Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
02.09.2014 20:26Пісня
Для дорослих  Про життя  Про любов  Про кохання  
00000
Без обмежень
© Василенко Андрій Антонович

ПІСНЯ

ЧАСТИНА 2
Василенко Андрій Антонович
Опубліковано 02.09.2014 / 25107

БАЖАНА ЗУСТРІЧ


По селищу вшкварило срібним дощем, 

А в серці, мов злива, кохання іде!

І сяє в душі почуттєвий мій щем, 

Який на побачення з милим веде!


На бажану зустріч з коханим босоніж іду, 

Бо грому любові від нього, як блискавка, жду!


З ракетниці неба бабахкає грім, 

А в серці, мов злива, кохання іде!

Погода керується Богом вгорі, 

Який на побачення з милим веде!


На бажану зустріч з коханим босоніж іду, 

Бо грому любові від нього, як блискавка, жду!


Мене не зупинить від блискавки жах –

Бо в серці, мов злива, кохання іде!

Бар’єр мій від страху – любові межа, 

Яка на побачення з милим веде!


На бажану зустріч з коханим босоніж іду, 

Бо грому любові від нього, як блискавка, жду!


По селищу вшкварило срібним дощем, 

А в серці, мов злива, кохання іде!

І сяє в душі почуттєвий мій щем, 

Який на побачення з милим веде!


На бажану зустріч з коханим босоніж іду, 

Бо грому любові від нього, як блискавка, жду!

16.05.2009


СУМНІ ЗУСТРІЧІ


Ти зірка мерехтлива у небі мрій моїх, 

За те, що ти вродлива тебе я полюбив, 

Для тебе лиш співають моїх дум солов’ї, 

Я, мріючи про тебе вже спокій загубив!


А ти, мов неземна, зорієш не мені, 

Мені лиш залишаєш зустрічі сумні!


Ти зірка мерехтлива у небі мрій моїх, 

За те, що ти сумуєш тебе я полюбив, 

Для тебе лиш співають моїх дум солов’ї, 

Боліючи за тебе, я сон свій загубив!


А ти, мов неземна, зорієш не мені, 

Мені лиш залишаєш зустрічі сумні!


Ти зірка мерехтлива у небі мрій моїх, 

За те, що ти далека тебе я полюбив, 

Для тебе лиш співають моїх дум солов’ї, 

Скучаючи без тебе, я душу загубив!


А ти, мов неземна зорієш не мені, 

Мені лиш залишаєш зустрічі сумні!


Ти зірка мерехтлива у небі мрій моїх, 

За те, що недоступна тебе я полюбив, 

Для тебе лиш співають моїх дум солов’ї, 

Сумуючи без тебе, я серце загубив!


А ти, мов неземна, зорієш не мені, 

Мені лиш залишаєш зустрічі сумні!

18.05.2009


ВЕСНЯНА ДОРІЖКА


Ти похмурий, мов осінь, мене, як не чуєш, 

А навколо – ні звуку, мов спокій заснув!

На мої почуття холодком реагуєш, 

Я ж настирно шукаю доріжку-весну, 


Щоб вона привела незабаром до серця твого, 

Щоб роздмухати в ньому незгасний кохання вогонь!


У душі почуття – мов у морі прибої, 

А навколо – ні звуку, мов спокій заснув!

Я душею у тебе в полоні любові, 

І шукаю до тебе доріжку-весну, 


Щоб вона привела незабаром до серця твого, 

Щоб роздмухати в ньому незгасний кохання вогонь!


У душі почуття журавлями курличуть, 

А навколо – ні звуку, мов спокій заснув!

Я, мов громом, тебе на побачення кличу, 

! шукаю до тебе доріжку-весну, 


Щоб вона привела незабаром до серця твого, 

Щоб роздмухати в ньому незгасний кохання вогонь!


У душі почуття, мов струмочки крикливі, 

А навколо – ні звуку, мов спокій заснув!

Ми в полоні любові з тобою щасливі –

Бо знайшли до кохання доріжку-весну, 


Щоб вона привела незабаром до серця твого, 

Щоб роздмухати в ньому незгасний кохання вогонь!

20.05.2009


ПОДИХ ПОЧУТТЯ


Почуття у любові, мов дощик весняний, 

Орошають її, оживляючи настрій…

Твій чаруючий погляд завжди незрівнянний, 

Мов пронизує душу чутливо аж наскрізь!


Почуття лиш любові в душі головні і важливі

І завжди освіжають людину, мов подихом зливи!


Від дощу парасоля обох прикривала

І стояли під нею ми вдвох урочисті

Ти чаруючий погляд мені дарувала, 

Щоб заповнити душу чуттями дочиста!


Почуття лиш любові в душі головні і важливі

І завжди освіжають людину, мов подихом зливи!


В дощовому полоні стихія тримала –

Ми ж гримливої блискавки, ніби не чули!

Ти розчулено, ніжно мене обіймала, 

Ощаслививши душу чутливу і чулу!


Почуття лиш любові в душі головні і важливі

І завжди освіжають людину, мов подихом зливи!


Почуття у любові, мов дощик весняний, 

Орошають її, оживляючи настрій…

Твій, чаруючий, погляд завжди незрівнянний, 

Мов пронизує душу чутливо аж наскрізь!


Почуття лиш любові в душі головні і важливі

І завжди освіжають людину, мов подихом зливи!

03.06.2009


НАД ГАЄМ


Сім кольорів веселка має, 

Сім нот – і пісня в ній звучить!

Ми під веселкою, під гаєм, 

Над нами пісня височить!


Сім нот, сім кольорів звелись над гаєм

І ми, мов солов’ї, у них співаєм!


В ній кожна нота колір має, 

А колір – нотою звучить!

Ми під веселкою, під гаєм, 

Над нами пісня височить!


Сім нот, сім кольорів звелись над гаєм

І ми, мов солов’ї, у них співаєм!


Мене у пісні – колір має, 

Ти – в нотах пісні, що звучить!

Ми під веселкою, під гаєм, 

Над нами пісня височить!


Сім нот, сім кольорів звелись над гаєм

І ми, мов солов’ї, у них співаєм!


Сім кольорів веселка має, 

Сім нот – і пісня в ній звучить!

Ми під веселкою, під гаєм, 

Над нами пісня височить!


Сім нот, сім кольорів звелись над гаєм

І ми, мов солов’ї, у них співаєм!

04.06.2009


ОДНАЧЕ ТОБІ ДОВІРЯЮ


Світ вірну любов нам лиш Богом прямує:

Від тебе до мене – як ранок, як день!

Хай навіть і Сонце у леті гальмує

І град катаклізмів на Землю впаде, 


Одначе тобі довіряю, як білому світу, 

Що Землю назавжди поставив на вірну орбіту!


Була у відрядженні з нашим знайомим, 

Ходила на пляж, в ресторані були, 

Була в кабінеті його, на прийомі, 

Всі дії твої – до зневіри вели!


Одначе тобі довіряю, як білому світу, 

Що Землю назавжди поставив на вірну орбіту!


Твоя красота всіх навколо вражала –

І мріяли всі скуштувати цей мед…

Свої почуття ти їм всім виражала –

Ходила на чашечку кави в намет!


Одначе тобі довіряю, як білому світу, 

Що Землю назавжди поставив на вірну орбіту!


Світ вірну любов нам лиш Богом прямує:

Від тебе до мене – як ранок, як день!

Хай навіть і Сонце у леті гальмує

І град катаклізмів на Землю впаде, 


Одначе тобі довіряю, як білому світу, 

Що Землю назавжди поставив на вірну орбіту!

29.06.2009


КРОВ З МОЛОКОМ


Край села, де червона калина росте

І летять коропи, мов стрижі, над ставком, 

Де корівник стоїть і розкинувся степ…

Закохалась доярочка – кров з молоком!


Кароока, вродлива, (всі кажуть) мов кров з молоком, 

Та коханого серце ще й досі чомусь під замком!


Лиш із клубу додому її проведе, 

На роботі милується ним лиш тайком, 

Не відірве очей лиш, спілкуючись, вдень…

Закохалась доярочка – кров з молоком!


Кароока, вродлива, (всі кажуть) мов кров з молоком, 

Та коханого серце ще й досі чомусь під замком!


Він лише толерантно її привіта…

…Мов журба, молоко б’є в цеберку цівком, 

А його толерантність лиш сум нагніта…

Закохалась доярочка – кров з молоком!


Кароока, вродлива, (всі кажуть) мов кров з молоком, 

Та коханого серце ще й досі чомусь під замком!


Край села, де червона калина росте

І летять коропи, мов стрижі, над ставком, 

Де коровник стоїть і розкинувся степ…

Закохалась доярочка – кров з молоком!


Кароока, вродлива, (всі кажуть) мов кров з молоком, 

Та коханого серце ще й досі чомусь під замком!

25.01.2011


КЛИЧ ЛЮБОВІ


Літаєм на орбіті Долі…

Кохання наше – в апогеї, 

Сприймаєм з неба простір волі, 

Скидаючи буттєві шлеї…


В серцях у нас чуттям вирує зов любові, 

В коханні ми – як грім і блискавка з тобою!


Шляхи свої в шляхах космічних

Ми прокладаєм крок за кроком!

У них затоптаних, не вічних –

Життя лишаєм рік за роком!


В серцях у нас чуттям вирує зов любові, 

В коханні ми – як грім і блискавка з тобою!


В чарівнім космосі літаєм –

Ти блискавкою входиш в душу!

Любові грім мене вітає –

Я ж чемно обізватись мушу!


В серцях у нас чуттям вирує зов любові, 

В коханні ми – як грім і блискавка з тобою!


…В нас різні полюси кохання, 

Але тяжіння спільне маєм, 

Яке від сил переживання

Душевним почуттям згорає!


В серцях у нас чуттям вирує зов любові, 

В коханні ми – як грім і блискавка з тобою!

15.06.2011


В РАЮ


За кермом почуття, мов на крилах любові, 

Ми пірнаєм у бездну космічних світил, 

На цій трасі лунає зворушливий говір –

Це мандруємо в чарах зірок я і ти!


Мов у світлому замку, у нашім коханні навічно, 

Як в небеснім раю, поселилися чари космічні!


Наш літак в небесах, мов накреслив рукав –

Ти його повернула на Землю чудес…

…На штурвалі любові й моя вже рука –

Ми його пілотуєм в коханні небес…


Мов у світлому замку, у нашім коханні навічно, 

Як в небеснім раю, поселилися чари космічні!


Задушевно смачний твій нектарний цілунок, 

Ми п’ємо насолоду свого почуття!

Наш політ – це найкращий любові дарунок, 

Він коханням продовжує наше життя!


Мов у світлому замку, у нашім коханні навічно, 

Як в небеснім раю, поселилися чари космічні!

16.01.2011










ТИ – МОЛЕКУЛА


Нам приходить із космосу все:

І молекули й атоми чулі, 

Він життя і людині несе, 

І Землі – не воюючій кулі!


Ти молекула щастя земного мого, 

В електронах кохання – зірковий вогонь!


Ти, мов атом від серця мого, 

Що кровинкою душу вирує, 

Полум’яність цілунку твого

Найдорожчу наснагу дарує!


Ти молекула щастя земного мого, 

В електронах кохання – зірковий вогонь!


У тобі, мов зірковий лиман, 

В нім душа, мов русалка спливає…

…Як без космосу – зірки нема, 

Так без тебе – мене не буває!


Ти молекула щастя земного мого, 

В електронах кохання – зірковий вогонь!

16.01.2011










РАНОК – ЯК СВІДОК


Неначе цукерка цілунок

На наших устах, мов розтанув!

На вулиці сяйно і лунко, 

Мов чути, як шепчуть каштани!


Коли нас в обіймах сам ранок, як свідок, застане –

Тоді зашепочуть про нашу любов і каштани!


Про те, що найкраща ти місіс, 

Що їм це не байдуже зримо!

Зіркам посміхається Місяць –

Складає нам любощів рими!


Коли нас в обіймах сам ранок, як свідок, застане –

Тоді зашепочуть про нашу любов і каштани!


З поняттям природи любові

В руках почуття, мов злилися!

Мов ціле одне ми з тобою, 

Як в шлюбі, засвідчило листя!


Коли нас в обіймах сам ранок, як свідок, застане –

Тоді зашепочуть про нашу любов і каштани!

16.01.2011










БЕЗДУШНІ ДІЇ ПРИРОДИ


Ти кудись, мов пішла, із моєї уяви, 

А я хочу тебе повернути назад

І тужу по тобі, мов приречений явір

Назавжди, увійшовши скраєчку в твій сад…


О, природо кохання! Ти рай мій земний невпізнанний!

Чим керуєшся ти, що бездушно так дієш із нами?!


Ти постійно у мене в очах мов стояла, 

І тепер ще стоїш, та уже – як не ти…

Ти в моїх почуттях медоносно буяла

І мої почуття досягали мети!


О, природо кохання! Ти рай мій земний невпізнанний!

Чим керуєшся ти, що бездушно так дієш із нами?!


Я дивився на тебе очима печалі –

І чому ти від мене такою пішла, 

Залишивши мене на любовнім причалі?!

Чом у душу враз іншою ти увійшла?


О, природо кохання! Ти рай мій земний невпізнанний!

Чим керуєшся ти, що бездушно так дієш із нами?!


Я дивився крізь тебе, неначе крізь призму, 

І завжди відчував лиш тебе при собі

Медоносну і, ледь, непомітно капризну

І до краплі себе віддавав лиш тобі!


О, природо кохання! Ти рай мій земний невпізнанний!

Чим керуєшся ти, що бездушно так дієш із нами?!

16.01.2011


КОМПАСНА СТРІЛКА ЛЮБОВІ


Ти у нашої долі завжди проводир…

І, мов компасна стрілка, ти вказуєш путь

До криниці буття і живої води, 

Що завжди нам кохання, як світло, несуть!


Ти, мов компасна стрілка любові – куди б не пішов!

Я тебе, провідницю кохання, назавжди знайшов!


Ти позвала мене в яблуневі сади, 

Щоб в цілунок зібрати кохання нектар

І побути в духмяних обіймах садиб, 

Що лежать, мов барвінки, на сотнях гектар!


Ти, мов компасна стрілка любові – куди б не пішов!

Я тебе, провідницю кохання, назавжди знайшов!


Ти надійна ведуча – я поруч іду…

Так чимало доріжок пройду і пройшов, 

Як освідчились ми в яблуневім саду –

Я, мов квітку кохання, тебе в нім знайшов!


Ти, мов компасна стрілка любові – куди б не пішов!

Я тебе, провідницю кохання, назавжди знайшов!

13.01.201










ВИБІР СЕРЦЯ


Ти враз увійшла у мій світ паралельно, 

Мов з іншого простору, взявши свій вимір.

Засмаглі веснянки блищали джерельно, 

Даруючи серця закоханий вибір…


Моргали любовно зірки з кольорових туманів, 

Ми плаваєм разом, як Місяць і зірка, в лимані!


З очей променився, мов колір індиго, 

Волосся – відтінок трави увібрало, 

Ця зустріч для нас керувалася збігом –

Природа в обставинах нам підіграла:


Моргали любовно зірки з кольорових туманів, 

Ми ж плаваєм разом, як Місяць і зірка, в лимані!


Діброва шуміла в нічному полоні, 

З-за хмар підглядав рудобровий світило, 

Вітали нас крони в небесному лоні, 

Щоб нам у земному коханні щастило!


Моргали любовно зірки з кольорових туманів, 

Ми ж плаваєм разом, як Місяць і зірка, в лимані!

13.01.2011










ДВІ ПОДРУГИ


З-під стріхи-брови оченятами вікон

На тебе з подвір’я дивилась хатина, 

Ти коло тополі – однакові віком

Застигли в обіймах близь ветхого тину…


Ти ж їй довіряєш постійно кохання секрети, 

В яких бережеш, мов із квітів, любові букети!


Стрункі та вродливі, чуток рудоброві!...

Від неї – до нього, щоб стрітися з милим, 

Де вас солов’ї зустрічають з діброви

І небо гаптує свій зоряний килим.


Ти ж їй довіряєш постійно кохання секрети, 

В яких бережеш, мов із квітів, любові букети!


Тополя тобі найрідніша, мов мати!

І серце, і душу ти їй відкриваєш, 

Торуєш доріжку від неї до хати, 

Близь неї коханого ти зустрічаєш!


Ти ж їй довіряєш постійно кохання секрети, 

В яких бережеш, мов із квітів, любові букети!

13.01.2011










ЗАЗДРІСНИЙ ВІДЧАЙ


Розхристаній вітер гуляє в городі –

В рядках кукурудзи бадилля згинає, 

Він заздрить твоїй неабиякій вроді, 

Та тільки освідчитись як – ще не знає!


З-за нього мене, мов охоплює заздрісний відчай, 

Що й досі в коханні, як вітер, я їй не освічусь!


То тепло війне на засмагле обличчя, 

То губи шершаві обвіює ніжно, 

То стихне за вушком, бо має цей звичай, 

Буває, що й сапку облизує втішно!


З-за нього мене, мов охоплює заздрісний відчай, 

Що й досі в коханні, як вітер, я їй не освічусь!


Або і мене, залюбки, в щось задіє…

Як хустку поправлю – то лиш червонію!

Освідчитись їй я лиш маю надію, 

Про те, що люблю – я сказати не смію!


З-за нього мене, мов охоплює заздрісний відчай, 

Що й досі в коханні, як вітер, я їй не освічусь!

16.01.2011










ЗАДОВОЛЕНІ ОЧІ


Колоссям шепочуться жито й пшениця –

Янтарне зерно наливається соком, 

Росте, визріваючи, всяка пашниця

І тішить це все агрономове око!


Блищать задоволені злаками очі дівочі –

Любові колосся коханням зернитися хоче!


Над полем із піснею жайвір звисає, 

В долоні, мов срібло, колосся для проби…

Із поля пшеничного вискочив заєць –

Злякали піснями його хлібороби…


Блищать задоволені злаками очі дівочі –

Любові колосся коханням зернитися хоче!


Мене твій закоханий погляд вражає, 

Пшеничне волосся на груди лягає, 

Душа, мов звітує любові врожаєм

І серцем тебе покохати благає!


Блищать задоволені злаками очі дівочі –

Любові колосся коханням зернитися хоче!

16.01.2011










ТРЕБА ОСВІДЧИТИСЬ


Висвітлює пам`ять у мозку в чарунках

Тебе, як весняного образа витвір:

Від Бога ти маєш властивість чаклунки –

І серце й душа відчувають твій вибір!


Настирно підказує пам’ять мрійливих чарунків –

Освідчитись треба, звернувшись до серця чаклунки!


Чарують мене необізнані коси, 

Фіалковий погляд приємно бентежить, 

Тамує дух поклик твій дзвінкоголосий, 

Душа, мов за мною, літаючи стежить…


Настирно підказує пам’ять мрійливих чарунків –

Освідчитись треба, звернувшись до серця чаклунки!


…Всміхається ранок троянди обличчям, 

Ти, ніби Ранкова Зоря, посміхнулась.

Примушує доля, кохання – аж кличе, 

Щоб мрія любові в мені сколихнулась!


Настирно підказує пам’ять мрійливих чарунків –

Освідчитись треба, звернувшись до серця чаклунки!

17. 01.2011










РОЗГУБИВСЯ…


Душею у безладі править незгода –

Розгубленість діє в коханні на мене…

Твоя заворожливо-зваблива врода

В мені почуття викликає блаженне!


Природо кохання! Навіщо в любовному лоні

Мене почуттями тримаєш в солодкім полоні?


Приємне тобі щось сказати – не вмію, 

Щоб серцем на мене звернула увагу, 

Цілунком тебе приласкати – не смію, 

Не зважусь ніяк на приємну розвагу!


Природо кохання! Навіщо в любовному лоні

Мене почуттями тримаєш в солодкім полоні?!


Обличчя моє червоніше троянди –

Я перед тобою невміло стовбичу, 

Сприймаю твоїх біострумів брильянти

І ніжно в розмові, мов котик, мурличу!


Природо кохання! Навіщо в любовному лоні

Мене почуттями тримаєш в солодкім полоні?!

31.01.2011










НАС ВЕЧІР СХОВАВ


Свіжить вітерець ароматом із м’яти, 

Під вікнами хати на призьбу сів вечір…

Зустрівшись, нам м’яту не бажано м’яти –

Піджак свій тобі накидаю на плечі…


Нас вечір сховав у казкову таємність каштанів –

І мій поцілунок в твоєму, мов цукор, розтанув!


Йдемо під каштани на вулиці нашій…

Під листям висить, прислухаючись тиша –

Аж чути, як миші жирують на паші, 

І шелестом листя в озоні, мов дише!


Нас вечір сховав у казкову таємність каштанів –

І мій поцілунок в твоєму, мов цукор, розтанув!


Ми в тиші, немов голуб’ята, воркуєм, 

Свіжить вітерець ароматом із м’яти, 

В інтимі, під зорями – ніби святкуєм, 

Бо краще кохання не маємо свята!


Нас вечір сховав у казкову таємність каштанів –

І мій поцілунок в твоєму, мов цукор, розтанув!

16.01.2011

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
02.09.2014 Поезії / Пісня
ПІСНЯ (частина 1)
02.09.2014 Поезії / Пісня
ПІСНЯ (ЧАСТИНА 3)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
08.12.2016 © Панін Олександр Миколайович / Драматичний вірш
Призначення (Фентезі)
08.12.2016 © Маріанна / Верлібр
Холодно
08.12.2016 © Костенюк / Вірш
Англія в 1819 році
08.12.2016 © Георгій Грищенко / Вірш
Молитва крутих грішників
08.12.2016 © Панін Олександр Миколайович / Драматичний вірш
Езотеричне
Пісня Про кохання
11.10.2014 © Бойчук Роман
СЛОВА
02.09.2014
ПІСНЯ (ЧАСТИНА 2)
29.08.2014 © Бойчук Роман
МАЛИНОВІ ВУСТА... ТРОЯНДОВЕ ВИНО...
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 76  Коментарів:
Тематика: Поезії, пісня, бажана зустріч, сумні зустрічі, весняна доріжка, над гаєм, клич любові, бездушні, стрілка любові
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +9
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +53
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +37
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
28.12.2011 © Тетяна Чорновіл
08.09.2013 © НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ
23.12.2011 © Тетяна Чорновіл
04.01.2012 © Тетяна Чорновіл
27.08.2013 © Бойчук Роман
09.12.2010 © Йозеф Мор
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди