Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
11.03.2018 17:31Роман
 
Рейтинг: 0 | 0 гол.
Без обмежень
© Василенко Андрій Антонович

На грані живого і мертвого

Глава 15, Том1

ІНТИМНИЙ ЗВ`ЯЗОК

СПІЛКУВАННЯ З ГУМАНОЇДАМИ КОСМОСУ
Василенко Андрій Антонович
Опубліковано 11.03.2018 / 25082

Микола Антонович про всяк випадок надів шоломофон, сів у своє робоче крісло і став чекати. На вулиці стояла чудова літня погода. Горлиці, які сиділи на опорі електромережі, напроти відчиненого вікна, своїм воркуванням через кожну хвилину наче в нього просили: «Че-куш-ку, Че-куш-ку, Че-куш-ку…», то ніби вже п’яні і кажуть йому: «Хоч-ку-ди, хоч-ку-ди, хоч-ку-ди…». До їхніх голосів приєдналася мелодія комп’ютерного зв’язку. Микола Антонович увімкнув зв`язок. На екрані з’явилася в кольоровому зображенні Наташа.

– Наташо, я тут, – усміхаючись, сказав Микола.

– Я бачу тебе, любий, – сказала вона. – От тільки навіщо ти надів шоломофон? Скинь його. Твоя частка резервного мозку через ваше комп’ютерне устаткування сама сприйме все те, що відбуватиметься в нашому спілкуванні.

Микола Антонович тут же зняв шоломофон, і від цього зображення Наташі аж ніяк не змінилося. Він сприймав її так, наче зараз сидить і дивиться домашній телевізор і бачить перед собою на екрані дівчину.

– Дійсно. Ти така ж красива. Дуже хочу, моя ненаглядна чародійка, обняти тебе і поцілувати, – сказав він.

– Наші бажання одинакові, – сказала Наташа, – але спочатку ти послу-хай, як це відбуваєтья. Наш зір та органи чуття – це надзвичайного роду матерія, яка передається і сприймається так само, як і матерії: звуку, світла та кольору. Вони у наших органах чуття викликають відповідні подразники, які призначені відповідно кожному органу чуття. Коли дивимося один одному в очі, то вони в цей час передають і сприймають матерію нашого зора. Саме зір є транспортною матерією і несе в собі подразники нашого бажання. А ці подразники принесені зором, сприймаються відповідними органами чуття і викликають відповідні емоції нашого бажання. Такі емоції передаються нашими органами чуття в уяву. В нашій уяві резервна частка мозка ці бажання перевтілює в істину і повертає в органи чуття – для сприйняття натурального відчуття істини. Функції відчуття істини виконує резервна частина нашого мозка. Треба тільки ввімкнувши біосистему комп’ютерного устаткування, її використати так, як використовуєш телевізор. Зрозумів, мій любий?

– Зрозумів, – сказав Микола і став відчувати дії Наташі. Він відчув дотик ніжних рук, якими вона обняла його. Цей дотик наче влив у нього тепло, і воно розлилося по всьому тілу. Смачний поцілунок Наташі оп’янив його почуття, і він став її цілувати і голубити, потім повів на диван для гостей.

– Сідай, будь ласка, моя суджена, моя люба, – сказав їй і сам сів поруч, обняв її і став цілувати.

– Бачиш, мій любий, це – не сон, а результат дії наших біотехнічних систем та резервних частин нашого мозка. Я сиджу в робочому кріслі біотехнічної системи на своїй планеті і водночас – на твоєму дивані у твоїх обіймах зі смачними поцілунками, – сказала Наташа та й вимкнула устаткування.

Микола Антонович, наче прокинувся і, подивившись на те місце, де сиділа на дивані Наташа. Він ввімкнув своє устаткування і в нього знову з’явилося бажання бачити Наташу у своїх обіймах.

Засвітився екран. Перед ним сиділа Наташа. Зустріла його своїм теплим зором, чекаючи на його подальші дії. Микола Антонович сидів, як заворожений, дивлячись в її очі.

– Ти чому пішла від мене? – стурбовано запитав Микола.

– Не хвилюйся, мій любий. Я захотіла, щоб ти прийшов до мене в гості і накривала стіл. Адже в тебе на столі все є, а в мене не було.

Після того, як знову було ввімкнено устаткування і знову з’явилося обопільне бажання продовжити спілкування, Микола Антонович і Наташа, цілуючись, сиділи на дивані. Перерви в їх спілкуванні ніби й не було.

– Ти, Наташа, кажеш, що це – не сон. Але у мене після того, як ти вимкнула своє устаткування, було таке враження, що все схоже на справжній сон, з якого я ще й досі не можу вийти, – сказав Микола.

– Сон чи не сон? Але все це було і є, і ми обоє по суті його відчували і зараз відчуваємо, як істину.

– Це дійсно так, – підтвердив Микола, не випускаючи Наташу зі своїх обіймів. – Але, що ж це за кохання, коли доводиться нам завжди зустрічатися тільки за комп’ютерним устаткуванням? – бідкався він.

– А ти що, не зможеш виділити часу на кохання? – запитала Наташа. – Невже у вас тільки те й роблять, що працюють? І весь час на думці тільки одне бажання: працювати? Звикнеш. А тепер я тебе вже запрошую до себе в гості, – сказала Наташа і, взявши його за руку, повела до себе.

Не відпускаючи руку, дивлячись в очі бажала, щоб він побачив, де вона живе, Наташа завела його в залу. Це була невелика кімната, в якій стояв посередині круглий стіл. На столі були живі ромашки – символ любові. Шафа для одягу стояла навпроти книжкової шафи. Обабіч них стояли два крісла, притулені до дивана, який розташовано під вікном.

– У тебе гарно, затишно, – помітив Микола.

– Отак я живу, – сказала Наташа і, сівши на диван, запросила Миколу сісти поруч. Обняла його, стала цілувати.

Націлувавшись, вони піднялися з дивана. Наташа повела його на кухню. Це було зовсім невеличке приміщення. Стояла газова плита, коло неї – посудомийня. А ще – стіл та два стільці. Під стіною, біля входу, стояв хо-

лодильник.

– Зараз ми будемо вечеряти, – сказала Наташа і показала на накритий стіл.

Потім вона взяла зі столу пляшку вина «Долина Козоро» і віддала Миколі. Поставила дві чарки, і вони сіли за стіл. Кавалер відкоркував пляшку і наповнив вином дві чарки кольору індиго.

Микола встав, підійшов до неї, і вони, поцілувавшись, випили на брудершафт.

– Сьогодні, моя наречена, ми будемо пити за нас із тобою. За наше кохання, – сказав Микола, не відриваючи погляду від плеса голубих очей Наташі, від трояндових пелюсток її уст.

– Ти згоден одружитися зі мною? – запитала Наташа, сяючи від почутих слів, сказаних Миколою.

– Так. Згоден. Чого ж тягнути час? Поїхали зараз у загс, – запропонував він.

– Уже пізно. Та і їхати нам нікуди не треба. Ми зараз дамо заяву до міжпланетного Інтернетного загса. Нас там зареєструють і видадуть посвідчення про наше одруження, – повідомила Наташа.

Вони написали заяви і по факсу передали в міжпланетний Інтернет. Через декілька хвилин отримали відповідь. Така ж сама відповідь прийшла і на планету Земля Миколі на факс його устаткування. Спочатку прийшов лист поздоровлення з такою важливою подією, яка ліквідувала відстань для закоханих і поріднила їх палкою любов’ю. Потім прийшло посвідчення з кольоровою печаткою. Наташа віддрукувала їх на принтері і зняла на ксероксі копію посвідчення.

– От що значить біотехнічне комп’ютерне устаткування разом із часткою резервного мозку людини, – радісно промовив Микола і, обнявши Наташу, втілив у поцілунки свої почуття.

Так вони відсвяткували весілля. Була одинадцята година ночі.

– Ну, що, мій любий чоловіче, пішли до тебе дому, бо ти сам заблудишся, – пожартувала Наташа і вимкнула зв`язок.

Отямившись, Микола Антонович знову увімкнув устаткування і почув голос Наташі, який знову ніби розбудив його від цієї глибокої сплячки.

– Віддрукуй на принтері посвідчення про наше одруження і лягай вже спати, – порадила Наташа. – Смачно тебе цілую та обіймаю. На добраніч.

25.06. – 26.06 2013.

м.Дніпропетровськ 24.06. – 25.06.2013 р.
11.03.2018 Проза / Роман
На грані живого і мертвого (Глава 16, том1) / Роман | Василенко Андрій Антонович
Попередня публікація: 11.03.2015 Проза / Роман
На грані живого і мертвого (Глава 11, том 3) / Роман | Василенко Андрій Антонович
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
14.08.2018 © Наталія Старченко / Повість
Уривки життя. Знайомство
13.08.2018 © роман-мтт / Мініатюра
Серпень-Крадій
09.08.2018 © Наталія Старченко / Повість
Уривки життя
06.08.2018 © Маріанна / Мініатюра
Слова
25.07.2018 © Анатолій Валевський / Казка
Чарівна перлина. Частина-10
На грані живого і мертвого (Том I)
13.06.2014
На грані живого і мертвого - МІЖПЛАНЕТНЕ СПІЛКУВАННЯ (Глава 1, Том1)
01.09.2014
На грані живого і мертвого (ГЛАВА14; ТОМ 1)
11.03.2018
На грані живого і мертвого (Глава 15, Том1)
12.03.2018
На грані живого і мертвого (Глава 17, Том1)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 28  Коментарів:
Тематика: Проза, роман,
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
09.08.2018 © Суворий
Судетська криза: чехи відкидають ультиматум Гітлера, Європа мобілізується (вересень 1938)
08.08.2018 © Суворий
Проба сил: Чи Росія може воювати? (вересень 1938)
08.08.2018 © Суворий
Судетська криза: Англія та Франція примушують Чехословаччину віддати Судети (вересень 1938)
07.08.2018 © Суворий
Судетська криза: Чемберлейн їде до Гітлера (вересень 1938)
06.08.2018 © Суворий
Похід Польщі проти української церкви (вересень 1938)
ВИБІР ЧИТАЧІВ
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
29.08.2010 © Віта Демянюк
15.08.2018 © Надія
01.12.2010 © Журналіст
12.12.2014 © МИХАЙЛО БУЛГАКОВ
17.09.2014 © Софія
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2018
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди