Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
03.09.2014 21:01Вірш
Для дорослих  Про життя  Про Бога  
00000
Без обмежень
© Василенко Андрій Антонович

БОГОВЕ ОКО

частина друга
Василенко Андрій Антонович
Опубліковано 03.09.2014 / 25146

СКАРБНИЦЯ РОДОВОДУ


Лиш Земля – це безцінна природна скарбниця:

В піраміді знайшов артефакт археолог —

В ній розкопана Тутанхамона гробниця, 

Дух над нею звиса, мов розбуджений сполох.

Від таких несподіваних знахідок праху

Одного з найвідоміших нам фараонів, —

Він, зазнавши вулканно-космічного краху, 

Назавжди мов заснув між вогненних драконів…

О, Земля! Ти — космічного дерева гілка!

І хранитель сейсмічних мелодій — від роду, 

Тож дуди нам із надрів, як вчена сопілка, 

Розкриваючи тайни шляхів родоводу!

22.08.2005


ОБОЖНЕНИЙ ПРИБУЛЕЦЬ – БОГ


Сліди розмовляють у фактах колишніх, –

Вражає ковчег, побудований Ноєм, 

Підвів мегаліти типові Всевишній, 

Що в різній місцевості кулі земної.

Людей клонував, і обожнений ними, 

Став Богом в очах їх, захоплених дивом.

За фахом і жив з почуттями земними…

Суворо він діяв, але справедливо

Не просто Земля щоб прибульцям зраділа, 

А дати глибокі знання лише ділом, 

Розкривши закони й константи земні.

І дозвіл втручанню взяти в природи, 

Щоб попелом зла не посіявся гнів…

Торкнувшись конструкторських задумів плідно, 

Надавши їм архітектурної вроди, 

Вести спілкування приземлено — гідно, 

Поклявшись навіки своїми святими, 

Що він із Нібіру, — батьки-анунаки…

Щоб інші Боги не були надкрутими —

Причетно їх хоче в колінах зігнути, 

Щоб люди і бачили й чули ознаки, 

З якими могли б і весь Всесвіт збагнути!

04.05.2005


ЗА КРЯЖЕМ ДОЛІ


Злетів ще рік із дерева життя мого, 

Неначе з гілки лист осінній, вітром збитий.

За кряжем долі пихкає душі вогонь, 

І сіє попіл часу через мрії сито...

І бачить Бог: щоосені співа душа!

Відчувши осінь тіла, скрипнуть серця ставні…

Перед зимою осінь фарбу залиша:

Як срібло в сизих скронях – мазок останній…

2000


ХОДІТЬ ДОРОГОЮ ВУЗЬКОЮ


Просторі ворота в широкій дорозі

Вас до загибелі - пітьми, 

Зневіри й зла приведуть у тривозі...

... Ідіть, крокуйте ворітьми

Тісними у вузенькій дорозі, 

І випурхне душа з пітьми!

І станете на найвищім порозі...

Мало знаходить хто, мабуть, 

Ворота тісні у вузеньких дорогах?

Та пам`ятаймо цю світлу путь:

Дорога вузька – до Людей і до Бога!

2000


ДО БОГА НІБИ ЗАВІТАВ


...І море зробило з каменя

З дірочкою медальйон.

Немов золотими руками, 

Химерну форму дало

І "курячим богом" призначило...

Та й викинуло з води –

Погрітись на гальці гарячій

Та берегом кримським бродить, ., 

... Кому медальйон цей дістанеться, –

Той вийде сухим із води.

Той мокрим, як "курка", не стане

Крутими шляхами ходить!

До Бога ніби завітав, 

Гортаючи згадки по черзі...

О мій медальйоне на березі!...

Мої промайнулі літа!..

2000


МЕТЕЛИК


Там, де берег Дніпра пологий, 

Де тільки пісок, пісок –

Намочив по коліна ноги

Зелений густий лісок.

Там, на листі, чуткіше Бога, -

Метелик неначе спить, ,, 

... Ти підкралася знов до нього

І хочеш його схопить...

Я на вуса його дивлюся

І ревність приходить знов., ,

... Бо ті вуса, мов струни гуслів, –

Спів про мою любов!

2000


ПІД ВЕЧІР…


Мабуть, настрій буремний мій

До моря мене привів...

... Я, збагнувши крутий прибій, 

На берег нічний присів.

Руку хвилі своєю стис

І «здрастуй» я їй сказав...

... Світ мій мріями покотивсь

На сонний морський вокзал, 

Де стоїть кораблем причал, 

Де чайкою море ячить, 

Де до зір Азовсталь помчав, 

Щоб з Богом поговорить!

2000


МОНТАЖНИКИ


Почався пуск, а тут принесло нормувальницю, 

Мої хлопці весь комплекс затримують...

І не йде робота: з рук їх усе валиться, 

Так і хочеться лайкою гримнути.

Невже бригада гептом у неї закохана?!

– «Бугор», – кажуть мені – розберися ти:

Чи заміж хоче, чи норма буде законною?

Не дай Бог, як посміє зависити!!!...

... Та вірив я, що хлопці мої розкачаються.

Вона ж, мов і не чує монтажників, –

Записує, робочі процеси вивчаючи, 

Та все ж розщебеталася пташкою, 

Як Сонце сіло хлопцям на спини підставлені, 

Як хтось мовив, скоріше, щоб злазили –

Цього пускові вимагають обставини...

Дарма думав, що хлопці образились.

І, закінчивши хронометраж, дивувалася, 

Не вірила своїм спостереженням, 

Що отаке тяжке і так легко давалося

Моїм хлопцям - висотниковершенцям!

2000

ПОСИЛКА


Приймаю від людей посилки, 

Зважую і ставлю сургучеву печатку.

З посилок, скажу без помилки, 

Радість, як із серця, бере свій початок...

... Посилки, бозна з чим на пошті!

Нібито багатоповерхові будинки!

...А в них почуття найдорожчі

Пересилає людина людині!

2000


СЛІПІ


В степи приїхали люди сліпі...

Цвіли застелені сонцем столи

І страви з подихом щедрих степів

Прозорим ранком накриті були.

Ішли навпомацки люди за стіл.

– Миколо, де ти? – товариш спитав.

– Та де ж я! Осьде, а що ти хотів?

– Питаю, їздив купатись на став?

І як тобі, там, було на воді?

– Водичка га-а-арна! – і хліба узяв...

Я в серці з Богом подумав тоді:

Не той сліпий, хто з дитинства осліп, 

А той, хто, зрячим життя не збагнув:

Купує в лавці теплесенький хліб

І знає лиш магазинну ціну!

2000


ПОЕТ


Бере він палю – сонця промінь, 

На плечі – небо, в ноги – гори, 

Для серця – всіх струмочків гомін, 

В рюкзак думки і людське море, 

І, там, в путі словесна магма, 

Вулканно вивержена серцем, 

Розкаже все: до чого прагне, 

За що борець в життєвім герці!

2000


БЕЗКРИЛА ДУША


Душа літає аж до Бога, 

Витає скрізь у білім світі.

Вона, безкрила, а з порога

Злітає, ніби рвійний вітер, 

Приносить в мозок озоріння, 

Коли буває десь без тіла.

Вона – безкриле мерехтіння, 

До всього в світі має діло.

Душа у тіло дасть бадьорість

І мозок стане сильний духом, 

Співа душа тобі на користь!

Кричить душа, – коли скрізь глухо!

Як сильний дух – клекоче роздум, 

Як плаче дух – лиха година...

... Душа і тіло та ще розум –

Оце і є сама людина!

2000


З ПОПЕЛУ ОСИ


Чотири пори року, 

А я люблю одну – листя сухе палити

Після уроків...

Тоді картоплю в кожушках у жар зарити...

Я листя палив ранком, 

Від нього, ніби сніг, попіл летить в повітрі...

Дивний світанок!

Ловив я попіл, як сніг! Повірте...

Не бачив таку осінь!

Мов оси, попіл – сніг білий! Хто ж сніг не любить?!

Він же – не оси!

Отак вона мені завжди та щось колумбить…

2000


Братові Миколі Антонович

ЗЕЛЕНИЙ ЛИСТ


Не сидиться ніяк мені, 

Бо не бачу з порога все, 

Бо не чую ніде пісень, 

Бо вже кличуть шляхи земні

Розпізнати весь білий світ...

Це було так давно колись:

В сад зайшов, щоб зірвати плід, 

Та й зірвав не навмисне лист...

... На дорозі, з долоні в грязь, 

Лист, немов жабеня плигнув...

В мене втоми не стало враз, 

Бог веселку мені нагнув...

І здалося в ту мить мені:

Лист із рідної гілки втік

Пізнавати шляхи земні, 

Свій п`янкий недопивши сік!

2000


МОЛИТВА


Дай же, Боже, благаю, мені і людям

Для душі не земного Святого Духа, 

Щоби ми не боялись того, що буде, 

Щоб не знали того, що нам ріже вуха.

Дай же, Боже, здоров`я міцне для тіла, 

Щоб нічим не боліли ніколи люди.

Щоби тільки здоров`ям душа яріла, 

А у тілі завжди Дух Святий хай буде!

Дай же, Боже, для розуму мудрості сивої, 

Щоби долю вирішував кращу кожен, 

Щоб ніхто не витрачував марно сили, 

Чи ж почуєш мене, наш всевидящий Боже?!

Амінь! 2000


БАТЬКО


Ти не визнав його, як рідного сина, 

Коли помирав.

Ти востаннє поранив сумнівом серце, 

Коли помирав.

Що тобі наболіло голову срібну?

Які причини, 

Що відмовився ти від плоті своєї?

Які ж причини?.

... Він все більше любив тебе по-синівськи, 

Бо ти надихнув

Першу казку вустами рідного батька!

Бо ти надихнув

Мужнім голосом раннє його змужніння!

Бо ти залишив

Кров свою у його юначому серці, 

Бо ти залишив...

Боже, мо’, це почулось? Батьку, відмовся!

Нащо ти сказав?...

... Він не вірив твоїм словам найостаннім.

Ні! Ти їх не казав...

2000


СВІТЛО І ТІНЬ


... І падає тінь, мов з темряви гуща.

Ховаються люди в тінь прохолоди, 

Кружляє за сонцем тінь невмируща, 

Бо світло – її єдиний володар.

Як день той без ночі, світло без тіні

Не можуть один без одного бути...

Ну, як без морозу випаде іній?!

Як серце без крові можна почути?!

За долею ходять тіні тривоги, 

Бо світло душевне інколи гасне.

Та й в серці існують із тіні пороги, 

Бо доля пророчить круто-сучасне.., 

За долею в`ється з тіні дорога, 

І поруч дорога в`ється із світла –

Із світла душі, що ллється від Бога, 

Що в долі своїй, мов квітка, розквітла!

2000

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
03.09.2014 Поезії / Вірш
КОДОВАНА ДОЛЯ (частина перша)
03.09.2014 Поезії / Вірш
КОДОВАНА ДОЛЯ (частина друга)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
03.12.2016 © Олена Вишневська / Любовний вірш
Білим віршем
02.12.2016 © Панін Олександр Миколайович / Жартівливий вірш
Чудовиська і дівчинка (Вільний вірш)
02.12.2016 © Маріанна / Верлібр
Сніговий серпанок
02.12.2016 © Леся Геник / Ліричний вірш
Першогрудневий сніг...
02.12.2016 © Григорій Божок / Сатиричний вірш
Е-Декларація
Вірш Про Бога
07.09.2014 © СвітЛана
Ми вистоїмо!
03.09.2014
БОГОВЕ ОКО (частина друга)
03.09.2014
БОГОВЕ ОКО (частина перша)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 30  Коментарів:
Тематика: Поезії, вірш,
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +33
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +83
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
10.12.2010 © Тетяна Чорновіл
08.09.2013 © НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ
03.05.2011 © Наталі
30.11.2016 © Микола Чат
16.11.2013 © ЗБІРКА ПОЕЗІЙ
11.02.2012 © Серж
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди