


НА ЗАБУТІЙ ЛИЖНІ

Хоч і ми розійшлися, як наші печалі, 

Та зустрілися знов на забутій лижні.

Нас розлука хурдельно вітрами стрічала, 

Бо в заметах душі гонорився ще гнів…

Знов скиртує мороз побутові обжинки, 

Припорошила Доля образи сліди…

…На веселих обличчях розтали сніжинки —

Залишився на спогад лиш іній, як дим.

2008


Зятю, Конограй Віктору Олексійовичу

та донці, Наталії Андріївні


ЯКБИ НЕ ВЕСНЯНКИ

Із неба сніжинки ­— біляві зимнянки, 

Неначе припудрюють смуглі веснянки…

Ти ловиш обличчям холодне творіння, 

Й коли я до них доторкаюсь устами, 

Ти, вмить перевтілившись в ніжне горіння, 

Запалюєш серце моє сніготалом, 

Який закликає кохання у мандри, 

Де іній, мов стелить зимові тумани

І в ритмах любові говорять зимнянки:

— Не бути коханню, якби не веснянки!

2008


ВУХО ВСЕСВІТУ

Мушлю молюска, 

Як вухо Всесвіту, 

Прикладаю до свого, 

І слухаю курортне море, 

Та наші курчата

На птахофермі

Не дають, — зерна просять, 

За тобою скиглять, 

Як чайки без риби…

Тоскно, розлука клює дзьобом нудьги, 

Що взяла тебе, 

Мов хвиля, на гребінь.

І, гойдаючи на руках відстані, 

Затягує на глибину мого марева…

І здається, що із вуха Всесвіту

В моє доносить прибій слова:

"Приїзди, коханий, приїзди!"

2005


В ДУШЕВНІМ МОРІ

Дощик хмароньки збирає –

Чайки скиглять в морі, 

Ніби Долею він грає

В радощах і в горі.

Почуття, неначе хвилі, 

Настрій — штормом в душу:

То буває серцю милий, 

То терпіти мушу.

Дощик з хмарами далеко…

А в душевнім морі —

Почуття — душі лелеки

В радощах і в горі!

25.04.2004


ВІДЛУННЯ ЛЮБОВІ

Вже дерева крона, мов чорним корінням, 

У золото неба гілками вп’ялася, 

Останнього сонечка зайчик проміння

Зіскочив на сніг — і хурделя знялася…

Розхристаний вітер із нами гуляє

І вечір, мов зайчиком, сірість петляє…

Завмерло усе у морозянім лоні, 

Лиш Місяць балакав, мов я із тобою, 

Та серця відлуння в зимовім полоні

Із голосом теплим і спраглим любові!

2008


МОГО ПОЧУТТЯ СОЛОВ’Ї

Зі сніжної лави волосся твого, 

Що впало інтимом на груди мої, 

Мов з пісні, чуттям вилітає вогонь

І гаєм згоряє, мов спів солов’їв, 

Що плавить у душах, мов віск, почуття

На ноти високого дзвону весни, 

Здається, волосся твоє — це життя, 

Що думку занурює в образні сни…

До сніжної лави волосся твого, 

Що впало інтимом на груди мої, 

З долоні летить біострумом вогонь, 

А з ним — і мого почуття солов’ї!

30.09.2003


БЕЗОДНЯ ЗНЕВІРИ

Мов очі, розплющує вікна хатина, 

Бо ранок білявий уже визирає

І півня останнього гонить із тину, 

А зрада серденько ще звечора крає…

Всю ніч прокрутився на ліжку безсоння, 

У мареві видумок — вражений болем, 

Бо нас роз’єднала зневіри безодня.

І втратило міць почуття біополе…

Заплющую очі в пустельній хатині, 

Та сон не чаклує роз’ятрену душу…

О, ранок білявий! О, півню на тині!

То ж дайте пораду, як жити я мушу!?

2003


ЗРАДА ВІД НУДЬГИ

Мигичить минуле нудьгою, 

Туманить зволожені очі, 

Чи скоро колишнє загою?

Бо більше терпіти не хочу

За скоєну нами байдужість, 

Яка, мов оздоба розлуки, 

Від хоті й нудьги, щоб одужать

Враз зрадила, ніби від муки!

05.01.2003


ВЕЧОРОВЕ

Хоч ревнощів вечір не хоче, –

Хмеліють, згущаючись, присмерки

І з Місяцем Зірка туркоче, 

Лиш чути застільної присмаки.

О, темряви духи наївні!

Чому це мені не радіється?

Чи то без коханої — гнівний, 

Чи, мо’, вечорове щось діється?!

2008


ДОЩ КОХАННЯ

Дощ періщить по асфальту —

Стелить мокру куряву…

Бачу образ не на шпальтах, 

Йдеш крізь дощ ти — наяву.

Може, це є лиш міражний

В нашій зустрічі візит, 

Що в уяві мрійно-пряжній

Відчуттями, мов дощить?!

І здається, що калюжі —

Наші сльози-почуття, 

Дощ кохання очі мружить, 

Омиваючи життя!

19.02.2005


БРУНЬКА КОХАННЯ

Відскакують промені Сонця від снігу

І мружаться очі від сяйва його…

В садку смоківниць вітер зустрічі бігав, 

І весну задував аж до серця мого…

Ти бруньку ще сплячу на дереві голім

Зірвала мені у пелюстки долонь…

В паланні кохання брунькуються Долі —

Та брунька була мов з інжиру вогонь!

01.07.2003


НА ПРИРОДІ

Облизує сніг язикатий вогонь

Сухі підкидаєм, мов дрова, слова, 

Й роздмухуєм полум’я гніву свого, 

Який, мов мороз, почуття закував…

Та ось мов згоріла незгода в дровах, 

Не сердить дрібниць суперечка пуста…

І знову, тож так на природі бува, —

Не гасне вогонь в полум’яних устах!

2004


ЛЮТІ ОЧІ

Кліпають бентежно очі, 

Мов на прив’язі цькування гнів, 

Страхом покусати хочуть

Спраглі бісики — зіниць вогні…

Падаю ув очі люті —

Бо не терпиться збагнути їх:

Чи мо’, гомонять по суті, 

Чи за покликом лиш мрій твоїх?!

04.12.2003


ШЛЯХ ДО ТЕБЕ

Я йшов до тебе через поле гречки, 

Воно мене спиняло білим цвітом…

Була між нами зайва суперечка, 

Що йшов до тебе крізь пекельне літо, 

Що йшов до тебе через гори сніжні, 

Орлом летів, сідав на скелі гострі…

Мене ж вели, мов слід, уяви ніжні, 

А ти чекала, щоб прийшов я в гості…

Були надії хмурі і веселі, 

Були й такі, що зовсім непідступні!

Та все ж таки знайшов твою оселю

Й провів у ній свої святкові будні!

23.04.2008


ПІЗНАННЯ ДУШЕВНОГО ФРОНТУ

Рука доторкнулася талії ліній, 

Окреслила персів заманливий контур, 

Ховалися в присмерку любощів тіні —

Шукалось пізнання душевного фронту, 

Пручалося злегка дівчиноньки тіло, 

Неначе тремтіння берізки на вітрі…

А розуму ласки кохання хотілось

І пестити хіть у п’янкому повітрі!

2008


В ПОЛІ

Мій зір спиває з неба блакить:

Човном в уяві хмара пливе

В зеніті неба жайвір висить…

Й здається: морем плеще овес, 

Мов бачу в нім русалку — тебе, 

Несеш на хвилях вій почуття, 

Які, мов чайки, в полі небес

Спиняють час на крилах життя!

05.02.2005


ПАПЕРОВИЙ ЗМІЙ

Петляє у просторі змій паперовий, 

А в серці, — мов справжній — отруює тіло, 

Як хворий, стою на розмовній платформі, 

Не чую рецептів — словесної крові…

Ти слухати речення мук не схотіла —

Бажала відчути душевну реформу…

Дивлюся на небо вразливим сьогодні, 

Де хмари, мов руно, застелені в срібне…

Здається, що падаю в безвість безодні, 

А змій паперовий — як щось непотрібне!

2004


КОЛИ Ж?...

Ти, мій гуманоїде зоряний!

Чому залицятись посмів?!

Твій простір поки що не ораний

Плугами кмітливих умів…

Примчався в уяві лиш здалеку

Шляхами кохання мого.

І любощів крутиш педаліки

З сідла світозору свого…

Коли ж на Землі ми побачимось, 

Не штучно, а так — наяву?!

Візит твій у лузі позначимо —

Зтолочим кохання траву!

21.02.2005


СЕМАФОР ДОЛІ

Земля з небес веселку мов п’є

Губами квіт — зірок степових, 

І нам її сповна віддає, 

Як ніжний блиск побачень нових…

З твоїх очей, немов семафор, 

Сигналять зором мрій кольори…

І, мов кольоромузики хор, 

Із фарб нову нам Долю творить.

13.02.2005


РОМАНТИКА ЛЮБОЩІВ

Висушує тіло романтики Сонце, 

Парують душі почуттєві настої, 

В повітрі кохання — очищувач стронцій!

Із серця б криниці — водиці б густої, 

Щоб губи зволожити пряністю смаку, 

Та так, щоб узріти аж Доленьки денце!

Щоб стали уста, як пелюстки із маку…

І хай випромінює любощі Сонце!

13.02.2005


ЖАГА ІНТИМУ

У каміні інтимом розлуки вогонь мерехтить, 

В невідому дорогу, мов кличе тривога рясна, 

Ти ж, мов компасу стрілка у серці, ведеш до мети, 

Бо духмяною квіткою кличе твоя голизна!

На цнотливих губах затремтіла любові роса, 

Стрепенулося тіло листочком кохання твого, 

Розплелася, як свідок інтиму, дівоча коса, 

А у м’язах жаги затухав почуттєвий вогонь!

10.09.2005


ДУШЕВНА ВІЗА

Блимає око вечірнього неба

Віями блискавки осені, 

Падає дощ громоверженим гербом

Й місить грязь п’ятами босими…

Тягнеться шлейфом словесним розмова —

Й сяє душевною візою, 

Рани, щоб нашої осені словом

Вітер емоцій зализував!

25.10.2005


ВЕРБА

Стоїть, зажурившись верба при дорозі, 

Мов схожа на голову, крона зелена

Каштану на груди схилилась в тривозі, –

Не хоче стискатись обіймами клена, 

І листям — зеленим волоссям, печалі

Образу на вітрі розвіяти хоче…

…Без вітру вона, як в розлуці, ­— скучає

Й на нього з дороги чекає охоче!

16.06.2006


БАЖАНА КРИНИЦЯ

Стоїть ще криниченька біля воріт, 

Ти з неї уста опріснила свої, 

Із неї п’є воду село і мій рід, 

Веселка п’є вдень, а вночі — солов’ї.

Смачніше немає цієї води…

На нашім весіллі було все село!

Якби не криниця — бажана завжди, 

Ніколи б у мене тебе не було!

25.06.2006


НА БЕРЕЗІ ДУШІ

Дівоча вже розплетена коса, 

Звиса волосся водоспадом, 

За річкою дзвенить моя коса…

Вода парує, ніби ладан, 

Ти, мов русалка, на воді – пливеш, 

Від усмішки моєї сяєш, 

Бо, мов на березі душі живеш, 

Хоч хвиль кохання ще не знаєш!

15.06.2006


МІРАЖНІ ДУМКИ

Думки міражем потяглись аж за хмари, 

Ти входиш у мрії стежками, що в небі, 

На них наяву я зустрітися марив

І став від журби, мов приборканий лебідь:

То хочу тебе уявити, як зірку, 

Яка на Землі, мов у небі, сіяє, 

Щоб дати своїм почуттям перевірку, 

Які від проміння твого, мов буяють!

То хочу придумати тіло зіркове, 

Омитись в його мерехтливому світлі, 

Щоб в ньому кохання знайти світанкове, 

Щоб ти наяву появилась на світі!

09.03.2007


НЕСУ ЩОРАНКУ

На віях ніби пилок-приваба, –

Цвітінь зіниць польової квітки, 

Яку для тебе несу щоранку, 

Щоб погляд хоті очей спиняти

І пити з нього нектар кохання!

2002


ШЕПІТ ХВИЛІ

У морі хвиля, ніби чайка, 

За берегом завжди скучає, —

Тендітна, ніжна, молода —

Ще не цілована вода

Одне до берега шепоче:

«Тебе кохаю по-дівочі!

Ти мій, ти мій і тільки мій, 

Влюблятись в іншу ти не смій»!

І все шепоче, все шепоче:

« Об тебе лиш розбитись хочу, 

До тебе лину з глибини, —

Не обмани, не обмани»…

…На хвилі ти пливеш охоче

І, мов та хвиля, теж шепочеш:

«Я дівка гарна, молода, 

Мов зачарована хода, 

І маю вроду осяйну, 

Благаю, щоб не обманув!

З тобою лиш з’єднатись прагну, 

Втомити тіла ніжну спрагу

Й купатись хочу, як у морі, 

З тобою в радощах і в горі»!

Шепочеш тілом ти дівочим:

«Мене кохай, мов хвилю, хлопче, »!

На це твоє прохання звідкись

Зійшлися хмари, ніби свідки…

…А з моря хвиля молода, —

Ще не цілована вода, 

Вже вишива з морського зілля

Фату на скликане весілля!

10.03.2007

м.Дніпропетровськ
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
29.08.2014 Поезії / Вірш
Цей дивовижний, дивовижний світ
01.09.2014 Поезії / Вірш
ТЕНЕТА ІНТИМУ
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
05.12.2016 © СвітЛана / Вірш
Недочитано
05.12.2016 © Георгій Грищенко / Вірш
Правила життя
05.12.2016 © СвітЛана / Вірш
Сонце в вінку канарок
05.12.2016 © Леся Геник / Філософський вірш
З попелу
05.12.2016 © Костенюк / Вірш
Різдво, ранок
Тенета інтиму
29.08.2014
ТЕНЕТА ІНТИМУ
30.08.2014
ТЕНЕТА ІНТИМУ
01.09.2014
ТЕНЕТА ІНТИМУ
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 36  Коментарів:
Тематика: Поезії, вірш,
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +36
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +86
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +78
ВИБІР ЧИТАЧІВ
10.12.2010 © Тетяна Чорновіл
13.12.2013 © ГАННА КОНАЗЮК
03.05.2011 © Наталі
28.12.2011 © Тетяна Чорновіл
08.02.2012 © Серж
02.10.2011 © Тетяна Чорновіл
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди