Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
03.09.2014 01:08Оповідання
 
21000
Без обмежень
© Наталка-Фіалка Енпе

Зорі не гаснуть ніколи

Наталка-Фіалка Енпе
Опубліковано 03.09.2014 / 25115

Я лежав на холодній землі, у вухах лунали постріли, в очах миготіли вибухи, а високе зоряне небо було у вогні. Я жадібно вдихав повітря - в останнє. Воно спалахувало холодним вогнем у мене у грудях, а з уст моїх текла кров...я захлинався нею. Я так стомився від крові, я захлинався нею у снах, я втратив спокій і більш не бажав сновидінь...дивно, те що позбавило мене снів, прирікало на сон вічний.

Моя смерть прийшла по мене, маленькою кулею в тілі, вона вирве мою душу і згасне для мене цей світ, так як зорі гаснуть заради світанку… а можливо це я згасну для нього, просто зітлію. Прах до праху. Маленький шматок свинцю- мій швидкісний експрес у вічність.

Я розгублений, від мене втікають думки, десь там далеко, за сотні кілометрів, на мене чекає мій стимул життя, з русявим волоссям і ніжними руками. Її рідні очі, погляд повний тривоги подарований мені на прощання. "Пишаюсь"- її слова...Не просила зостатись, лиш повернутись...до неї- заради неї.

Ще один судорожний подих, задушливий кашель. Над мною хтось схилився, затискає руками рану і руки вже в крові- метушиться, і не знаю кому: чи собі, чи мені немов мантру повторяє "все буде добре". Я не чую його, а може й не хочу чути, мої думки не корячись мені, мандрують лабіринтами пам`яті, з кінця до самого початку- плутаються між чисельними поворотами.

За мир і спокій. За свою землю, дух якої мчить по моїм венам. Чи міг я стояти осторонь? Втекти кудись і вдати, що для мене цієї війни не існує? Не зміг, бо б загинув ще тоді, забувши хто я, втративши не тіло, а свою душу і серце. Звикся, до чужої мені, тяжкості зброї, до неї ще зміг, а от до тих хто паплюжив мою країну не зміг би ніколи. Тому й боровся до самого кінця...

Останнім часом, я часто відчув, як пестить своїм подихом мене Смерть, я бачив як вона впивалась поцілунком в уста союзників і ворогів, я відчував якими голодними очима вона зиркає в мою сторону...а мій друг казав, що насправді цей погляд стомлений, не знаю- за ним вона прийшла швидше. У вухах стихають звуки пострілів.

Дитячий сміх, ще мить і ось, я знову, маленьким хлопчиком, тулюсь до матері. Я закриваю очі і йду в її обійми, а тіло моє довіряю обіймам іншої матері.

Десь там високо в небі палають зорі, вони яскравіші від вогнів, що полонили землю, бо ж це вогнище тимчасове, чуже, навідмінно від небесних світил... Навіть якщо, інколи, ми їх не бачимо, це не означає, що вони пропали безслідно. З приходом ночі, вони освітять темряву знову, бо ж зорі не гаснуть ніколи.

27.08.2014р.
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
28.07.2014 Проза / Роман
Несамовитість
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
23.06.2017 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
Романтика метро
22.06.2017 © Липа Ольга - Душа Українки / Нарис
Сирія. Нарис. "Кінематограф і черешневе варення"
22.06.2017 © Маріанна / Мініатюра
Пазл
21.06.2017 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
Вершник без голови
21.06.2017 © Липа Ольга - Душа Українки / Нарис
Сирія. Нарис. Знайомство з м. Хомсом
Оповідання
10.09.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
РОЗУМНИЙ РУБІН
03.09.2014
Зорі не гаснуть ніколи
28.08.2014 © Василенко Андрій Антонович
Майстер
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 4.67 (МАКС. 5) Голосів: 3 (2+1+0+0+0)
Переглядів: 151  Коментарів: 3
Тематика: Проза, оповідання, смерть, згасну, прощання, рана
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 21.12.2016 11:25  Каранда Галина для © ... 
 03.09.2014 10:44  Тетяна Ільніцька для © ... 

Дуже гарний, щемливий нарис! Дуже імпонує, що ваш ЛГ все ж не загинув (тобто, ви чітко цього не прописали). Отже, читач має надію, що героя, як і тисячі інших поранених на цій безглуздій війні українців, врятують!
Слава Україні! 

 03.09.2014 01:37  СвітЛана для © ... 

Защеміло... Надзвичайно проникливо, болюче, тужливо... І що саме страшне - правдиво сьогодні.
Твір зачіпає за живе... 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
03.06.2017 © Борис Костинський
Життя в США. Інтерв`ю з самим собою +37
28.05.2017 © Борис Костинський
Порівняння українських та російських літсайтів +67
25.05.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Київ +30
17.05.2017 © роман-мтт
Увага, конкурс! +56
ВИБІР ЧИТАЧІВ
29.08.2010 © Віта Демянюк
22.06.2017 © Липа Ольга - Душа Українки
27.11.2014 © Серго Сокольник
27.11.2013 © Андрей Осацкий
12.09.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
12.04.2014 © СвітЛана
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди