Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
03.09.2014 15:57Вірш
Для дорослих  Про село  Про минуле  
00000
Без обмежень
© Василенко Андрій Антонович

НА ФЛЕЙТІ СЛЬОЗИ

частина третя
Василенко Андрій Антонович
Опубліковано 03.09.2014 / 25131

СНІЖИНКИ


Мов з білих квіток пелюстками

Засніжило стежку до хати…

В акордах зимової гами

Мій зір починає збирати

По Сонечку в кожній сніжинці, 

Що впала Морозу до ліжка…

І наче в льодовій обжимці

Пручається в усмішці сніжка!

2004


ТРАСА ЛЕТУ


Інстинкт бажає – креслять простір птиці, 

За обрієм зникають силуети…

Їм схід лиш, ніби дім, далекий сниться, 

Який на них чекає з траси лету…

У хвилях хмар, в небеснім океані

На крилах-веслах — пісня журавлина

Гойда, мов човен, ключ живий в тумані

І, мов пір’їна, в невідомість лине!

12.07.2005


МОЛОЧНОЇ ЦІВКИ ХОДА


Коли у зеніті вже Сонце, мов м’яч золотий, –

Корови на тирло біжать, щоб здоїли мерщій, 

Позаду пастух поспіша, щоб із ними прийти, 

Та ґедзь набридає — чути хвостів лиш лящі!

У вим’ї тепло з молоком для доярок несуть, 

Де їх зустрічає в коритах холодна вода, 

А дійки придбають в масажі рум’яну красу –

І бренькне в цеберці молочної цівки хода!

25.03.2004




ЗАПАХ СІНА


На зрізах стеблини –

Сльозинками запах трави, 

То болить

Продухм’яненим літеплом сіна …

Ти ж квітка гнучка, 

Твій п’янкий аромат

Не відмиє сльоза

Із стеблиночки тіла твого…

І не боляче зовсім, —

Немов під наркозом, 

Пелюстки років

Опадають із віку, —

У плин сінників життя, —

Із яких ти вже пахнеш, мов сіно!

2005





ПАМ`ЯТЬ ЧАРУНКІВ

Минуле нуртує у спогадах рідних, 

Зринає і тоне в бентежливих мріях, 

Які найдорожчі й немає їм рівних —

Збулися вони ще в дитячих подіях!

І нині приємно з тих пір випливають

Наївним пізнанням колишньої днини, 

І в пам’ять чарунків, мов світло, вливають

Надійне і вічне, як день для людини!

24.05.2006


Брату Сергію Никифоровичу

СПОГАДИ


Бувало, в полі й спиш, ледь очі протер

І вже машина під’їжджає до комбайна, 

І в кузов зерно подає транспортер, 

А ми – розгортаєм й пиляку ковтаєм

А нині спогади буремних років

Над полем рідним, мов на крилах лелеки, 

Кружляють часто і, мов зерна важкі, 

На землю хочуть знов посіятись легко!

2000

БУЛО ДАВНО...

Було давно, а як згадаю, то ще й досі —

Земля пече, шпориш холодить ноги босі., .

Ішов до міста я, яким вві сні став марить, 

А над моїм селом збирались слізно хмари.

Стояла довго-довго мати край городу, 

А я в ріку життя вступав, не взнавши броду.

І познайомившись із робітничим класом.

Волів, щоб серце неньки в світі не погасле.

Давно було, а як згадаю, то ще й досі —

Земля пече, шпориш холодить ноги босі...

О, як я хочу знов вернутись в рідну хату, 

Як хочу, щоб стрічала край городу мати.

1993


ВІДВІДИНИ...


Немає давно вже батьків, 

І в хаті живуть чужі...

Скорбота стьоба, мов батіг:

Городом ішов по межі.

Садок, що в городі росте, 

Схилявся мені на плече...

Не ждуть у хатині гостей, 

Хтось інший вже хліб пече...

— Кого вам? — бабуся пита.—

Хазяїн на степ пішов...

— Нікого, це просто я так, 

Ішов та й до вас зайшов.

— Ти, хлопче, не те сказав, —

І вже на обличчі її

Бриніла важка сльоза...

1993

РІДНИЙ КРАЙ

Я в селі був давно, знайомі ростуть кураї, 

Та тільки, на жаль, знайомих немає людей.

Пам’ята лиш подвір’я ноги дитячі мої

Та небо над ним – обличсччя моє руде…

Із подвір’я на мене дивиться хата чужа, 

Та ще бересток, що батько садив

Я пасу їх, пасу і в тузі німіє душа…

Подумати тілки: скільки втекло води!?

А мене, мов магнітом, тягне в покинутий дім…

Та тільки не вернеш в спогадах рідний край.

І за що ці страждання? Мабуть ми винні у тім, 

Що Єва й Адам покинули Божий Рай.

2000





ІвановіАртемовичу Прудовусу

СТЕРНЯ

Щоб не кололася стерня, 

Мов лижник, я ковзав рядками –

Вела до батька в степ:

Сніданок ще теплий стискав руками, 

На дим від комбайна дививсь, 

Мов батько, він кликав під кряжем гойдливим...

А ще куріпок я ловив...

... Стерня – лижня щаслива!

2000

ТУТІТАМ *

Тут я звів у небо ще з дитинства око, 

Щоб душа просилась за кордони в лет, 

Бо не можу пити ностальгії соку.

Хочу впасти димом із журби тенет.

Де бриліють далі, за межею долі –

Там, немов розп`ятий у ранковій млі, 

Чорним паром я злечу над полем, 

Випаду росою на устах ріллі!..

2002

*Тутітам (Тут і там) – почуттєвий настрій, або ностальгія.


ПРИВИДИ ЧАСУ

Дивлюся я з неба дитинства, 

Як хати, мов білі ведмеді, 

На сонці парують з-під снігу, 

Як лапами вітер кудлатий

Збиває бурульки з-під стріхи...

Й село розтає, мов барлога, 

У привидах юного часу, 

З яким, ніби в схованку, граюсь, 

І, мов від наркозу, п`янію, 

Впадаючи в спогадів сплячку.

2002


ГОРТАЮ СТОРІНКИ


У зошиті віку мого

На першій сторінці весни –

Змальованим проліском я

Відкрив оченята у світ;

На другій – я в літо зайшов, 

Зростав у хлібах колоском;

На третій – осіннім дощем

Вливався в натруджену землю;

З четвертої – в зиму лечу

На віхолі білого дня...

... Гортаю сторінки-роки

І кожна сторінка – се я...

Вдивляюся в кожного з «я», 

Вдивляюся в різного з «я», 

Бо може сей «я» вже не я...

... На – еннім малюнку зими

Лиш баба стоїть снігова!

2002


Братам: Миколі, Сергію та Володимиру

РОЗІЙШЛИСЬ ДОРОГИ


Нас, братів, мов сім`я перекотиполя, 

По Землі розвіяла нудьга розлуки...

Де стояла мати – там стара тополя, 

Що з порогом поруч заламала руки, 

Мов на хаті, Місяць, спопеливши роги, 

На зірковій прив`язі, печально світить...

Ще в юнацькі роки розійшлись дороги:

Віддалилось рідне – щонайближче в світі...

2002




КОЗАЦЬКА ХАТА


Стоїть козаками збудована хата –

В старенькій, мов чути козацького сміху…

Порогам Січі пам’ятається дата –

Як слава в історії ставила віху…

Садили калину, як символ, в це свято –

Тодішнього свідка, – козацького сміху, 

На призьбі сидів під хатиною тато

І люлька козацька диміла під стріху!

Росте на подвір’ї червона калина –

Вона для нащадків, як символ у мріях, 

А в долі – Козацької слави перлина, 

Яка добувалась в колишніх подіях!

Нема на Січі вже давно супостата.

Пороги існують людині на втіху…

…На призьбі сидить вже онук мого тата

І люлька козацька димить аж під стріху!

28.04.2009


















ДИТИНА ВІЙНИ


В зеніті, над скошеним полем вівса

Із піснею жайвір на крилах звиса!

Близь шляху, на стернях хлопчина пасе

Своїх білокрилих домашніх гусей…

По них із машин застрочив кулемет –

І гуси стрибали неначе на злет.

…«Це німці стріляють» – нарешті збагнув, 

Про них він забув, бо не бачив війну!

А гуси гелгочуть, з них пір’я летить –

Почути прийшлося, як куля свистить!

І він драпонув з переляку в село…

Людей в косовицю в селі не було.

Він бігав від хати до хати один…

…З тих пір протекло вже багато води.

Все так же із піснею жайвір звиса

В зеніті над скошеним полем вівса!

Його вже онук – гусеняток пасе, 

Де шлях був – лягло вже новеньке шосе!

Лиш він тих побитих домашніх гусей

У дні перемоги у згадках пасе!

09.05.2011

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
03.09.2014 Поезії / Поема
КРЕМНІЯНКА (частина перша)
03.09.2014 Поезії / Вірш
НА ФЛЕЙТІ СЛЬОЗИ (частина друга)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
11.12.2016 © Георгій Грищенко / Вірш
Нарешті осінь
10.12.2016 © Вікторія Івченко / Сатиричний вірш
Про Дитину вічну
10.12.2016 © СвітЛана / Вірш
Татіана
10.12.2016 © СвітЛана / Вірш
Аннета
10.12.2016 © Савчук Віталій Володимирович / Балада
Балада про кохання
Вірш Про минуле
03.09.2014
КОДОВАНА ДОЛЯ (частина друга)
03.09.2014
НА ФЛЕЙТІ СЛЬОЗИ (частина третя)
28.08.2014
ІНШИЙ ВИМІР
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 50  Коментарів:
Тематика: Поезії, вірш, сніжинка, запах сіна, було давно, відвідини, рідний край, привиди часу, козацька хата
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +13
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +59
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +39
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +89
ВИБІР ЧИТАЧІВ
03.05.2011 © Наталі
10.12.2010 © Катерина Перелісна
04.01.2012 © Тетяна Чорновіл
10.12.2016 © СвітЛана
28.12.2011 © Тетяна Чорновіл
09.12.2010 © Народна творчість
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди