Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
01.09.2014 15:58Вірш
Для дорослих  Про кохання  Про любов  
00000
Без обмежень
© Василенко Андрій Антонович

ТЕНЕТА ІНТИМУ

(частина четверта) Збірка віршів

Василенко Андрій Антонович
Опубліковано 01.09.2014 / 25077

ЧАРИ КОХАННЯ

Мов птахою чорною вечір спустився…

Ти вийшла на ганок мене зустрічати, 

В обіймах твоїх я, немов освятився, 

І наше кохання взяло свій початок!

Ще звечора в ніч ми сховались з тобою, 

Щоб темрява нас обвінчала на ганку, 

Й напившись любові жаги – ми обоє

У чарах кохання хмеліли до ранку!

25.03.2009


ІНКОГНІТО НОЧІ

Себе підпушивши – неначе надуті

Сидять горобці на кущеві калини –

Цвірінькають пісню весняну по суті…

Ми вдвох посідали на призьбу із глини

Послухати мову пташиної зграї, 

Помріяти солодко в ріднім подвір’ї.

Воно нам було, мов довіреним краєм

Загубленим в чарах пташиного пір’я.

Себе ми втомили – інкогніто ночі!

Легка, мов пір’їнка, сидиш на колінах…

…Про наше кохання говорять лиш очі, 

Та ще – з горобцями червона калина!

20.03.2009


ЗГУБИЛОСЬ КОХАННЯ

Полискують очі твої волошкові –

З твоєї душі затуманений колір…

Урвався терпець у душі загадковій –

Згубилось кохання у замкнутім колі!

Мов лакмус, твої почуття реагують, 

На різні причини в твоєму житті, 

Які непомітно навколо існують

У нашім духовно-болючім бутті…

Чому це причина причин невідомо

В твоєму коханні погіршує настрій –

Порушує спокій душі підсвідомо!?

Мо’, криється суть у духовному царствіі?!

Полискують очі твої волошкові –

З твоєї душі затуманений колір…

Погіршились знов почуття загадкові –

Згубилось кохання в причинному колі!

15.03.2009


МИСТЕЦТВО ПРИРОДИ

Ти в діях своїх беручка і надійна, 

Твій погляд коханням мене надихає, 

Блаженної усмішки дань благодійна

Духовної цілі скарби виявляє.

Мов макові губки – пелюстки цілунку, 

З яких неможливо очей відірвати –

Ти схожа на ту чародійну чаклунку, 

Що вміє красою лише чарувати…

Дивлюся на тебе – мистецтво природи

Краси неземної із просторів дивних!

Й гадаю, кохання – це чари від вроди, 

А врода – це чари кохання людини!

17.03.2009


ПРОТИРІЧЧЯ

Я вкоськую норов твоїх витребеньок, 

Не хочеш мене зрозуміти, а – марно, 

Що є непридатний для їжі опеньок…

Ну й, що є із того!? На вигляд він гарний!

Але не дозволю тобі їх збирати, 

Бо я у прискіпливу дуже влюбився

Та й ще від отрути не час помирати, 

Хоч час цей, отрутний, мені вже приснився:

Неначе при зустрічі нашій щоденній, 

Зриваєш мене, мов опенька лісного

І смажиш завжди на коханні вогненнім, 

І кажеш: «Смачніше від блюда м’ясного»!

…О! Наші благі протиріччя природні!

До вас ми назавжди причетні обоє, 

Бо ви є кохання шляхи благородні, 

Ведучі в безсмертя в обіймах любові!

15.03.2009


ПОТРЕБА ПІЗНАННЯ

Де зорі, неначе зерняточка ночі, 

На Землю, мов сіються з решета неба, 

Гуляє там звечора погляд дівочий –

Його спонукає пізнання потреба!

Чи є там кохання?! Ти хочеш узнати!

Які почуття гуманоїди мають?!

…Зморився уже соловей нам співати, 

В небеснім шатрі вже і зорі згасають, 

А ти все, що в нас є порівнюєш з ними

І кажеш: «Не хочеться й трошечки спати» –

Керуєшся, ніби з небес позивними, 

Щоб краще земне й неземне розпізнати!

18.03.2009


ВЕСНА ЛЮБОВІ

Немов весна, любов приходить

І, ніби Сонце, в душу світить, 

Любов, як снігу талі води, 

Попасти в русло долі мітить!

…Прийшла до нас весна любові

І, ніби Сонце, в душу світить, 

І тале почуття, мов повінь, 

Впливти у русло хоті мітить!

23.06.2009


САДУ СЕРЕЖКИ

Між вишнями теплий струмок протікає, 

Утворений дощиком майже липневим, –

Від спеки, втомившись, до річки тікає! …

…Стоїш і любуєшся садом вишневим:

Між листячком ягоди – саду сережки, 

Синички із гілки на гілку стрибають…

На платті твоєму – вишневі мережки!

Я в наших стосунках про тебе лиш дбаю, 

На тебе, красуню, покладено око –

Сприймаю, як долі надійну чаклунку!

…Стоїш ти, мов вишенька червонощока, 

Чекаєш, мов Сонця, мого поцілунку!

20.03.2009


ОБРАЗ ЛЮБОВІ

Тебе відчуваю, як образ любові, лиш поруч –

Завжди уявляю незмінною в будь-яку пору…

Мої почуття із твоїми навіки злилися –

В коханні міцному, долаючи далі та висі!

Тебе я фіалкою бачу – духмяну, вродливу, 

І чую тебе, як весняного дощику зливу!

Кохана, ти в світі єдина така – незрівнянна!

Ти мудра і ніжна, ти завжди співуча й весняна!

30.08.2012


УЯВА СНУ

Немов наяву, полетів я за хмари

І руки, мов крила, тебе обіймають

Вродливу, якою у мріях лиш марив, 

А сонний – тебе, мов насправді сприймаю!

Вродлива, розумна, поводишся значно…

В очах, мов два неба й два Сонця вмістилось, 

Цілуєш устами завзято і смачно, –

Неначе це правда, хоч… – це лиш приснилось!

О, лоно химеристих снів – загадкових!

Душа чом із тілом розстатися в змозі –

Літає ві сні, мов у чарах святкових, 

Аж доки від сну не прокинеться мозок?!

24.03.2009


ДІАЛЕКТИКА СВІТУ

Ми в зорянім світі кохання зустрілись –

Дивилися в небо із скирти соломи, 

В душі почуття мерехтіли, мов зріли, 

Залишивши слід від солодкої втоми…

Згораючи, зірка розвіялась прахом –

У бездні космічній останки згубила!

Скінчилась її траєкторія крахом –

Її діалектика світу убила!

В матерії іншій вона відродилась, 

Щоб знову на новій орбіті ясніти…

…Падіння зорі нам побачить судилось, 

Щоб, мов на орбіті – в коханні згоріти!

24.03.2009


МОВ СОН

Близь садка, де криниця стоїть, 

Там освідчення перше здійснилось –

Цілував я там очі твої

І гадав, що мені це приснилось!

У криниці, як в небі, зірки, 

Ти одну зачерпнула відром, 

Щоб до хати я ніс залюбки.

В нім, як в небі, плескалось ядро, 

Що в тобі поєднало весь світ!

Ти, неначе, мов зірка, летиш, 

А навколо пелюстковий цвіт

І ми тільки вдвох – серед світил!

А внизу, де криниця стоїть –

Нас вітає рідненьке село…

Так – це переконання мої, 

Що не сон це, а те – що було!

Близь садка, де криниця стоїть, 

Там освідчення перше здійснилось –

Цілував я там очі твої

І гадав, що мені це приснилось!

08.06.2009


БІЛЯ КЛУМБИ

Ти мене біля клумби із квітів чекаєш, 

Про кохання пелюстками маків гадаєш –

У них бажану відповідь долі шукаєш, –

Із відрядження з болем мене виглядаєш…

…Червоніли пелюсточки макових губок, 

Як назустріч ти бігла з цілунком розлуки

І, всміхаючись, радісно, щиро і любо

Ти ускочила в дужі закохані руки!

27.08.2012


ДОВІРА

Була у відрядженні з нашим знайомим, 

Ходила на пляж, в ресторані були, 

Була в кабінеті його, на прийомі, 

Всі дії твої – до зневіри вели!

Твоя красота всіх навколо вражала

І мріяли всі скуштувати, мов мед…

Свої почуття ти їм всім виражала –

Ходила на чашечку кави в намет…

…Хай навіть Земля поміняє орбіту

І Місяць – гуляка на Землю впаде –

Одначе тобі довіряю як світу, 

Який лиш незмінно планети веде!

29.06.2009


Дружині Надії Петрівні


ЯК УПЕРШЕ

Так завжди: я чи спав, просинався –

Ти у мріях моїх існувала!

В них постійно з тобою лиш знався, 

Бо любові жага панувала!

Полюбив я тебе карооку

І тепер, як уперше, кохаю, 

Бо у мріях без тебе – ні кроку, 

А в уяві – з тобою блукаю!

Бог тобі дав душевної вроди, 

Я себе почуваю розкутим, 

Бо такої нема насолоди, 

Як лиш поруч з коханою бути!

23.06.2009



Поліні Петрівні та Івану Федоровичу


В ОБОЙМІ ЖИТТЯ

Ти квітка нашої любові, 

Збираємо нектар кохання й досі, 

З тобою ми в життя обоймі, 

В яку прийшла і наша мудра осінь, 

Як літа нашого заміна…

З душі бадьорий дух у нас ще віє, 

Бо є в серцях любов незмінна, 

Яка в судинах, ніби кров’ю гріє!

Ти квітка нашої любові, 

Збираємо нектар кохання й досі, 

З тобою ми в життя обоймі…

…Нас до зими готує наша осінь!

23.06.2009


НАЯВУ

Ти мрія моєї уяви, –

Зустрів я тебе наяву –

Закохано очі сіяли, 

Несла ти корові траву.

На вулиці ми зупинились…

Ти – слово мені, я – тобі!

Зустрів, чи приснилось –

Чомусь я не вірю собі?!

Була ти вродлива, мов квітка, 

Немов у тополі – твій стан!

Й, мов долі змальована мітка –

Твої медоносні уста!

Ти мрія моєї уяви –

Зустрів я тебе наяву!

Закохано очі сіяли –

В них рвав я любові траву!

23.06.2009


ХЛОРОФІЛОВА ДОЛЯ

Ми були молоді і була у нас воля, 

Та ще випала нам хлорофілова доля:

Ти шукала мене у зеленому листі, 

Щоб була хлорофілова доля й у мене, 

Почуття, щоб були, як брильянт, променисті

І в коханні моєму було б щось зелене!

Ти в обіймах, мов гілка на вітрі, тремтіла…

… І тебе я шукав у зеленій травиці, 

Щоб була хлорофілова доля, як в мене, 

Щоб дивитися в очі мої ти хотіла!

Щоб блищала у них, мов би зірка в криниці, 

І в коханні твоєму було б щось зелене!

… І тепер ми один одного ще шукаєм:

Ти мене виглядаєш з пожухлого листя, 

Я на тебе з травиці сухої чекаю, 

Бо ще є почуття, як брильянт, променисті!

Бо у мене і в тебе в душі на це воля, 

Бо така вже вона – хлорофілова доля!

23.06.2009


СЯЙВО РОЗУМУ

Твій макових губок цілунок

Мої почуття розтривожив…

Він був від душі, мов дарунок, 

І серце моє, мов звельможив.

Твій погляд очей волошкових

Мене обворожливо вразив, 

Ішов він від серця, святковий –

Давав емоційні накази.

А мова твоя, чарівлива, –

Говориш – душа, мов співає!

В розмові – сердечна, кмітлива…

Ти Сонце! Бо розумом сяєш!

21.04.2009


ЗОРЯНИЙ РУБІН

Вже збулись надії духовної мети:

Серцем ти геолог – у розвідку летиш!

Дві коси до пояса, очі голубі, 

Ти спішиш на північ – там зоряний рубін!

Ваш літак з тобою недавно полетів, 

Я тривких розлучень так швидко не хотів…

Дві коси до пояса, очі голубі, 

Мов тебе на полюсі бачу я в юрбі!

Я один на півдні – сумую по тобі, 

Ти без мене в розвідці – трохи у журбі…

Дві коси до пояса, очі голубі, 

Ти знаходиш в розвідці в покладах рубін!

Я в порту стрічаю з півночі літак –

Щиро ти радієш – здійснилася мета!

Дві коси до пояса, очі голубі, 

Світиться в долоні, привезений рубін!

20.04.2009


КВІТАМИ ГАДАЮ

Квіти поливаю, думаю про тебе:

Очі волошкові, чубом рижуватий, 

Вабитися мною вистачає кеби –

Вмієш ти в обіймах палко цілувати!

Мимо ти проходив, серцем зупинила, 

В очі подивились – стали говорити, 

В хату ненавмисне двері відчинила…

Пестились до ранку цілу ніч закриті!

Квіти поливаю, мріями з тобою –

Очі волошкові в квітах я шукаю!

Згадую цілунок нашої любові –

Любиш, чи не любиш?! Квітами гадаю!

25.04.2009


ДНІПРОВІ ПОРОГИ

Тебе покохав на Дніпрових порогах –

Коли, мов русалка, до скель підпливала!

До них привела нас козацька дорога, 

Що славою предків мов нас обвивала…

Була ти, мов хвиля ласкава й прозора, 

Всміхалася чайкам, як Сонцю калина!

Для мене відкрилась, мов світ, неозора –

Гарненька, козацького роду дівчина.

Дніпряночка щира – степів українка!

Дніпрових порогів – русалка!

Бажана, найкраща, вродливіша жінка –

Пахуча душею, неначе фіалка!

Вже ледь посивіли Дніпрові пороги…

З тих пір, як влюбились, до них підпливаєм, 

Бо нас привела та козацька дорога, 

Що славу порогів Дніпром омиває!

24.04.2009


ЗІРКОВИЙ НЕВІД

Десь ввечері річка, мов жовте подвір’я, 

І зорі на ній, мов зіткали свій невід…

Байдужі мені забобонів повір’я, 

Що зорі здають нас у жертву святому вогневі…

В уяві ти, мов мерехтиш у міжзір’ї!

Надії думки, мов міражні, у дні ці жовтневі…

Знаходжу тебе в океані сузір’я –

Свій спів лебединий озвучила в зорянім небі!

І, ніби в космічнім шатрі, з надвечір’я

На наше кохання зірковий накинула невід!

28.04.2009


ДУШЕВНА ХВИЛЯ

На березі моря коханий сумує, 

Йому щось устами, мов море, шепочеш.

Прибій почуттєвий в тобі, мов штормує, 

Із моря злетіти ти чайкою хочеш!

На хвилях емоцій безодня гойдає –

Бажаєш скоріше від неї звільнитись.

На березі милий на тебе чекає, 

Ти хочеш в обіймах мерщій притулитись!

Повітря пахтить ароматом фіалки.

У посмішці Сонце за гори сідає, 

А море гойдає тебе, мов русалку, 

І тягне від берега далі і далі!

Ти знаєш – на березі любий скучає…

Та шторм-буревій аж ніяк не вщухає, 

Щоб вирватись з нього ти сили втрачаєш –

Лиш хвиля душевна на берег штовхає!

04.05.2009


МОВ ХВИЛЯ

На хвилях моря я, мов чайка, 

Без тебе, любий, тут скучаю!

Ти мій і тільки мій коханий, 

До тебе хвиля, мов штовхає!

З тобою лиш зустрітись прагну, 

Втомити тіла ніжну спрагу!

Прибійна хвиля, мов шепоче:

«Кохай мене мій любий, хлопче…»

На хвилях я, мов хвиля стала, 

Тобі, як хвиля, я шептала:

«Купатись хочу, як у морі, 

З тобою в радощах і в горі!»

06.06.2009


ПРИ ЗОРЯХ

Трояндові губи, по небу в очах, 

Каштановий вітер гойдається в косах!

А в небі! Що зірка – то, наче свіча, –

Завжди мерехтять, як бурштинові роси!

Ми в зорях дорогу кохання шукаєм –

Нам ліс шелестить про пізнання снаги

І Місяць, мов з крони, бананом звисає, 

Як свідок здійсненної нами жаги!

Злились в поцілунках палкі почуття, 

Зворушений ліс їх в собі, мов плекає.

При зорях змінилося наше життя –

Природа на краще завжди спонукає!

Трояндові губи, по небу в очах, 

Каштановий вітер гойдається в косах, 

А в мозку, як в небі, що думка – свіча, –

Любов’ю зорять, як бурштинові роси!

11.05.2009


ЗУСТРІЧІ

Ти зірка мерехтлива у небі мрій моїх, 

За те, що ти вродлива тебе я полюбив, 

Для тебе лиш співають моїх дум солов’ї, 

Чекаючи на тебе, я серце загубив!

Ти зірка мерехтлива у небі мрій моїх, 

За те, що недоступна тебе я покохав, 

Для тебе лиш співають сердечні солов’ї, 

Чекаючи на тебе душа моя зітха!

Ти зірка мерехтлива у небі мрій моїх, 

Хоч ти, моя землячка – зорієш не мені, 

Для тебе все ж співають душевні солов’ї…

…Мені ж ти залишаєш лиш зустрічі сумні!

18.05.2009


НА БЕРЕЗІ РІЧКИ

Ми стояли на березі річки одні, 

Нас обкутала ніченьки темінь густа, 

На воді нам світили зіркові вогні, 

Щоб сумлінно зімкнулися наші уста!

Ти відчула сигнал біоструму мого –

Трансформатор душі почуття відіслав, –

Палахтіли вони, мов кохання вогонь, 

Пеленгатор твоєї душі їх піймав!

Позивні ці тобі до вподоби були –

Засвітився в очах сонцедайний янтар…

Я цнотливі уста до твоїх притулив –

І спивали ми вдвох медоносний нектар!

…Ми стояли на березі річки одні, 

Почуттями нас вкутала темінь густа, 

У серцях, мов зоріли душевні вогні –

Це кохання зімкнуло любові уста!

14.05.2009


СЛОВО ЛЮБОВІ

Сварливий погляд твій – влучніший слова!

Його душевна суть – в духовнім перці, 

Нехай звучить неправди, пишна мова, 

Вона іде з глибин душі від серця…

Хай точить ніж на нас біди промова, 

Хай бій між нами йде в словесній терці, 

Нехай за щось ми посварились знову, 

Обіди суть – у почуттєвім перці…

Сварливий погляд твій влучніший слова, 

Його духовна суть – в душевнім перці, 

Але всьому лише кохання є основа –

Любові слово переможе в герці!

26.04.2009


У ПОЛОНІ ЛЮБОВІ

Ти, похмурий, мов осінь, мене, мов не чуєш, 

А навколо – ні звуку, – мов спокій заснув!

На мої почуття холодком реагуєш, 

Я ж до тебе шукаю доріжку-весну, 

У душі почуття, мов у морі, – прибої, 

А навколо – ні звуку, – мов спокій заснув!

Я душею у тебе в полоні любові, 

І торую до тебе доріжку-весну, 

У душі почуття журавлями курличуть, 

А навколо – ні звуку, – мов спокій заснув!

Я, мов громом, тебе на побачення кличу, 

Знайшовши до тебе доріжку-весну…

…У душі почуття, мов струмочки крикливі, 

А навколо – ні звуку, – мов спокій заснув!

Ми в полоні любові з тобою щасливі –

Бо знайшли до кохання доріжку-весну!

20.05.2009


У ВОДЯНОМУ ЛОНІ

Розсипав вечір, наче перли, зорі, 

Які в ставок, із небом ніби, впали!

Мов човен, місяць по воді прозорій

З тобою вдвох до берега причалив…

З води до мене вийшла, мов русалка, 

Й на греблі, мов вербовий лист, шепочеш…

Доносить запах нам нічна фіалка, 

Ти ж в мріях до зірок піднятись хочеш, 

Щоб з ними теж із вишини відбити

Свою любов у водяному лоні…

…Я ж хочу з уст твоїх снаги відпити

І – бути в почуттєвому полоні!

01.02.2010


КОЛОСКОВА ДОЛЯ

В очі-квіти волошкові

Жайвір з неба заглядає, 

Пестить долю колоскову

Агрономка, як світає!

Я в ті очі закохався, 

Але їй я не признався!

Нею знайдено підкову –

На врожай це виглядає!

Колос ніжиться казково –

Позолотою гойдає!

В очі-квіти волошкові

Жайвір з неба заглядає, 

Пестить долю колоскову

Агрономка, як світає!

Я в ті очі закохався, 

Та лиш жайвору признався!

08.05.2009


ПІДСВІДОМЕ БАЖАННЯ

З твоєї душі інформація духу, 

Мов горлиця, сіла в мою підсвідомість –

Без тебе тебе я на відстані слухав!

Мов мозок космічний ві сні повідомив, 

Що я вже свідомо закоханий в тебе

І серце моє вже твоєму належить!

Чому це душі й підсвідомості треба, 

Щоб стрілися ми на космічній мережі?

Чи мо’, щоб в коханні і ми захотіли

За ними іти лиш відкрито і чесно?

Чи мо’, щоб свідомість і трепетне тіло

Були лиш до них адекватно причетні?!

29.06.2010


СТЕЖИНА КОХАННЯ

Чому почуття зворухнулись – не знаю?!

У спогадах давнє частенько зринає.

І хочеться знову його оновити, 

І завжди, як вперше, кохати й любити!

З тих пір, як приносив смачненьку ожину, 

До тебе засніжило серця стежину.

Проте, все ж у спогадах давнє зринає –

Чогось почуття зворухнулись, – не знаю?!

Ти в мріях частіше до мене приходиш –

Шукаємо вдвох компромісної згоди.

Чому почуття зворухнулись – не знаю?!

Вони, як і вперше, любовно зринають!

…Нарешті, ми знов скуштували ожину –

Розчистили сніжну кохання стежину!

Я можу по ній, як раніше, ходити

І завжди, як вперше, кохати й любити!

15.05.2009


БІЛА ТРОЯНДА

Троянда я біла, чарівно-колюча, 

Душею відкрита, пелюстками губи, 

Мов сніжна обличчям і завжди пахуча, 

Без мене ніде не відбудуться шлюби!

Я ніжно-колюча, шипи, ніби піки, 

Пелюсточки білі – мій рід загадковий, 

Мені не байдужі круті чоловіки –

Приношу я в будні їм настрій святковий!

Троянда я біла, чарівно-колюча, 

Я серцем відкрита, пелюстками губи

І ніжна, мов бархат, і завжди пахуча.

Кого уколю – той навіки полюбить!

01.01.2010


ЗЛИВА КОХАННЯ

По селищу вшкварило срібним дощем, 

А в серці, мов злива, кохання іде

І сяє в душі почуттєвий мій щем, 

Який на побачення з милим веде!

Немов феєрверками блискавки лет, 

А в серці, мов злива, кохання іде, 

Хай буде до нитки промоклий жакет, 

Однако бажання мене доведе!

З ракетниці неба бабахкає грім, 

А в серці, мов злива, кохання іде, 

Погода керується Богом вгорі, 

Який на побачення з милим веде!

Мене не зупинить від блискавки жах –

Бо в серці, мов злива, кохання іде!

Бар’єр мій від страху – любові межа, 

Яка на побачення з милим веде!

По селищу вшкварило срібним дощем, 

На бажану зустріч босоніж іду, 

Бо сяє в душі почуттєвий мій щем, –

Як блискавка грому – любові я жду!

16.05.2009


СТРІЛЯНИНА

Своїм почуттям, мов стріляєш у мене –

Воно із духмяної квітки кохання!

І я теж стріляв почуттям ще зеленим, –

Всі кулі його – це юнацьке світання!

Ти серце поранила в цій стрілянині

Воно від любові приємно вмирає!

Душа у коханні відтоді й до нині –

В палкому коханні любов’ю згорає!

14.10.2012


У ПОЛОНІ ДОЩУ

Почуття у любові, мов дощик весняний, –

Орошають життя, оживляючи настрій, 

Твій вражаючий погляд завжди незрівнянний, 

Мов чаруючи, душу пронизує наскрізь!

Від дощу парасоля обох прикривала

І стояли під нею ми вдвох урочисті.

Ти, мов Сонце, свій погляд мені дарувала, 

Щоб заповнити душу чуттями дочиста!

У полоні дощу нас стихія тримала, 

Ми ж гримливої блискавки зовсім не чули!

Ти розчуленим серцем мене обіймала, 

Ощаслививши душу блаженну і чулу!

Почуття у любові, мов дощик весняний

І вони для душі головні та важливі!

Твій вражаючий погляд завжди незрівняний –

Підбадьорює душу, мов подихом зливи!

03.06.2009


ЗАГАДКОВА НАДІЯ

Ти, ніби та ластівка мрій несвідомих, 

Нестримно літаєш у небі кохання.

Крильми почуття інтригуєш свідомо

Моє задушевне до тебе признання.

Твій лет не стрімкий віражами любові

На крилах бурхливих емоцій нестримних

Приносить: любові – негадані збої, 

Коханню – наявність проколів незримих…

Неначе зигзагом ти крила стулила –

В польоті кохання цікава подія!

Озоном, немов почуття освіжила

І серцю дала загадкову надію!

04.05.2009


Внучці Каті Конограй


ДУШІ БУРЕВІЙ

Втомилась уже буревію рука

Святковим сніжком, мов зерном, посівати.

Сховався в заметах морозний оскал –

Не треба і руки в пальчатки ховати!

Тебе в день народження стріла зима

І щедро різдвяними днями вітала, 

В душі, мов горів, твій любовний роман –

Від нього зима аж теплішою стала!

При зустрічі з милим, мов грів буревій, 

Тепло із душі перейшло у твій погляд, 

Сніжинки, мов срібло, на кінчиках вій, 

Мов променем, слали йому твій світогляд!

…Стемніло. Над вами мороз, мов завис, 

Лиш гріє душі буревій почуттями, 

Якими, немов зачаровані ви –

Бо вже закохалися вдвох до безтями!

09.12.2010


МЕТЕЛИК КОХАННЯ

Мов метелик мого кохання, 

Вже на квітку любові сів, 

І настало в душі страждання, 

А на серці почався спів, 

Бо душа в почуттях зомліла –

Аж на серці пісенно стало!

Ти медовим чуттям леліла

І душа в їх тонах розтала…

…Так метелик мого кохання, 

Мов на квітку любові сів, 

І прийшли: до душі – страждання, 

А до серця – любові спів!

22.06.2009

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
01.09.2014 Поезії / Вірш
ТЕНЕТА ІНТИМУ
01.09.2014 Поезії / Вірш
ТЕНЕТА ІНТИМУ
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
07.12.2016 © Панін Олександр Миколайович / Драматичний вірш
Про Собаку
07.12.2016 © Зельд / Вірш
Янгол
07.12.2016 © СвітЛана / Дитячий вірш
Про павучка
07.12.2016 © Георгій Грищенко / Вірш
Гормони
07.12.2016 © Олена Коленченко / Вірш
Наснилося...
Тенета інтиму
29.08.2014
ТЕНЕТА ІНТИМУ
30.08.2014
ТЕНЕТА ІНТИМУ
01.09.2014
ТЕНЕТА ІНТИМУ
01.09.2014
ТЕНЕТА ІНТИМУ
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 45  Коментарів:
Тематика: Поезія, вірш,
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +6
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +48
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +36
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +87
ВИБІР ЧИТАЧІВ
10.12.2010 © Тетяна Чорновіл
13.12.2013 © ГАННА КОНАЗЮК
03.05.2011 © Наталі
03.02.2014 © Віктор Насипаний
11.02.2012 © Серж
23.12.2011 © Тетяна Чорновіл
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди