Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
02.09.2014 20:49Пісня
Для дорослих  Про життя  Про любов  
00000
Без обмежень
© Василенко Андрій Антонович

ПІСНЯ

ЧАСТИНА 3
Василенко Андрій Антонович
Опубліковано 02.09.2014 / 25109

ПОЧУТТЯ ПРОМЕНЯТЬСЯ ОЗОНОМ


Під кряжем веселка п’є воду із річки –

Мов маляр, фарбує будинки край міста.

У косах, мов з неї, заплетені стрічки

І настрій у тебе хороший за змістом!


Твої почуття із душі променяться озоном –

Любов відкривається теплим сердечним сезоном!


В очах, мов відбиток веселки вселився, 

Душа омивається дощиком літнім –

В засмагливі щоки рум’янець налився

І вабить до себе гаразди елітні!


Твої почуття із душі променяться озоном –

Любов відкривається теплим сердечним сезоном!


Під кряжем веселка п’є воду із річки, 

Ми – наше кохання з цілунків спиваєм, 

У косах, мов з райдуги, вплетені стрічки…

…На серці так легко – душа аж співає!


Твої почуття із душі променяться озоном –

Любов відкривається теплим сердечним сезоном!

16.01.2011










МИСТЕЦТВО ВИХОРУ


Кумедно розкиданий зачіски вихор

Лежить на твоїй голові, мов віночок, 

Пробігся між нас архітектором вихор –

Добавив до зачіски щойно виточок!


Рух вихору завжди приємно мистецтвом вражає –

Людина дар божий його у бутті поважає!


Ти стала іще красивішою леді, 

А вихор побіг на ставок – по водиці, 

Де лагідно плив із лебідкою лебідь, 

Помчався в село, заглядав до криниці!


Рух вихору завжди приємно мистецтвом вражає –

Людина дар божий його у бутті поважає!


Вернувся на греблю, скошлатив тополі –

Нам чути, як він між гілок завиває…

І знов опинився далеко десь в полі –

Він зачіску в інших дівчат завиває!


Рух вихору завжди приємно мистецтвом вражає –

Людина дар божий його у бутті поважає!

16.01.2011










СИМВОЛ ЛЮБОВІ


Я для тебе цвіток, 

Бо я є твій тюльпан, 

Його кожен листок, 

Мов закоханий пан!


Квіти – це символ любові, 

Ми ж – як дві квітки з тобою!


Я в нектарній добі

Лиш для тебе живу, 

Бо я бачу в тобі

Весь час квітку живу!


Квіти – це символ любові, 

Ми ж – як дві квітки з тобою!


Ти, мов квітка весни, 

Мов любові злиття!

О! Наш світу ясний

Зберігай нам життя!


Квіти – це символ любові, 

Ми ж – як дві квітки з тобою!


Я для тебе цвіток, 

Бо я є твій тюльпан, 

Його кожен листок

У душі твоїй – пан!


Квіти – це символ любові, 

Ми ж – як дві квітки з тобою!

16.01.2011


СЕРЦЯ, МОВ ДВІ БРУНЬКИ


Бруньками у вікна весна заглядає…

Де крила шпаків бубонять з вітрограєм

І пролісок ряску з землі виглядає, 

Там серцем коханий на мене чекає!


Він – пролісок синього неба, я – ряска Землі, 

А наші серця, мов дві бруньки в любовній імлі!


Я вийшла із хати на зустріч із любим, 

Проснувшись, калина мене ревнувала

З весною зима розпрощалася любо –

На згадку про сніг нам любов дарувала!


Він – пролісок синього неба, я – ряска Землі, 

А наші серця, мов дві бруньки в любовній імлі!


Впаду з поцілунком квітуча, мов ряска, 

Родючою ласкою в теплі обійми

І хай по-весняному лагідна ласка

Коханого в лоскотних чарах обійме!


Він – пролісок синього неба, я – ряска Землі, 

А наші серця, мов дві бруньки в любовній імлі!

15.01.2011










ТОБІ ПОДАРУЮ


Мене не шукай в інтернетській мережі, 

Мене зустрічай на раптовій зупинці, 

Віддай, що скарбниці душі лиш належить, 

Не взявши мого, не лишай на одинці!


Джерела емоцій тобі від душі подарую –

В них щире кохання фонтаном любові вирує!


Незгасна любов, як небесні світила, 

Тебе поведе на вершини життєві, 

Щоб завжди тобі у коханні щастило

І мрійне бажання збувалось миттєво!


Джерела емоцій тобі від душі подарую –

В них щире кохання фонтаном любові вирує!


Зустрівшись, любові віддай, що належить –

Із першого погляду хай верховодить!

Любов не шукай в інтернетській мережі –

Вона наяву підсвідомо приходить!


Джерела емоцій тобі від душі подарую –

В них щире кохання фонтаном любові вирує!

15.01.2011










ЧАРИ МАГІЧОЇ ВРОДИ


Ти в діях своїх беручка і надійна, 

Твій погляд коханням мене надихає, 

Блаженної усмішки дань благодійна

Духовної цілі скарби виявляє.


Дивлюся на тебе – мистецтво живої природи!

Гадаю, кохання – це чари магічної вроди!


Мов макові губки – пелюстки цілунку, 

З яких неможливо свій зір відірвати –

Ти схожа на ту чародійну чаклунку, 

Що вміє красою лише чарувати…


Дивлюся на тебе – мистецтво живої природи!

Гадаю, кохання – це чари магічної вроди!


Ти, ніби із космосу – зірка вродлива!

Краси неземної – із просторів дивних!

Твій погляд вражає душевно-вразливо, 

У тебе є все, що так вабить людину!


Дивлюся на тебе – мистецтво живої природи!

Гадаю, кохання – це чари магічної вроди!

17.01.2011










ПІД НЕБОМ


Між вишнями теплий струмок протікає, 

Утворений дощиком майже липневим –

Від спеки, втомившись, до річки тікає! …

…Стоїш і любуєшся садом вишневим:


Між листям гойдаються ягоди – саду сережки, 

У нашім коханні оздоба – вишневі мережки!


Під небом заклечаним листям зеленим, 

Синички із гілки на гілку стрибають, 

Ти чуєш, як серденько б’ється у мене –

Про наше кохання я, люблячи, дбаю!


Між листям гойдаються ягоди – саду сережки, 

У нашім коханні оздоба – вишневі мережки!


На тебе, красуню, покладено око!

Ти долі моєї надійна чаклунка…

…Стоїш ти, мов вишенька червонощока, 

Обнявши мене із моїм поцілунком!


Між листям гойдаються ягоди – саду сережки, 

У нашім коханні оздоба – вишневі мережки!

15.01.2011










ПРО НАШЕ КОХАННЯ


З підпушеним пір’ям – неначе надуті, 

Сидять горобці на кущеві калини, 

Цвірінькають пісню весняну по суті…

Ми вдвох посідали на призьбу із глини…


Про наше кохання говорять лиш призьба із глини

Та очі, та ще з горобцями червона калина!


Ми слухали мову пташиної зграї, 

І мріяли солодко в ріднім подвір’ї, 

Яке нам було, мов довіреним краєм, 

Пірнувшим у чари пташиного пір’я!


Про наше кохання говорять лиш призьба із глини

Та очі, та ще з горобцями червона калина!


Себе ми втомили цілунками ночі, 

Легка, мов пір’їнка, сидиш на колінах, 

Блищали під ранок довірливі очі, 

Всміхалась, мов Сонце, червона калина!


Про наше кохання говорять лиш призьба із глини

Та очі, та ще з горобцями червона калина!

16.01.2011










В ЗОРЯНІМ СВІТІ


Ми в зорянім світі кохання зустрілись –

Дивилися в небо із скирти соломи, 

В душі почуття мерехтіли, мов зріли, 

Залишивши слід від солодкої втоми…


Хотілось, як зорі у небі, в коханні ясніти

І, мов на орбіті любові, в коханні згоріти!


Згораючи, зірка розвіялась прахом, 

У бездні космічній останки згубила, 

Скінчилась її траєкторія крахом –

Її діалектика світу убила!


Хотілось, як зорі у небі, в коханні ясніти

І, мов на орбіті любові, в коханні згоріти


…Падіння зорі нам побачить судилось, 

Згоріла вона в дивовижному світі…

В матерії іншій вона відродилась, 

Щоб знову на новій орбіті ясніти…


Хотілось, як зорі у небі, в коханні ясніти

І, мов на орбіті любові, в коханні згоріти!

18.01.2011










НА ГАНКУ


Мов птахою чорною вечір спустився…

Ти вийшла на ганок мене зустрічати, 

В обіймах твоїх я, немов освятився

І наше кохання взяло свій початок!


Таємно нас темрява ночі вінчала на ганку –

Ми в чарах святої любові хмеліли до ранку!


Немов я злетів на уявлені хмари

І руки, мов крила, тебе обіймають

Вродливу, якою у мріях лиш марив!

А зараз тебе почуттями сприймаю!


Таємно нас темрява ночі вінчала на ганку –

Ми в чарах святої любові хмеліли до ранку!


Нас зоряна ніч, мов сховала з тобою, 

Щоб ми у любові оздобленій злачно, 

Смачної жаги напилися обоє

І в щедрім коханні поводились значно!


Таємно нас темрява ночі, вінчала на ганку –

Ми в чарах святої любові хмеліли до ранку!

28.01.2011










ІЗ ПЕРШОГО ПОГЛЯДУ


Ти мрія моєї уяви, 

Зустрів я тебе наяву –

Закохано очі сіяли, 

Несла ти корові траву.


Із першого погляду ми закохались –

Шкода, що раніше з тобою не знались!


На вулиці ми зупинились…

Ти – слово мені, я – тобі!

Зустрів, чи приснилось…

Чомусь я не вірю собі?!


Із першого погляду ми закохались –

Шкода, що раніше з тобою не знались!


Була ти вродлива, мов квітка, 

Немов у тополі – твій стан, 

Мов долі змальована мітка –

Твої медоносні уста!


Із першого погляду ми закохались –

Шкода, що раніше з тобою не знались!


Ти мрія моєї уяви, 

Зустрів я тебе наяву –

Закохано очі сіяли…

…В них рвав я любові траву!


Із першого погляду ми закохались –

Шкода, що раніше з тобою не знались!

23.01.2011


РУСЛО ХОТІ


Любов, немов весна, приходить:

То як те Сонце в душу світить, 

То ніби снігу талі води

Струмком біжить в душевнім світі…


Любов, неначе Сонце, в душу світить –

Попасти хутко в русло хоті мітить!


Від почуття душа зомліла, 

На серці теж пісенно стало, 

Весняні чари мов леліли –

Душа у їх тонах розтала!


Любов, неначе Сонце, в душу світить –

Попасти хутко в русло хоті мітить!


…Прийшла до нас весна любові, 

Відталу ласку нам дарує!

І теплим почуттям, мов повінь, 

В закоханих серцях вирує!


Любов, неначе Сонце, в душу світить –

Попасти хутко в русло хоті мітить!

23.01.2011










ОБРІЙ ЛЮБОВІ


На трасі космічній кохання мандрує –

У подорож цю ти його відпустила.

Там Місяць-рижуля свій погляд дарує, 

Бажає тобі, щоб в коханні щастило!


Ти Бога прохаєш, щоб серце моє покохало, 

Бо серце твоє по моєму любовно зітхало!


Там зорі, мов подруги, радять зустріти

Під небом земної любові коханця, 

Зривають тобі гуманоїди квіти, 

Щоб з ними до тебе домчати посланця!


Ти Бога прохаєш, щоб серце моє покохало, 

Бо серце твоє по моєму любовно зітхало!


А тут – ти на обрії сходиш, мов зірка, 

Твій погляд, мов блискавка, в душу ударив…

…Це може моїм почуттям перевірка, 

Хоч якби в уяві тобою не марив?!


Ти Бога прохаєш, щоб серце моє покохало, 

Бо серце твоє по моєму любовно зітхало!

26.01.2011










ПІД ЗВОДОМ НЕБЕС


Вигаптовує вечір із срібла зірок небеса…

Нам блискучі узори шедевром стелились до ніг

І п’янила емоції наші їх зодча краса, 

Ми гуляємо в храмі під зводом мистецтва одні.


Нас кружляє Земля на орбіті космічній, 

Ми в коханні любов’ю кружляємо вічність!


Почуття, мов душі позивні, супроводжують нас, 

Солов’ї екіпірують в ноти пісенний літак, 

Щоб кохання вечірнього вир у цей зоряний час, 

Мов на крилах любові, до інших галактик злітав!


Нас кружляє Земля на орбіті космічній, 

Ми в коханні любов’ю кружляємо вічність!


Нас очікує в морі зірковім кохання вода, 

Де лежить аж на дні щонайбільше любові доріг…

Нас веде, мов по них, доленосного щастя хода

У міжзоряний простір – назустріч Ранковій Зорі!


Нас кружляє Земля на орбіті космічній, 

Ми в коханні любов’ю кружляємо вічність!

10.01.2011










ЗАМОК ЛЮБОВІ


Неначе на крилах емоцій

З душі почуттями органить…

Цікавлять мене лиш ті хлопці, 

Щоб розум був твій не поганий!


В серцях ми збудуємо замок любові

І будем кохатися в ньому з тобою!


Органну ж мелодію жінки

Тобі подарую навіки…

Зберем із кохання обжинки –

Ти станеш моїм чоловіком!


В серцях ми збудуємо замок любові

І будем кохатися в ньому з тобою!


В пісенність душевну вслухатись

Ми будем в нотатках любові…

Немає десь кращої хати, 

Як тут – де живемо обоє!


В серцях ми збудуємо замок любові

І будем кохатися в ньому з тобою!

06.01.2011










НЕКТАР ЛЮБОВІ


Близь ставка, де криниця дитинства стоїть, 

Ми, освідчившись, випили мрійне вино –

Цілував там, хмеліючи, руки твої

І, гадав, що це все, мов приснилось воно!


Ти у нашім медовім коханні, мов квітка свята, 

Ми куштуємо й досі із неї любові нектар!


На устах виступа медоносна роса, 

Від проміння душевного – в серці вогонь, 

Розплелася в обіймах невинна коса

І тремтіла ти вся від бажання твого!


Ти у нашім медовім коханні, мов квітка свята, 

Ми куштуємо й досі із неї любові нектар!


Нам стелилася в ноги, мов килим, трава, 

Віддавало наснагу нам Сонце з роси, 

Бо Земля надала нам космічні права, 

Щоб набратися вранці любові краси!


Ти у нашім медовім коханні, мов квітка свята, 

Ми куштуємо й досі із неї любові нектар!

31.01.2011










Дружині Надії Петрівні


ПИЛОК КОХАННЯ


Ти квітка першої любові, 

Кохання наше – визначальне!

В біді і в радості з тобою

Ми осінь нашу зустрічаєм…


У зиму нас готує наша мудра осінь, 

Але пилок кохання є у нас і досі!


Душа – жива, ще не старіє, 

Бо ще любов горить в душі каміна

І почуттями серце гріє, 

Бо ще цвіте твоя краса незмінна!


У зиму нас готує наша мудра осінь, 

Але пилок кохання є у нас і досі!


Хоч помарніли ми обоє, 

Скажу тобі я без вагання:

Ти квітка першої любові, 

Ти цвіт останнього кохання!


У зиму нас готує наша мудра осінь, 

Але пилок кохання є у нас і досі!

09.02.2011








ДІЗНАТИСЯ ХОЧЕ


Де зорі, неначе зерняточка ночі, 

На Землю, мов сіються з решета неба, 

Дівчисько у мріях шугає охоче –

Її спонукає пізнання потреба!


Гуляє ще звечора в космосі погляд дівочий –

Чи скрізь є тотожне кохання дізнатися хоче!


Які гуманоїди – хоче узнати, 

Які почуття, чи емоції мають?!

…Зморився уже соловей нам співати, 

А мрії пізнання ніяк не згасають!


Гуляє ще звечора в космосі погляд дівочий –

Чи скрізь є тотожне кохання дізнатися хоче!


Вона все, що в нас є порівнює з ними

І каже: «Не хочеться й трошечки спати» –

Керується, ніби з небес позивними, 

Щоб краще земне й не земне розпізнати!


Гуляє ще звечора в космосі погляд дівочий –

Чи скрізь є тотожне кохання дізнатися хоче!

15.01.2011










Мамі, Феодосії Іллівні!

МОЄ ТИ СВІТИЛО


Ходив по Землі, що в міжзоряній ніші, 

Де доля селянська дитинство щадила…

Спасибі, матуся, тобі – найріднішій, 

Що в долі селянській мене народила!


Вірніше – синівське спасибі, моє ти Світило, 

Лиш тільки за те, що мене у цей світ народила!


Я в місті крокую – воно найгарніше, 

Де площа стріча феєрверками дива…

Спасибі, матуся, тобі – найріднішій, 

Що в долі селянській мене народила!


Вірніше – синівське спасибі, моє ти Світило, 

Лиш тільки за те, що мене у цей світ народила!


Тут праця натхненна і друзі вірніші, 

Тут люба дружина і наша родина…

Спасибі, матуся, тобі – найріднішій, 

Що в долі селянській мене народила!


Вірніше – синівське спасибі, моє ти Світило, 

Лиш тільки за те, що мене у цей світ народила!


Іду по Землі, що в міжзоряній ніші, 

Де доля моя в сталеварах ходила…

Спасибі, матуся, тобі – найріднішій, 

Що в долі селянській мене народила!


Вірніше – синівське спасибі, моє ти Світило, 

Лиш тільки за те, що мене у цей світ народила!

27.04.2009

ОДИН РАЗ…


Давно по традиції людством ведеться –

Добробут людина примножує ділом!

Як вмерти без гідності нам доведеться, 

То нащо родитись, щоб жити лиш тілом?!


Один раз життя нам від щедрого Бога дається, 

Тому і померти лиш гідно людині прийдеться!


Давно по традиції в світі ведеться –

Дають нам права на благий відпочинок!

Як вмерти без гідності нам доведеться, 

То нащо родитись, щоб жити не чинно?!


Один раз життя нам від щедрого Бога дається, 

Тому і померти лиш гідно людині прийдеться!


Давно по традиції Богом ведеться –

Це кожній душі зрозуміти вже можна:

Як, вмерти без гідності нам доведеться, 

То нащо родитись, щоб жити заможно?!


Один раз життя нам від щедрого Бога дається, 

Тому і померти лиш гідно людині прийдеться!


Первинне життя, чи то смерть є первинна –

Родитись, щоб жити, чи жити, щоб вмерти?

Людина у смерті безсмертя лиш винна, 

Якщо при житті не створила безсмертя!


Один раз життя нам від щедрого Бога дається, 

Тому і померти лиш гідно людині прийдеться!

26.04.2009

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
02.09.2014 Поезії / Пісня
ПІСНЯ (ЧАСТИНА 2)
02.09.2014 Поезії / Пісня
ПІСНЯ (частина 4)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
11.12.2016 © Георгій Грищенко / Вірш
Нарешті осінь
10.12.2016 © Вікторія Івченко / Сатиричний вірш
Про Дитину вічну
10.12.2016 © СвітЛана / Вірш
Татіана
10.12.2016 © СвітЛана / Вірш
Аннета
10.12.2016 © Савчук Віталій Володимирович / Балада
Балада про кохання
Пісня Про любов
12.11.2014 © Бойчук Роман
МАМА, ТАТО…
02.09.2014
ПІСНЯ (ЧАСТИНА 3)
02.09.2014
ПІСНЯ (частина 1)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 57  Коментарів:
Тематика: Поезії, пісня, мистецтво вихору, символ любові, тобі дарую, наше кохання, на ганку, обрій любові, пилок кохання
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +13
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +59
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +39
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +89
ВИБІР ЧИТАЧІВ
13.12.2013 © ГАННА КОНАЗЮК
03.05.2011 © Наталі
08.09.2013 © НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ
08.02.2012 © Серж
10.12.2016 © СвітЛана
10.12.2016 © Серго Сокольник
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди