Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
02.09.2014 22:06Пісня
Для дорослих  Про любов  Про життя  
00000
Без обмежень
© Василенко Андрій Антонович

ПІСНЯ

частина 4
Василенко Андрій Антонович
Опубліковано 02.09.2014 / 25111

ТВОРЧІСТЬ


Почуття дали радість нам пізню –

Ту, що рано наш спокій забрала:

Я із серця вклав ноти у пісню, 

Ти з душі слів їй ніжних поклала!


Щоб летіла ця пісня в гаї, 

Щоб позаздрили їй солов’ї!


Хай звучать у ній ноти любові, 

Хай слова несуть щедрої днини!

Щоб жива була пісня собою –

Вклали душу і серце людини!


Щоб летіла ця пісня в гаї, 

Щоб позаздрили їй солов’ї!


Щоб мелодія завжди царила, 

Щоб слова почуття розбудили –

Дарували цій пісні ще крила

Та ще чари і ніжність людини!


Щоб летіла ця пісня в гаї, 

Щоб позаздрили їй солов’ї!


Почуття дали радість нам пізню –

Ту, що рано наш спокій забрала:

Я із серця вклав ноти у пісню, 

Ти з душі слів їй ніжних поклала!


Щоб летіла ця пісня в гаї, 

Щоб позаздрили їй солов’ї!

10.05.2009


ОХ ЦЕ СІНО!


Пелюстками хмари розкрилися в небі, 

З них хоче блакиті напитись роса

І травам віддатись в зеленій потребі, 

Щоб був задоволений сіном косар!


Ох це сіно! Духмяне – рослинницькі страви

І смачне молоко, і пахуче, як трави!


Проснулося все – оживилось подвір’я:

Хазяїн став поратись біля тварин, 

З гусей, що близь сіна посипалось пір’я –

Побились! І… – півень покинув свій тин!


Ох це сіно! Духмяне – рослинницькі страви

І смачне молоко, і пахуче, як трави!


Пелюстками хмари розкрилися в небі, 

Засмагливо Сонце всміхнулось росі, 

Спросоння проміння, мов півнячий гребінь, 

Торкнулося сіна в рум’яній красі!


Ох це сіно! Духмяне – рослинницькі страви

І смачне молоко, і пахуче, як трави!

17.11.2011










РОЗУМУ ВРОДА


Тьма-тьмуща живе на планеті народу

В однім родоводі – спорідненім древі!

Земля – це у космосі дерево роду, 

Наш розум іде від Адама і Єви…


Є розум найвищий у світі – він Богом зоветься!

Дорога до нього між зорями в космосі в’ється…


Людина клонована волею Бога –

Прибульцями, котрі до нас прилітали, 

По духу і плоті подібні до нього –

Казав Бог, щоб розумом їх ми дістали!


Є розум найвищий у світі – він Богом зоветься!

Дорога до нього між зорями в космосі в’ється…


Людина на Місяці вже побувала, 

А в мріях вона у міжзір’ї шугає –

Космічні маршрути ракет заснувала, –

Наш розум елітних вершин досягає!


Є розум найвищий у світі – він Богом зоветься!

Дорога до нього між зорями в космосі в’ється…


Земля – це у космосі дерево роду, –

Всі інші планети - в його родоводі, 

Що мають від Бога єдину лиш згоду –

Він їх на космічні дороги виводить!


Є розум найвищий у світі – він Богом зоветься!

Дорога до нього між зорями в космосі в’ється…

18.05. 2009


МАНДРИ ПОЕТА


У мрійливий рюкзак укладає поет:

Мелодійні слова і маститі думки, 

Професійну уяву й романтики лет, 

Щоб створити для кожного образ дзвінкий, 


Щоб він в кожній душі доленосно збудив почуття

І вдихнув, мов із кисню, в цю душу цікаве життя!


Він іде у мандрівку мрійливих думок, 

Щоб у чварах знайти справедливість буття, 

Щоб придбати, спілкуючись, мовний пилок

І накреслити образ – гуманності стяг, 


Щоб він в кожній душі доленосно збудив почуття

І вдихнув, мов із кисню, в цю душу цікаве життя!


У душевний рюкзак укладає поет:

Із словесної магми – вулканні думки, 

Із магічної сили – духовний сонет, 

Щоб створити для кожного образ тямкий, 


Щоб він в кожній душі доленосно збудив почуття

І вдихнув, мов із кисню, в цю душу цікаве життя!


У духовний рюкзак укладає поет:

Мелодійні слова, толерантні думки, 

Професійний міраж, демократії лет, 

Щоб створити для кожного образ лункий, 


Щоб він в кожній душі доленосно збудив почуття

І вдихнув, мов із кисню, в цю душу цікаве життя!

24. 05. 2009


НАРОДЖЕННЯ ПІСНІ


На творчім шляху народилася пісня:

Спочатку слова та ще ноти дістались, 

Устами співця – становилася звісна, 

Весь світ облетіла…. – і піснею стала!


Нас пісня душею своєю музично чарує

І настрій пісенний щасливої долі дарує!


У пісні є очі хлоп’ячі й дівочі, 

Вони зачаровують – поглядом ніжні, 

У пісні є крила – це ноти співочі, 

У пісні є голос – мелодії втішні!


Нас пісня душею своєю музично чарує

І настрій пісенний щасливої долі дарує!


У пісні є серце – у строках ритмує, 

Мелодію крові по них розганяє, 

Яка алгоритмом натхнення римує –

Озвучує ноти і в простір злітає!


Нас пісня душею своєю музично чарує

І настрій пісенний щасливої долі дарує!

25.05.2009










ПРИСТАНЬ МРІЙНИКІВ


Нас мрія веде у мандрівки далекі, 

Мов пісня, з якою мігрують лелеки…

У мікросвітах заглядаємо в атом, 

У макросвітах – до космічної хати!


Де мрії причал – там для зустрічі мрійників пристань, 

З якої меті підкоряється будь-яка відстань!


Приводить на зустріч фанатиків мрія –

Уява їм душу і серце зігріє, 

Вона закликає до себе мрійливих

І водить у подорож тільки сміливих!


Де мрії причал – там для зустрічі мрійників пристань, 

З якої меті підкоряється будь-яка відстань!


Нас мрія на зустріч із пошуком кличе

І наші веселі формує обличчя, 

Малює любові призначену долю

І кожному з нас загартовує волю!


Де мрії причал – там для зустрічі мрійників пристань, 

З якої меті підкоряється будь-яка відстань!


Нас мрія веде у мандрівки далекі, 

Мов пісня, з якою мігрують лелеки…

У мікросвітах заглядаємо в атом, 

У макросвітах – до космічної хати!


Де мрії причал – там для зустрічі мрійників пристань, 

З якої меті підкоряється будь-яка відстань!

28.05.2009


ВІД БОГА ЙДЕ


На світі є життя розумне всюди, 

Є вищий розум Бога – він єдиний!

Збирають плід буття щасливі люди, 

Який від Бога йде, як дар людині!


Тому й людина завжди щедру душу має, 

Тому й живе, що Бог завжди про неї дбає!


Від Бога йде : природи дар, Ярило, 

Скарби Землі і неба хмари сині!

До всіх планет – стальні космічні крила!

Це все від Бога йде, як дар людині!


Тому й людина завжди щедру душу має, 

Тому й живе, що Бог завжди про неї дбає!


Земні скарби у надрах мають люди, 

Космічний шлях крізь неба синь проклали, 

Розмножив Бог життя розумне всюди, 

Бог дав усе, щоб люди щедрість мали!


Тому й людина завжди щедру душу має, 

Тому й живе, що Бог завжди про неї дбає!


На світі є життя розумне всюди, 

Є вищий розум Бога – він єдиний!

Збирають плід буття щасливі люди, 

Який від Бога йде, як дар людині!


Тому й людина завжди щедру душу має, 

Тому й живе, що Бог завжди про неї дбає!

30.05.2009


КОТЯТЬСЯ АВТОБУСИ


Пасажири дрімають в автобусі

І сняться їм сни земні, 

А Земля обертається глобусом

У тихій нічній імлі!


Котяться автобуси по меридіанах, 

По меридіанах і по паралелях, 

Із-за горизонту, із-за ночі фари

Сонце, Сонце, Сонце під колеса стелять!


Пасажири дрімають в автобусі –

В обійми їх ніч взяла, 

А Земля розвертається глобусом

До міста і до села!


Котяться автобуси по меридіанах, 

По меридіанах і по паралелях, 

Із-за горизонту, із-за ночі фари

Сонце, Сонце, Сонце під колеса стелять!


Пасажири дрімають в автобусі –

Сонливість своє бере, 

А Земля обертається глобусом –

Дорога біжить вперед!


Котяться автобуси по меридіанах, 

По меридіанах і по паралелях, 

Із-за горизонту, із-за ночі фари

Сонце, Сонце, Сонце під колеса стелять!

04.06.2009




РОСТЕ ЩЕ Й ДОСІ…


Стоїть козаками збудована хата –

В старенькій ще чути козацького сміху…

На призьбі сидів під хатиною тато, 

І люлька козацька диміла під стіху!


Росте на подвір’ї ще й досі червона калина –

Степів придніпров’я козацької слави перлина!


Садили калину, як символ, на свято –

Тодішнього свідка козацького сміху…

На призьбі сидів під хатиною тато, 

І люлька козацька диміла під стріху!


Росте на подвір’ї ще й досі червона калина –

Степів придніпров’я козацької слави перлина!


Порогам Січі пам’ятається дата, 

Як слава в історії ставила віху…

На призьбі сидів під хатиною тато, 

І люлька козацька диміла під стріху!


Росте на подвір’ї ще й досі червона калина –

Степів придніпров’я козацької слави перлина!


Нема на Січі вже давно супостата.

Пороги існують людині на втіху…

…На призьбі сидять вже з онуком мій тато, 

І люлька козацька димить аж під стріху!


Росте на подвір’ї ще й досі червона калина –

Степів придніпров’я козацької слави перлина!

28.04.2009


ПРИЙШЛОСЯ ПОЧУТИ…


В зеніті над скошеним полем вівса

Із піснею жайвір на крилах звиса!

Близь шляху, на стернях хлопчина пасе

Своїх білокрилих домашніх гусей!


А гуси гелгочуть, стрибають, з них пір’я летить –

Прийшлося зненацька почути, як куля свистить!


По них із машин застрочив кулемет –

І гуси стрибали неначе на злет.

«Це німці стріляють» – нарешті збагнув, 

Про них він забув, бо не бачив війну!


А гуси гелгочуть, стрибають, з них пір’я летить –

Прийшлося зненацька почути, як куля свистить!


І він драпонув з переляку в село –

Людей в косовицю в селі не було!

Він бігав від хати до хати один…

…З тих пір протекло вже багато води


А гуси гелгочуть, стрибають, з них пір’я летить –

Прийшлося зненацька почути, як куля свистить!


Там піснею жайвір те поле трясе, 

Де шлях був – лягло вже новеньке шосе!

Лиш він тих побитих домашніх гусей

У дні перемоги у згадках пасе!


А гуси гелгочуть, стрибають, з них пір’я летить –

Прийшлося зненацька почути, як куля свистить!

30.04.2012


ЛЮБЛЮ Я ТЕБЕ, УКРАЇНО


Люблю я тебе, Україно, 

За вічного рабства окови, 

За мову твою солов’їну, 

За мужність, за дух непоко


Люблю за дніпрові пороги, 

За скіфські поля неозорі –

Де встали хрестами дороги, 

Що навіть їм заздрили зорі!


Люблю булаву і калину, 

Що створюють символ країни, 

Люблю, як вродливу дівчину, 

Незламну мою Україну


Люблю за козацьку ту славу –

Січі незабутню перлину, 

Що волю нащадкам послала

В тяжку предковічну годину


Люблю я тебе, Україно, 

Що рвеш диктатури окови, 

Що в мові твоїй солов’їній

Майдановий дух непокори!


10.05.2009























ВИБІР ДОЛІ


Щоб люди святу незалежність дістали –

Не можна рвачів допускати до влади, 

Бо сонце свободи заходити стане

І будуть лиш скрізь корупційні посади!


Назавжди порвались, мов пута, духовні окови –

В країну не вернеться знову минуле ніколи!


Але пам’ятаймо шляхи історичні, 

Коли добувалась свобода народу, 

Були і тоді вже хапуги столичні.

До влади – шляхи з корупційного роду!


Назавжди порвались, мов пута, духовні окови –

В країну не вернеться знову минуле ніколи!


Живе незалежна тепер Україна, 

Бо вибір людей – демократії доля!

Червона калина – це символ країни, 

Стрімка булава – це козацька є воля!


Назавжди порвались, мов пута, духовні окови –

В країну не вернеться знову минуле ніколи!

02.01.2010










БІЛА ТИГРИЦЯ


Я біла тигриця – загадка природи!

Маскуюся скрізь в небезпечному вирі…

Я знати не хочу якої породи, 

Лиш хочу я жити спокійно в цім мирі!


Лиш хочу, щоб люди в цім світі з любов’ю рожали –

Ніколи від найманця вбивчого зла не дрижали!


Я біла тигриця – оскал мій зубатий!

Маскуюсь завжди в небезпечному цвіті, 

Для себе не хочу безпеку я мати, 

Лиш хочу не жити в блудливому світі!


Лиш хочу, щоб люди в цім світі з любов’ю рожали –

Ніколи від найманця вбивчого зла не дрижали!


Я біла тигриця – є символом року!

Маскуюся скрізь в небезпечній країні…

Оскал – протидійні в корупції кроки, 

Я знати не хочу про зло в Україні!


Лиш хочу, щоб люди в цім світі з любов’ю рожали –

Ніколи від найманця вбивчого зла не дрижали!


Я біла тигриця – з душею без маски!

Зубами порву олігархів при владі…

Я знати не хочу людину без ласки, 

Яка віддається тигровій посаді!


Лиш хочу, щоб люди в цім світі з любов’ю рожали –

Ніколи від найманця вбивчого зла не дрижали!

02.01.2010


СОБОРНОСТІ КРИЛА


Твій дух непокори – це волі наш прапор, 

Під ним булава – демократії сила, 

Червона калина – це символу право, 

А правда майдану – потреби є крила!


Ти серцем повсюди в соборність влилася прозоро –

З’єднало тебе назавжди непокорою горе!


Живуть українці тепер по потребі!

Змужніла країна – як людям належно!

Боятись гнобителів більше не треба –

Живе Україна тепер незалежно!


Ти серцем повсюди в соборність влилася прозоро –

З’єднало тебе назавжди непокорою горе!


З Кубанських степів по Саянські аж гори, 

Від самих Карпат по Донеччини зорі, 

З Поліських смерек і по Чорнеє море

Оранжеві думи завжди на дозорі!


Ти серцем повсюди в соборність влилася прозоро –

З’єднало тебе назавжди непокорою горе!

11.01.2011










НЕВМИРУЩА УКРАЇНА


Треба рвати диктаторів дріт

Тільки волею й болем народу, 

Бо вже в серці, мов сонячний цвіт, 

Вільним променем сяє свобода.


Лине пісня солов’їна – в демократії прогрес, 

Бо не вмерла Україна і ніколи не помре!


Влади чинної чинний закон

Будь-кого вже посадить за грати…

А, щоб потім звільнити з оков

Треба мудрості герцем заграти!


Лине пісня солов’їна – в демократії прогрес, 

Бо не вмерла Україна і ніколи не помре!


Щоб піару розвіяти пух

І, щоб шлях справедливості дати

Треба, щоб демократії дух

Зміг соборно країну з’єднати!


Лине пісня солов’їна – в демократії прогрес, 

Бо не вмерла Україна і ніколи не помре!

02.11.2011










О, ЯК Я ХОЧУ!..


Стояла довго-довго мати край городу…

А я в ріку життя вступав, не взнавши броду.

І познайомившись із робітничим класом.

Волів, щоб серце неньки в світі не погасло.


О, як я мрію повернутись в рідну хату, 

Як хочу, щоб стрічала край городу мати!


Було давно, а як згадаю, то ще й досі —

Земля пече, шпориш холодить ноги босі...

Ішов до міста я, яким у сні став марить, 

А над моїм селом збирались слізно хмари.


О, як я мрію повернутись в рідну хату, 

Як хочу, щоб стрічала край городу мати!


До міста із села судьба дала дорогу –

Повів мрійливий дух із рідного порогу…

Давно було, а як згадаю, то ще й досі —

Земля пече, шпориш холодить ноги босі...


О, як я мрію повернутись в рідну хату, 

Як хочу, щоб стрічала край городу мати!

22.01. 2014










ВАЖКА СЛЬЗА...


Немає давно вже родини, 

І хата вже стала чужою

Скорбота стьобає щоднини…

…Іду я городом – межею.


Над мною хмаринка – як туга ганьбилась, 

В очах – пеленою сльозинка сріблилась…


Садок, що росте у городі, 

Схилявся до мене як родич...

Не ждуть вже гостей у хатині, 

І півень вже інший на тину...


Над садом – як туги хмаринка, 

В очах – засріблилась гаряча сльозинка…


– Кого вам? – бабуся питає –

Хазяїн пішов на поляну...

– Нікого, це просто лиш так я, 

Ішов та й до вас ще заглянув.


– Ти, хлопче, навіщо неправду повідав –

Звучало сумливе запитання діда...


Співали услід солов’ї…

– Ти, хлопче, не те сказав, –

І вже на обличчі її

Бриніла важка сльоза…


– Ти, хлопче, неправду душевну повідав –

Котилися сльози в бабусі і в діда...

22.01.2014


МАНДРИ КОХАННЯ


На губах, мов з нектару смачненька рса, 

Від цілунку твого – біострум почуття!

В романтичний полон забирає краса –

У мандрівку любові веде нас життя!


Бо завжди нас кохання у подорож кличе –

Інтуїція хоче узнати любові обличчя!


На обличчі душа залишає свій слід –

Він від зла і добра доленосно іде, 

Щоб нам розпізнати сердечності плід –

Почуття нас у мандри душею веде


Бо завжди нас кохання у подорож кличе –

Інтуїція хоче узнати любові обличчя!


Почуття залишають емоцій сліди, 

Щоб відчути в їх образах добре – нове, 

Щоб збагнути які поцілунку плоди –

Інтуїція в мандри любові зове!


Бо завжди нас кохання у подорож кличе –

Інтуїція хоче узнати любові обличчя!


На губах, мов з нектару смачненька роса, 

Від цілунків ідуть біоструми в обох!

В романтичний полон забирає краса –

В мандрівниче пізнання кохання – любов!

2012





ЗАЖДИ – ПОЛЮБУЙСЯ ДОЩЕМ


Крізь дощ поспішає трамвай –

Іскрить феєрверками бугель…

Ей, хто там?! Зажди не тікай –

Хай серце, мов брунька, розбухне...


Лягають на одяг краплинки-веснянки наспіх, 

А дощ перегнав і на інші зупинки побіг!


Зажди – зупиняє озон, –

За це ти подякуєш кисню!

Відкриєш любові сезон –

Кохання весняного пісню!


Лягають на одяг краплинки-веснянки наспіх, 

А дощ перегнав і на інші зупинки побіг!


Постій – полюбуйся дощем, –

Згадаєш коханого очі, 

Згадаєш в любові свій щем –

Забудеш страждання дівочі!


Лягають на одяг краплинки-веснянки наспіх, 

А дощ перегнав і на інші зупинки побіг!


Ще чути, як в риму з дощем

Видзьобують ритми підборів, 

Дівчисько ніяк не втече

Від срібних його переборів!


Лягають на одяг краплинки-веснянки наспіх, 

А дощ перегнав і на інші зупинки побіг!

2012


Героям небесної Сотні

НЕБЕСНИЙ МАЙДАН


Вони полягли, як герої, 

В борні за країну Соборну!

Їх сила духовної зброї

З майдану звучала нескорно!


Не плачте, матуся і тато, 

І більше скорбіти не треба –

Злечу я у гості – до хати

Із сотнею хлопців із неба!


Синочка і доньку побачу, 

Почую нову Україну –

Від радості з ними поплачу

За мову її солов’їну!


Не плачте ви, батьку і мати, 

Пишайтесь, що ми тут, як зорі!

І будем завжди пильнувати –

Небесний майдан, – у дозорі!


Не плачте… саджайте калину, 

Як символ добра для нащадків –

Держави майбутню перлину, 

Щоб нищила зло безпощадно…


Вони полягли, як герої, 

Нащадки козацького рожу, 

Їх сила майданної зброї, 

Як щастя – служила народу!

25.02.2014
























Псалом 37:2 – 20; 37:21 -38

КРОТКИЕ УНАСЛЕДУЮТ ЗЕМЛЮ


Гнев остав и отвергни ярость, 

Вверь свій путь Иегове –Богу…

Он у сердце поселит радость, 

Он укажет тебе дорогу!

Припев:

Находи большую радость в Иегове

И тебе прольется праведность у слове!


Кротким стань, чтоб не сделать злобы.

Ведь помрет нечестивый скоро

И не будет о нем жалобы, 

И не станет ни зла, ни горя.

Припев:

Находи большую радость в Иегове

И тебе прольется праведность у слове!


Ты наследуеш Землю в радость:

Вечно жить безупречно будеш –

Говорит Иегова правду, –

И ему благодарны люди!

Припев:

Находи большую радость в Иегове

И тебе прольется праведность у слове!

08.06.2014









Псалом 119:125 -145;119:146 -165

ПРАВЕДНОСТЬ ИЕГОВЫ


Слово твое – світильник для моей ноги, –

Свет для моей непознанной дороги!

Ты утверди маршрути на мои шаги –

Пусть познают его пожизни ноги!

Припев:

Сам пологаюсь я на Иегову – Бога:

Пусть поведут меня его слова – дорога!


Я твого жду слова – ты в пути мой щит!

Истина – сущность слова твого, – весть!

В жизни ведет меня твоїх законов ритм –

Праведен ти всегда! О, Иегова!

Припев:

Сам пологаюсь я на Иегову – Бога:

Пусть поведут меня его слова – дорога!


Ти заповедал людям соблюдать закон –

Истину, – твой закон всем, Иегова!

Пусть познает его моей души святой канон…

Нет, чем твое, порадостнее слова!

Припев:

Сам пологаюсь я на Иегову – Бога:

Пусть поведут меня его слова – дорога!

12.06.2014

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
02.09.2014 Поезії / Пісня
ПІСНЯ (ЧАСТИНА 3)
03.09.2014 Поезії / Вірш
МАЙДАН (частина перша)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
04.12.2016 © Панін Олександр Миколайович / Драматичний вірш
Чому ти мене покинув? (Апаш-танго)
04.12.2016 © Серго Сокольник / Ліричний вірш
Йшов на скін сірий день...
04.12.2016 © роман-мтт / Вірш
Мріями (фантастично)
03.12.2016 © Богдана Копачинська / Ліричний вірш
Танцями дервішів закружляють сніжинки
03.12.2016 © ОлексАндра / Вірш
Тремтять дороги памороззю сизою
Пісня Про життя
11.10.2014 © Бойчук Роман
СЛОВА
02.09.2014
ПІСНЯ (частина 4)
02.09.2014
ПІСНЯ (ЧАСТИНА 2)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 77  Коментарів:
Тематика: Поезії, пісня, творчість, народження пісні, росте, вибір долі, соборності крила, невмируща Україна
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +33
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +84
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
10.12.2010 © Тетяна Чорновіл
03.05.2011 © Наталі
08.09.2013 © НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ
30.11.2014 © СвітЛана
09.12.2010 © Народна творчість
28.12.2011 © Тетяна Чорновіл
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди