Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
01.09.2014 16:34Вірш
Для дорослих  Про любов  Про кохання  
00000
Без обмежень
© Василенко Андрій Антонович

ТЕНЕТА ІНТИМУ

(частина п`ята) Збірка віршів

Василенко Андрій Антонович
Опубліковано 01.09.2014 / 25079

ЛЮБОВ ТА КОХАННЯ


СКРИПКА ЛЮБОВІ

Мелодія скрипки – душа в ній ридає!

Від радості сльози любові – рікою…

Душевний смичок – почуття, мов гойдає –

Бо ним диригуєш по суті рукою!

Як граєш на скрипці – душею ви схожі, –

Бо струни твоєї душі теж плакучі!

І завжди іде з них мелодія божа –

Розносить по тілу свій дух най співучий

Любов, як і скрипка – мелодію має, 

Твоє почуття в ній, мов струни вібрує, 

Озвучене – серцем мені посилає.

Ти – скрипка любові, – душею чаруєш!

31.12.2012


ЛЮБОВІ ГРІМ

Літаєм на орбіті долі!

Кохання наше – в апогеї, 

Сприймаєм з неба простір волі, 

Скидаючи буттєві шлеї…

Шляхи свої в шляхах космічних

Ми прокладаєм крок за кроком.

І в них: затоптаних, не вічних

Себе лишаєм рік за роком –

Життя у космос, мов злітає…

Ти блискавкою входиш в душу –

Любові грім мене вітає!

Я ж чемно обізватись мушу…

…В нас різні полюси кохання, 

Але тяжіння спільне маєм –

В гримливій силі притягання

Любов серця в одно єднає!

26.01.2009


У МАНДРАХ ЛЮБОВІ

На трасі космічній кохання мандрує –

У подорож мрій ти його відпустила.

Там місяць-рижуля свій погляд дарує, 

Бажає тобі, щоб в коханні щастило!

Там зорі, мов подруги, радять зустріти

Під небом земної любові коханця, 

Зривають тобі гуманоїди квіти, 

Щоб з ними до тебе домчати посланця…

А тут – ти в любові на обрії зірка!

Твій погляд, мов блискавка, в душу ударив…

…Це може моїм почуттям перевірка, 

Хоч якби у мандрах тобою не марив?!

26.01.2009


ЗАЗДРОСТІ ВІДЧАЙ

Розхристаній вітер гуляє в городі –

В рядках кукурудзи бадилля згинає!

Він заздрить твоїй неабиякій вроді, 

Та тільки освідчитись як – ще не знає:

То тепло війне на засмагле обличчя, 

То губи шершаві обвіює ніжно, 

То стихне за вушком, бо має цей звичай…

Буває, що й сапку облизує втішно!

Або і мене, залюбки, в щось задіє.

З-за нього мене роздратовує відчай –

Чому я в коханні лиш маю надію, 

А й досі, як вітер, я їй не освідчусь?!

24.02.2009


ДУШЕВНИЙ ЛЬОДОВНИК

То в плесі космічного простору гладі

Ти плаваєш, ніби русалка зіркова, 

То, ніби рибинка, в земнім водопаді

Виблискуєш зігнута, наче підкова.

Чи то, мов рослина, в земній благодаті:

То сяєш трояндою – кольором білим, 

То м’ятою пахнеш в квітковім багатті!

До мене ж холодна душею і тілом, 

Ти наче зима, мов засніжила душу –

Твої почуття холодніші від льоду!

Душа льодяніє – замерзнути мушу.

Чому ти змінила кохання погоду?!

Від цього я плачу обіди дощами, 

Вже й громом любові тебе не дістану…

Без тебе в коханні собі не дам тями –

В гарячих сльозах, як льодовник, розтану!

26.01.2009


ЗА КЕРМОМ ПОЧУТТЯ

За кермом почуття, мов на крилах любові, 

Ми пірнаєм у бездну космічних світил!

На цій трасі лунає зворушливий говір –

Це мандруємо в чарах зірок я і ти!

Наш уявний літак, мов накреслив рукав –

Ти його повернула на Землю чудес…

…На штурвалі любові й моя вже рука –

Ми його пілотуєм в коханні небес…

Задушевно смачний твій нектарний цілунок, 

Ми п’ємо насолоду свого почуття!

Цей політ є найкращий любові дарунок –

Він в коханні добавить любов’ю життя!

27.01.2009


В АПОГЕЇ МРІЙ

Нам приходить із космосу все:

І молекули й атоми чулі, 

Він життя і людині несе, 

І Землі – не воюючій кулі!

Мерехтливо сіяють зірки

Про любов, що в коханні нас гріє.

В апогеї мрій гарні думки –

Це любов почуттями зоріє!

Ти ж молекула серця мого, 

Що кровинкою душу чарує, 

Полум’яність цілунку твого

Найдорожчу наснагу дарує!

У тобі, мов зірковий лиман, 

В нім душа, мов русалка, спливає…

…Як без космосу зірки нема –

Так без тебе мене не буває!

28.01.2009


КРИЛА КОХАННЯ

Коли вже скакалку дитинства змінив поцілунок, 

І млосно втішалась душа від пізнання твого –

То юність любов трепетливу дає в подарунок, 

Щоб в серці, мов кров, протікав почуттєвий вогонь!

Як руку в моїй, мов у теплім гніздечку держала, 

І блиск на устах миготів, мов любові роса –

Ти вся від бажання, мов листик зелений, дрижала, 

І тихо гойдалась в чеканні руденька коса!

Як птаха, у космос твоє почуття полетіло –

То крила кохання до інших галактик звели!

Цнотливо і ніжно від цього драгліло все тіло –

Влюбившись, ми вдвох під гіпнозом любові були!

29.01.2009


ЧИ ЗНОУ ЗАЯЄШ?

В душі, мов тайфун поселився, 

Мов відстань серця розділила, 

В коханні, мов час зупинився…

За що ти розгнівалась мила?!

Вже й Сонце Земля облетіла, 

Чи ж знову засяєш, мов зірка?!

Бажаю, щоб ти захотіла

Зробити чуттям перевірку!

Щоб бурі душевні геть зникли, 

Щоб близькість сердечна настала, 

Щоб час у коханні став звиклим –

Зорею любові щоб стала!

30.01.2009


МЕЧ ПОЧУТТЯ

Ти шлеш тривоги зір в космічну височінь –

Турбує лячно недовіра снам пророчим…

Та сумнів збіг у безкінечну далечінь, 

Яка для серця є, мов оберіг дівочий!

Пливе, мов неба бірюза в твоїх очах, 

На вірність милому між хмар думки шугають –

Вони, мов лезом почуттєвого меча, 

В душі любов від вад спокуси зберігають!

02.02.2009


КРАСА

На губах, мов з нектару, смачненька роса, 

Із очей променився любові вогонь!

В романтичний полон забирала краса, 

І тремтіла рука від бажання твого!

Нам стелилась під ноги, мов килим, трава, 

Променилося заспане Сонце в росі, 

І Земля нам дала мандрівничі права –

Закохавшись, бродити в ранковій красі!

03.02.2009


ВІДКРИТТЯ

Яка ж ти далека туманність планетна –

В озброєнім оці туман васильковий!

Та все ж до кохання мого ти причетна, 

Бо мила моя, як і ти загадкова!

Дивлюсь в телескоп та, крім неї, не бачу

Зірок, щоб яскравіше неї світили!

…Мої відкриття мо’, нічого й не значать –

Та все ж у коханні обом пощастило!

04.02.2009


У ВИРІ ЛЮБОВІ

Іще не зів’яло, як травка, кохання, 

Лиш тишею сіло в духмяному сіні…

Все так же катаються внуки на санях

Й дощі, мов лепечуть під настрій весінній!

Все так почуття набухають, мов брунька, 

Й душа наливається соком любові!

І в серці, мов бринькає радості струнка –

Це наше кохання вирує, мов повінь!

05.02.2009


КАГАТ БАЖАННЯ

Турботи у нас не одні, їх – кагати:

Бувають – хороші, бувають – погані!

Дорога у нас не одна, їх – багато:

Є – сонячні й чисті, є – в грязі й туманні!

Одна у нас радість, одні і страждання, 

Одна у нас віра, одне і кохання, 

Й надія одна, що вмирає остання, 

Одно в нас на двох і до Бога прохання:

Щоб наша надія без нас не вмирала, 

Щоб завжди збувалось бажання сердечне, 

Щоб юність ніколи старіння не знала, 

Щоб наше кохання було безкінечним!

07.02.2009


В ХРАМІ ЗОДЧЕСТВА

Вигаптовує вечір із срібла зірок небеса…

Нам блискучі узори шедевром стелились до ніг

І п’янила емоції наші їх зодча краса –

Ми гуляємо в храмі під зводом мистецтва одні!

Почуття, мов душі позивні, супроводжують нас, 

Солов’ї екіпірують в ноти пісенний літак, 

Щоб кохання вечірнього вир, у цей зоряний час, 

Мов на крилах мелодії, вмить до зірок аж злітав!

10.02.2009


ШЕПІТ КАШТАНІВ

Кохання цукерка – цілунок, 

Що в наших устах, мов розтанув!

На вулиці сяйно і лунко, 

Мов чути і шепіт каштанів:

Про те, що найкраща ти місіс, 

Що їм це не байдуже зримо!

Зіркам посміхається Місяць…

Наш настрій колишеться в риму –

Така вже природа любові!

Почуттями в руках ми злилися, 

Мов ціле єдине з тобою, 

Як в шлюбі! Наш свідок – це листя!

Кохання цукерка – цілунок, 

Що в наших устах, мов розтанув!…

…До ранку на вулиці лунко

Про нас шепотіли каштани!

12.02.2009


ПЕЧАЛЬ КОХАННЯ

Ти кудись, мов пішла із моєї уяви, 

А я хочу тебе повернути назад

І тужу по тобі, мов приречений явір

На самотність, зайшовши скраєчку в твій сад…

Лиш постійно у мене в очах ти стояла

І тепер ще стоїш, та уже – як не ти, 

Бо в мені почуттями буяла

І мої почуття досягали мети!

Я дивився на тебе очима печалі…

Чом зненацька від мене пішла, 

Залишивши мене на любовнім причалі?

Чом в уяву ти іншою з болем зайшла?

Я дивився крізь тебе, неначе крізь призму, 

Бо завжди відчував я тебе при собі –

Медоносну, палку, непомітно капризну

І до краплі себе віддавав лиш тобі!

О, природо кохання! Ти рай невпізнанний!

Чом жахливо зникають любові чуття, 

Чи мо’, винні лиш ми, бо щось діялось з нами, 

Чи коханням керує від Бога життя?!

16.02.2009


МЕЛОДІЯ ЕМОЦІЙ

Неначе на струнах емоцій

З душі почуттями органить…

Цікавлять мене лиш ті хлопці –

Щоб розумом був непоганий!

Органну ж мелодію жінки

Йому подарую навіки…

Зберем із кохання обжинки –

Він стане моїм чоловіком!

06.02.2009


ЗАГАДКА ЛЮБОВІ

Ти, мов ластівка грайлива, підвладна душі…

В піднебессі спілкування мого і свого

Неповторні прокладаєш чудес віражі, 

Мов малюєш почуттєвих капризів вогонь:

То закреслиш горизонти кохання мого, 

То накреслиш знов любові крутий небосхил…

Я не знаю ти собі суперечиш чого?!

Чом я винен, за які невідомі гріхи?!

Ти, мов ластівка грайлива, підвладна душі

В піднебессі спілкування мого і свого…

…Все одно я полюбляю твої віражі, 

Бо чарує загадковий кохання вогонь!

17.02.2009


Невістці Олені та сину Олександру


ДОЛІ ВЕДУЧА

Ти у нашої долі завжди поводир

І, мов компасна стрілка, ти вказуєш путь

До криниці буття і живої води, 

Що завжди нам, як світло, кохання несуть!

Ти позвала мене в яблуневі сади, 

Щоб в цілунок зібрати любові нектар

І побути в духмяних обіймах садиб, 

Що лежать, мов барвінки, на сотнях гектар.

Ти в коханні ведуча – я поруч іду, 

Мов у душу твою, у квіт саду зайшов …

…Як освідчились ми в яблуневім саду –

В нім, мов квітку любові, тебе я знайшов!

17.02.2009


КЛЕШНІ ЖУРБИ

Ми не знаємо чом це так тоскно в душі…

Чи давно не ходили купатись на став, 

Де чекають на нас полохливі стрижі?

Чи можливо той зоряний час вже настав, 

Щоб, де кваканням жаб’ячий крик нас гукав, 

Де від греблі пливуть мелодійні брижі, 

На колінах була знов коханця рука?!

Вже з водиці злітають останні стрижі, 

У зеленім шатрі нас ховає верба –

В нім римують два серця, з’єднавшись в одно…

…Відпустила, розціпивши клешні, журба

І, мов рак той, попнулася тоскність на дно!

18.02.2009


ПРИЧЕТНІСТЬ

Метеликом ніби, пелюстки із квітів злітають…

Гадаєш на них – чи в коханні нам Сонце ще світить?!

Про нашу причетність до них я у тебе питаю:

Чим винні у наших відносинах зірвані квіти?!

Мо’, тим, що ревнуєш мене, мов метелика, зрадно –

Він квітку, мовляв, у житті не оду запиляє!

Чи може тому, що в коханні любуємось звадно –

І тільки гадання на квітах любов виявляє!

…Метеликом ніби, пелюстки із квітів злітають –

В повітрі снує павутинками бабине літо…

…Про нашу причетність до квітів уже не питаю, 

Мені зрозуміло. Про це хай запитують діти!

19.02.2009


Зятю Конограю Віктору Олексійовичу

та доньці Наташі


ВИБІР ЗУСТРІЧІ

Ти враз у мій світ увійшла паралельно, 

Мов з іншого простору, взявши свій вимір.

Засмаглі веснянки блищали джерельно, 

Даруючи серця закоханий вибір…

З очей променився, мов колір індиго, 

Волосся – каштанову фарбу ввібрало, 

Ця зустріч для нас керувалася збігом –

Природа в обставинах нам підіграла:

Вітав нас дует солов’їв близь лиману, 

З-за хмар підглядав рудобровий світило, 

Моргали зірки з кольорових туманів, 

Щоб нам на орбіті кохання щастило!

23.02.2009


ПОДРУГИ

З-під стріхи-брови оченятами вікон

На тебе з подвір’я дивилась хатина, 

Ти коло тополі – однакові віком, 

Застигли в обіймах близь ветхого тину…

Стрункі та вродливі, чуток рудоброві!...

Від неї – до нього, – щоб стрітися з милим, 

Де вам лиш співа соловей із діброви

І небо гаптує свій зоряний килим!

Тополя тобі найрідніша, мов мати, 

Ти ж їй довіряєш дівочі секрети

І носиш від нього близь неї до хати

У серці, мов з квітів, любові букети!

23.02.2009


КОЛОССЯ КОХАННЯ

Колоссям шепочуться жито й пшениця, 

Янтарне зерно наливається соком, 

Росте, визріваючи, всяка пашниця

І тішить це все агрономові око!

Над полем із піснею жайвір звисає, 

В долоні блищать колосочки для проби…

Із поля пшеничного вискочив заєць –

Злякали піснями його хлібороби…

Твій погляд закоханий вабить собою –

Блищать задоволенням очі дівочі!

Душа, мов звітує врожаєм любові –

Колосся кохання зернитися хоче!

20.03.2009


ПРИСТРАСТЬ ІНТЕЛЕКТУ

Я хочу, щоб наша Земля оберталась

Навколо осі й не звертала з орбіти, 

Щоб зрів інтелект і душа розцвітала –

Тоді за прекрасним не станем скорбіти!

Та ще, щоб і ти катаклізмів не знала:

Фізичних, душевних, духовних, 

Щоб наше кохання, як день, розпізнала, 

Щоб в діях любові був розум верховним!

Тоді патетично ти зможеш любити –

Улюбленій справі кипуче віддатись!

Своїм інтелектом все зможеш зробити –

Ми будемо пристрасно в долі кохатись!

25.02.2009


РЯСКА

З-під талого снігу вдивляється ряска:

Над нею висить хворостиння горіха, 

Зорить синьоокого проліска ласка…

…Цю ласку несу, бо для тебе – це втіха!

Ти ряска немов – поспішаєш до мене, 

Я пролісок наче – тебе виглядаю!

Бадьорить мне хворостиння зелене –

У мрійне кохання любов’ю впадаю!

Як час, на весну, я на тебе чекаю

На бажаній просіці лісу – під дубом.

І в тебе, як в Бога, лиш згоди благаю, 

Щоб наше побачення ствердилось шлюбом!

25.02.2009


ПРОЛІСКИ

На Восьме березня, 

Щоб не пом’яти, 

Збираю проліски

На ніжне свято!

Вони з під снігу –

Як очі неба…

Тендітні проліски

Везу до тебе!

Чуття високі

Я не розтрушу, –

Нехай ці квіти

Зігріють душу!

1993


ЧАКЛУНКА

Висвітлює пам’ять у мозку в чарунках

Тебе, як весняного образа витвір:

Від Бога ти маєш властивість чаклунки

І серце й душа відчувають мій вибір!

Вражають мене необізнані коси, 

Фіалковий погляд приємно бентежить, 

Тамує дух поклик твій дзвінкоголосий, 

Душа, мов за мною, літаючи стежить…

…Всміхається ранок троянди обличчям, 

Підказує пам’ять у мрійних чарунках –

Освідчитись щойно, кохання – мов кличе

Звернутись до серця своєї чаклунки!

26.02.2009


ДІВОЧІ КАПРИЗИ

Твій погляд сумний, мов зворушує душу, 

Поради моєї запрошують очі –

Негайно, благають, щось діяти мушу, 

Аби зупинити капризи дівочі:

То я не так глянув, то відповідь щира, 

То рано, то пізно і Сонце заходить!

То бубна – не бубна, то чирва – не чирва, 

І зорі – не зорі, – як мова заходить!

Твій погляд сумний, мов пригнічує душу…

…Нема суперечки у цім протиріччі –

В любові тобі я освідчитись мушу –

Це шлюбом наше кохання засвідчить!

26.02.2009


НЕВДАХА

Душею у безладі править незгода –

Розгублено діє в коханні на мене…

Твоя заворожливо-зваблива врода

В мені почуття викликає блаженне!

Обличчя моє червоніше троянди –

Я перед тобою невміло стовбичу, 

Сприймаю твої брильянти

І ніжно в розмові, мов котик, мурличу!

О, мудра кохання земного, природо!

Чому так полониш в любовному лоні?!

Чому заворожливо-зваблива врода

В солодкім коханні людину полонить?!

02.03.2009


ПРИСЯГА

Ставок обмілів – береги розійшлися, 

До кожного берега ми, мов прикуті:

Твій берег – що зліва, мій берег – що справа…

На греблі ставка ми колись присяглися, 

Що будемо ми в негараздах розкуті, 

Що буде у нас і любиміша справа –

Ганяти гусей на ставок із подвір’я, 

Дивитися гідно в стурбовані очі, 

Стрічати гусей, як вертають зі ставу…

…Та вже не літає на березі пір’я, 

І гуси давно на ставку не гелгочуть, 

Бо старість зненацька на греблі застала…

…Кохання, мов став – береги розійшлися, 

До кожного берега ми, мов прикуті:

Твій берег – що зліва, мій берег – що справа…

На греблі любові ми знов присяглися, 

Що будемо ми почуттями розкуті, 

Кохання – це наша улюблена справа!

03.03.2009


АКАЦІЯ

Я колюча акація – кетяги білі!

Народилась, мов квіт, за садком, край села

І в душі я ношу аромати поспілі, 

Бо дорога любові у світ повела…

Я колюча акація – ніжна, вродлива, 

Парубків зачаровує запах душі.

Залюбки я із ними, мов вітер, грайлива –

Про кохання читаю колючі вірші!

Я колюча акація – кетяги ніжні!

Мої думи – це мрії в юначім бутті, 

Бо вони незалежні, цнотливі, безгрішні

Пізнають насолоду кохання в житті!

Я колюча акація – кетяги пахнуть!

Це мої почуття визрівають – цвітуть, 

А закохані хлопці в чеканні, мов чахнуть, 

Зберігають свою найсолодшу мету!

Я колюча акація – кетяги пахнуть!

Залицяються всі, а кого полюблю

Із тих хлопців, які у чеканні, мов чахнуть –

До безтями полюбить, як раз уколю!

02.01.2010


ГАТУНОК КОХАННЯ

Бажання мої, мов на ретязі, скуті, 

Я мушу зірватись, зробивши цілунок

І душу наповнити справами суті, 

Щоб мало кохання найвищий ґатунок!

Ти й бажана, мила моя недалека…

Я хочу тебе чарівливу обняти, 

Щоб, ніби щасливої долі лелека, 

З тобою на крилах любові буяти!

02.03.2009


ПІД КАШТАНАМИ

Свіжить вітерець ароматом із м’яти, 

Під вікнами хати на призьбу сів вечір…

Зустрівшись, нам м’яту не бажано м’яти –

Піджак свій тобі накидаю на плечі, –

Йдемо під каштани на вулиці нашій…

Під листям висить, прислухаючись тиша –

Аж чути, як миші жирують на паші

І шелестом листя в озоні, мов дише!

Ми в тиші, немов голуб’ята, воркуєм…

Свіжить вітерець ароматом із м’яти –

В інтимі любові, зустрівшись, святкуєм, 

Бо краще кохання не маємо свята!

05.03.2009


ДОНОР ПОКЛАЖІ

Поклажа твоєї душі є безцінна, 

Вона із молекул щасливої долі, 

Її добродійності маса – суцільна

І має цілющий оранжевий колір.

Поклажа твоєї душі є безцінна, 

Вона із молекул блаженного духа, 

Її благородна мета – є доцільна…

Тебе у ромові я слухав би й слухав –

Про наше кохання ти ніжно шептала, 

Липким поцілунком снаги надавала!

…У долі моїй ти, мов донором стала –

Частину поклажі мені віддавала!

05.03.2009


ОХОТА

Бажання мого почуття закликають

Зморити душевну жагу в насолоді –

Нестримно мене, мов на прю, спонукають, 

Хоч серцем у вчинках земних я добродій.

Дивився я в очі твої загадкові, 

У відповідь – тайну мені не відкрила, 

Чаруючі очі твої василькові, 

Неначе гіпнозом, мене підкорили…

…Мов блискавка в небі, з’явилась охота

Тебе обійняти у зливі кохання!

Чаруєш мене, мов мисливська турбота –

Це діє любові святе полювання!

05.03.2009


ПІД КРЯЖЕМ

Під кряжем веселка п’є воду із річки

І, ніби фарбує будинки край міста.

У косах, мов з неї, заплетені стрічки

І настрій у тебе хороший за змістом –

Твої почуття променяться озоном!

Душа омивається дощиком літнім –

Любов відкривається теплим сезоном

І вабить до себе гаразди елітні!

Під кряжем веселка п’є воду із річки, 

Ми ж – наше кохання з цілунків спиваєм!

У косах, мов з райдуги, вплетені стрічки…

…На серці так легко – душа аж співає!

06.03.2009


ВИХОР

Кумедно розкиданий зачіски вихор

Лежить на твоїй голові, мов віночок!

Пробігся між нас архітектором вихор –

Добавив до зачіски щойно виточок!

Ти стала іще красивішою леді, 

А вихор побіг на ставок – по водиці, 

Де лагідно плив із лебідкою лебідь, 

Помчався в село, заглядав до криниці!

Вернувся на греблю, скошлатив тополі –

Нам чути, як він між гілок завиває!

І знов опинився далеко десь в полі –

Він зачіску в інших дівчат завиває!

06.03.2009


КВІТИ ВЕСНИ

Я для тебе цвіток –

Бо я є твій тюльпан, 

Його кожен листок, 

Мов закоханий пан!

Я в нектарній добі

Лиш для тебе живу, 

Бо я бачу в тобі

Весь час квітку живу!

Ти, мов квітка весни, 

Мов любові злиття!

О наш, світу, ясний

Зберігай нам життя!

Я для тебе цвіток –

Бо я є твій тюльпан, 

Його кожен листок

У душі твоїй – пан!

10.03.2009


ДВА ВЕСЛА

В ставі нашої любові хвилі

Йдуть з душі на почуттєвий берег…

Наших дій, що серцю завжди милі, 

Слід на греблі затонув у вербах…

Ми в човні від них завжди веслуєм!

Зорі з небом спати в став упали –

Мокрий місяць їх ві сні цілує!

Ми ж до ранку вдвох в човні не спали…

Наче сила нам прийшла небесна, 

Що протистояли сну обоє –

Тільки вранці просушили весла…

…Ми в житті, мов два весла з тобою!

22.12.2011


Дружині Надії Петрівні


КВІТКА ЛЮБОВІ

Ти квітка першої любові, 

Кохання наше – визначальне!

В біді і в радості з тобою

Ми осінь нашу зустрічаєм…

Душа – жива, ще не старіє!

Бо ще любов горить в душі каміна

І почуттями серце гріє, 

Бо ще цвіте твоя краса незмінна!

Хоч помарніли ми обоє, 

Скажу тобі я без вагання:

Ти квітка першої любові, 

Ти цвіт останнього кохання!

09.02.2011


ПЛЕСО ОЧЕЙ

Синь неба у плесі очей затонула, 

Чуттями в це плесо пірнаю, як в душу.

У нім ти мене, мов на якір, припнула

І більше мені не побачити сушу, 

На очі твої всі увагу звертають!

Мої ж почуття, як ті хвилі прибою, 

На берег твого почуття налітають –

Ми завжди у їхнім полоні з тобою!

У плесі очей – мов у морі кохання, 

В якому прибій почуття лиш навколо

І взяте на якір любові пізнання, 

З якого не випливу я вже ніколи!

12.03.2009


ЛАСКА

Бруньками у вікна весна заглядає…

Де пестяться крила шпаків з вітрограєм

І пролісок ряск

у з землі виглядає, 

Там серцем коханий на мене чекає!

Впаду з поцілунком квітуча, мов ряска, 

Родючою ласкою в теплі обійми, 

І хай по-весняному лагідна ласка

Коханого щиро і ніжно обійме!

12.03.2009


ЕНЕРГІЯ ПОГЛЯДУ

Енергія погляду – блискавки сила, 

Мене вперезала вогнем почуттєвим, 

Любові ростки, мов дощем, оросила –

Я в очі твої закохався миттєво!

Енергія погляду – грому є воля, 

Яку вибирає цнотливість дівоча!

Енергія погляду – обрана доля

Дивитися вдвох у закохані очі!

10.03.2009


ДАРУНОК ЗИМИ

Мов тьохкають каплі з бурульок близь призьби –

Солом’яний дах, мовби плаче за снігом!

Весна, мов чаклунка, крізь звабливі призми

Хмаринки фарбує під колір індиго!

Ти вийшла із хати на зустріч зі мною, 

Проснувшись, калина тебе ревнувала…

…Зима, розпрощавшись в цей день із весною, 

На згадку про сніг нам любов дарувала!

13.03.2009

м.Дніпропетровськ
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
01.09.2014 Поезії / Вірш
ТЕНЕТА ІНТИМУ
01.09.2014 Поезії / Вірш
ТЕНЕТА ІНТИМУ
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
03.12.2016 © ОлексАндра / Вірш
Тремтять дороги памороззю сизою
03.12.2016 © Маша Сладкова / Пісня
Мотопіхотна сім`я
03.12.2016 © Костенюк / Вірш
Візники каміння
03.12.2016 © Панін Олександр Миколайович / Філософський вірш
Взаємопроникнення
03.12.2016 © Дністран Оксана / Філософський вірш
Я просила снігу у зими
Тенета інтиму
29.08.2014
ТЕНЕТА ІНТИМУ
01.09.2014
ТЕНЕТА ІНТИМУ
01.09.2014
ТЕНЕТА ІНТИМУ
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 40  Коментарів:
Тематика: Поезія, вірш,
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +33
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +83
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
10.12.2010 © Тетяна Чорновіл
08.09.2013 © НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ
01.12.2016 © Уляна Чернієнко
15.01.2009 © Микола Щасливий
14.09.2011 © Ілля Герасюта
09.12.2010 © Йозеф Мор
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди