Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
03.09.2014 16:08Вірш
Для дорослих  Про життя  Про село  Про минуле  
00000
Без обмежень
© Василенко Андрій Антонович

НА ФЛЕЙТІ СЛЬОЗИ

частина друга
Василенко Андрій Антонович
Опубліковано 03.09.2014 / 25134

Світлій пам’яті батька Антона Опанасовича

Та неньки Феодосії Іллівни

ЧАС


Час тримає в очах колишнє:

Як есес, що в прищах, 

Взяв на мушку батьків у вишнях…

Як з чужого плеча, 

Я накинув шинелю сіру, 

Щоб помститись як слід.

Аж за Одер петляли звірі

Закривавлений слід…

Час залишив в очах відкритих

Поза гратами вій:

Як вставали живі за вбитих

Із окопів у бій!

1999



ВНУЧКАМ:

Конограй Катерині Вікторівні, 

Василенко Тетяні Олександрівні

РАДОСТІ ДЗВІН


Як згадую маму і тата – приходять на ум

Дві внучки, що в сина і дочки – дві ляльки живі, 

Тож маєм з дружиною діток і внуків – тріумф!

І серце від цього ритмує, мов радості дзвін…

– Для чого родився, – міркую й питаю себе?!

Який у суспільстві залишу я слід?!

Здається, що Всесвіт щасливо збагнув лиш тепер:

Для того людина й живе, щоб продовжити рід!

06.02.2003




Брату Василенку Миколі Антоновичу

О, СОН!

І знову приснилася батьківська хата –

Знайомий на сволоку гак для колиски…

Немає для мене найкращого свята, 

Чим в хаті торкнутися рідної миски, 

За стіл посідати в обід із батьками

(Його сервірує рідненька матуся)

Поїсти смачного борщу з огірками, 

Понюхати запах печеного гуся!

…Крізь сльози дивлюся із вікон на балку, 

І вже крім толоки нічого не бачу:

На ній, мов пасу я корову ще змалку, 

То, ніби, на соняху верхи там скачу!

О, сон! Ти пробуджуєш згадку душевну!

У простір реальний людину приносиш!

Нащо ностальгію пробуджуєш певну, 

Яка, лиш кошмарами жалить, мов оси!

30.03.2009


Племіннику Василенку Іллі Володимировичу

В ГОСТЯХ

Стоїть без дверей і без вікон хатина, 

Немов сирота, на пустому подвір’ї, 

В якому вже порості вищі від тину, 

В гостях лиш літає гороб’яче пір’я!

В селі вже із рідних нікого немає, 

Живуть лиш мені незнайомі селяни

Й мене із селян цих ніхто вже не знає, 

Але привітають – усі, хто не гляне!

Розпитують, хто я і звідки я родом, 

Запрошують в гості на чашечку чаю, 

Чекають у відповідь щирої згоди…

…Лиш хата сумна, мов без мене скучає!

16.06.2009


Брату Василенку Сергію Никифоровичу

МЕЛОДІЯ СТЕПУ

Заросла бур’янами старенька дорога, 

Вже ховрах тут колодязь пустий сторожує, 

Пересохла верба обіперлась на нього

Та ще дятел — довбає рядок, мов віршує…

Я спинився послухать мелодію степу, 

Покрутив «журавля» і на дно подивився :

Обізвалось колишнє лиш стінами склепу…

Без минулого — ніби від спраги, втомився!

2003


Брату Миколі Антоновичу

О, КРАЮ МІЙ!


Сьогодні минулим музичить —

Радіють звеселені очі, 

Крізь марево щемно я кличу

Тебе лиш – о, краю мій отчий, 

Бо ти наболів своїм правом —

Дав волю й шляхи загадкові.

…Я з ними знайшов і розправив

Щасливої Долі підкову!

2003


НІЧНІ ДОРОГИ

Бувало ідеш по дорозі вночі –

Як заспівом будять лише сіячі…

Або, — як на сідалі півень ще спить, 

Осліплює блискавка, темінь гримить!

По різних дорогах носило мене

( В житті повсякденних ніхто не мине!), 

Бо кличуть вони вдалину — до мети!

Їх Доля — до скону людину вести!

2003


НОСТАЛЬГІЯ


Все частіше у згадках приходить село –

Так і тягне до рідної хати мене, 

Де босоніж дитинство моє відгуло…

І тепер ностальгія ніяк не мине!

Бо думки, мов лелеки, летять:

Все пригадую двір і тополю в дворі, 

Під тополею тато і мама сидять

І гостинці мої роздають дітворі…

Більш не був я в селі – не здійснилась мета…

Лиш душа навіщає – хай навіть здаля, 

Бо ніщо не притягує з тугою так, 

Як із двору дитинства матуся-Земля!

16.06.2009


Брату Василенку Сергію Никифоровичу

ПИЛЬНІСТЬ ПАМ’ЯТІ


Розхристані вікна в селянській хатині, 

І півень – давно не співає на тині, 

Гусак на подвір’ї уже не гелгоче –

Нічого немає. Заплющую очі

І бачу: як мати із вікон пиляку збирає, 

Як гуси щипають траву на подвір’ї, 

Як кури на сідалі сплять у сараї…

Це все не існує, але я не вірю!

Бо в пам’яті все ожило і хвилює, 

Бо пам`ять завжди за безсмертям пильнує!

І поки кров буде в людей пульсувати, 

Аж доти і буде село існувати!

19.03.2009





ШУКАЮ ПІДКОВУ


Галопом бажання у долі

Я шукаю підкову удачі …

То на радощах плачу до болю, 

То від болю печалі заплачу —

Так шукав ще її підсвідомо, 

Як став верхи сідати на сонях.

Й до сих пір ще шукав би свідомо, 

Так не їздять вже часто на конях…

…Як зустріну коня випадково —

То здається, що знову мов плачу, 

Бо без коней не знайдеш підкови, 

Без підкови — підкову удачі!

2003




ОБІД НА ТОКУ


Вже збирався люд на обід до току, 

Заглядалась хмара на свіжий борщ, 

А земля просила у вітру соку, 

Щоб був схожий він на раптовий дощ…

Лиш комбайн фуркоче, немов куріпка, 

І пшеничний чуб вистрига під нуль, 

Щоб земля в полові заснула кріпко…

Стіл штурмують оси — мов посвист куль, 

Покидати поле ніхто не хоче —

У зеніт і жайвір блакить підняв…

…Перевіяв вітер полову ночі

І посіяв зерна врожаю дня!

28.11.2003




СТЕП


В балках, на толоках і вигонах теж

Травою і квітами стелиться він…

За током, де хліб колоситься без меж, —

Від ящірки з вітром бере свій розгін…

В нім мешкають : коник, ховрах і павук…

І, ніби на променях, жайвір завис, 

І в гніздах куріпок приборканий звук, 

І зайцем плигає курай-степовик!

2004


СНІЖНА ВТІХА


Коли гнітить вже чорний колір, тіло, 

А сірий ліс, як вовк душі, — турбує:

В уяві сніжний їм даю відтінок —

Хай холод в колір цей чуття фарбує.

Тоді здається — настрій вдягся в біле, 

І серцю мила лиш палітра снігу…

Я кидаю на лижі натерпіле

І мчуся в ліс придбати сніжну втіху!

04.12.2003


ОБМІННА ЕСТАФЕТА


Як я цукерку, так земля мене розсмокче

Рослинний світ, який всота мене охоче, 

Розкаже всім, яка на смак була людина, 

Мо’, потече і у тварин із рота слина?!

Отак веде буття обмінну естафету…

Розтане вмить життя — пора мого ефекту, 

В той час, коли, мов дзвін біди, проб’є епоха, 

Лишивши всім живим, лише мій слід на спогад!

20.10.2003


СТЕЖКА


Вдень з села в село світилась стежка, мов свіча, 

В нічку Місяць цвьохкав нею, ніби батіжком.

Зустрічала й проводжала в поле каланча, 

Як повз неї гнав отару вівців хлопчаком.

А як став з підпасича завзятим пастухом, 

Так було на стежці, мов привиділось мені —

Як вівцю, кудлату хмару, осідлав верхом…

…А тепер на стежці цій лиш спогадів вогні!

2004

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
03.09.2014 Поезії / Вірш
НА ФЛЕЙТІ СЛЬОЗИ (частина третя)
03.09.2014 Поезії / Вірш
БОГОВЕ ОКО (частина перша)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
05.12.2016 © Леся Геник / Філософський вірш
З попелу
05.12.2016 © Костенюк / Вірш
Різдво, ранок
05.12.2016 © Панін Олександр Миколайович / Драматичний вірш
Для нещасливих у Коханні (Алегорія)
04.12.2016 © Вікторія Івченко / Сатиричний вірш
Вакханалія у росіян. Вакханалия в Украине...
04.12.2016 © Уляна Чернієнко / Вірш
Пливи, Кусто
Вірш Про минуле
03.09.2014
КОДОВАНА ДОЛЯ (частина друга)
03.09.2014
НА ФЛЕЙТІ СЛЬОЗИ (частина друга)
28.08.2014
ІНШИЙ ВИМІР
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 65  Коментарів:
Тематика: Поезії, вірш, Одер, мелодія степу, нічні дороги, шукаю підкову, обід на току, стежка
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +34
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +84
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
10.12.2010 © Тетяна Чорновіл
13.12.2013 © ГАННА КОНАЗЮК
28.12.2011 © Тетяна Чорновіл
03.02.2014 © Віктор Насипаний
17.04.2011 © Борейко Петро Васильович
02.10.2011 © Тетяна Чорновіл
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди