Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
03.09.2014 22:13Вірш
Для дорослих  Про минуле  Про життя  
00000
Без обмежень
© Василенко Андрій Антонович

КОДОВАНА ДОЛЯ

частина друга
Василенко Андрій Антонович
Опубліковано 03.09.2014 / 25150

ІЗ ШВИДКІСТЮ ДУМКИ

1

На атомних крилах із космосу вітер примчався, –

Як був у небесному храмі, – йшов шум в кулуарах –

З технічних питань він з прибульцями в нім зустрічався!

На Землю йому опуститись порадила хмара…

Земля підіймального крану не має такого, 

Щоб можна було потягатись з прибульцями в силі, 

Бо, мо’, ще не треба й не буде такого важкого!

А, може, ми розуму мало у Бога просили…

Он, — храми античні — колишньої Греції символ!

Під ними ще старшого віку фундаментні плити —

По тисячі тонн! І вмонтовані кимось красиво!

То що ж то за сила — вагу отаку підкорити?!

О, Розуму вітер, у храмі ума надлюдського!

Приземлюй ідеї в оселі і нашого мозку

І дай нам позбавитись долі незнання важкого, 

Щоб танув пізнання тягар, як та свічка, що з воску!

22.05.2005

2

Щоб танув пізнання тягар, як та свічка, що з воску, 

То треба зачатком в небесних поплавати водах, 

До зір веслувати у сірому човені мозку

І вийти дитятком із чрева тяжіння, і в моді

Космічній, щоб потім матерію нову створити, 

Щоб з швидкістю думки космічні шляхи пізнавати

Й мобільно з прибульцями в просторі міг говорити, —

То й взнаємо, хто піраміди почав будувати

Й де вперше, чи в нас, чи на Марсі такі спорудили, 

Щоб в нашому оці більмом пізнавання виднілись!

Й чи вчені секрет інформації знайдуть, на диво, —

Чому в Марсіанського Сфінкса сльоза скам’яніла?!

22.05.2005

3

Чому в Марсіанського Сфінкса сльоза скам’яніла?!

На лівій щоці інформації давньої згусток

Таїть почуття, що сльозою людською бриніли, —

Чи, мо’, від розлуки душа роз’ятрилася пусто

Чи то з ностальгійного болю сердечко кришилось

В потопі колишнім, чи в згадці розчулилось серце?!

Невже це і все, що від Сфінкса на спогад лишилось?!

О, Земле, ще скільки пролинеш в космічному герці?

22.05.2005

4

О, Земле, ще скільки пролинеш в космічному герці?!

Уже на підході до тебе планета Нібіру…

Вона ще утне катаклізмами дикого перцю, 

Що знову почне Бог творити адамову віру

Й кувати браслет з астероїдів — пояс небесний, 

І стануть льодовники й шапки полярні зростати, 

А потім розтануть і пройдуть потопи…— не весни!

І підуть одна за одною історії дати, 

А час рахуватиме створення Єв та Адамів, 

Які мов розгойдують пам’ять, як Всесвіту частку, 

Яка інформує, що в генах кодовані дані, 

Що все повториться в природному циклі спочатку!

10.06.2005


5

Так, все повториться в природному циклі спочатку!..

Народяться вчені і стануть клинопис вивчати, 

Який зберігає від предків мовчання печатку, 

Бо з ним лиш можливо розмову з колишнім почати —

Одна за одною вулканність сенсацій пролине, 

Лінгвіст розшифрує абетку із древньої мови

І визначить: лад спілкування та мови перлини, 

А в генах лиш час закодує пізнання основи, 

Бо те, що навколо людини — воно інформує, 

Лиш треба збагнути нам мову його наукову…

То ж знаймо, що доки у світі людина існує, —

В процесі пізнання первинність належить лиш слову!

10.06.2005

6

В процесі пізнання первинність належить лиш слову, 

Яке інформує сучасність бувалого світу, 

Несучи від смислу його первозданну основу, 

Що має свою особисту словесну орбіту, 

Яка переносить призначення Долі своєї

З епохи в епоху на карму людини. Й мов диво, 

Літає чи то в перигеї, чи то в апогеї —

Навколо пізнання космічного шляху людини!

11.06.2005

7

Навколо пізнання космічного шляху людини, 

Мов німбом, знялося бажання нестримної волі

Піднятися в космос у вигляді навіть льодини!

Торкнутись зірок і завдати їм чемного болю, 

І талою краплею влитись у світ невідомий, 

Щоб тільки я зміг гуманоїдів мову почути

І, потім, дощем повернувшись до отчого дому, 

Злетіти вже паром, — щоб знов повторилося чудо!

11.06.2005


8

Злетіти б хоч паром, щоб знов повторилося чудо —

Зустріти клітину живу у космічному вирі, —

Наявність амінокислот розповсюджено всюди, —

Тож пошук взаємних дій гіпотетичності виріс, —

Хоча імовірність контакту все ж мізерність має!

Але на подію таку науковці чекають, 

Бо кожен із них, розуміючи, впевнено знає, 

Що космос живий — на підставі цього і шукають!

12.06.200

9

Сам космос живий — на підставі цього і шукають

В хаосі молекул — в безодні таємного світу, —

Клітина як виникла й нас до мети закликає

За планом найвищого розуму — Всесвіту мозку?!

Який нам накреслив у мріях пізнання орбіту, 

Щоб флору вивчала при світлі від свічки із воску, —

Це треба для того, щоб знати, як Сонця не буде, —

Чи також і далі ітиме життя хлорофільне?

Чи світло і штучне нормально сприйматимуть люди, 

Коли катаклізми примусять під землю сховатись?!

О, розуме Всесвіту, мислення людям дай вільне, 

Щоб кожен в полоні пізнання зумів побувати!

14.06.2005

10

Щоб кожен в полоні пізнання зумів побувати, —

То треба контакт з гуманоїдом мати…

При швидкості — нині космічній — життя Бог дав мало, 

Щоб нам долетіти й зустрітися вдало…

А так, як пізнання процес зупинити не можна, —

Нову б нам матерію транспортну треба створити…

Матерію цю, щоб сучасній була не тотожна, 

Завжди допоможе науці лиш кремній відкрити!

Щоб швидкість від неї двигун розвивав над космічну, 

Щоб думка торкалася цілі своєї раніше…

Й кермо щоб маневреність мало лише динамічну

І щоб підкорити в самій гравітації важіль, 

Щоб ним вимикати тяжіння земне при польотах, 

А де невагомість — ввімкнути ним й автопілота!

Тоді й пізнаватися будуть галактики інші

Із швидкістю думки —й не треба нам швидкості більші!

15.06.2005

11

Із швидкістю думки — не треба нам швидкості більші!

Не треба тоді й довголіття у Бога просити, 

Щоб світ пізнавати крізь призму космічної ніші, 

Та думку у мріях нам треба завжди колосити, 

Щоб в полі пізнання знайти довголіття зернину, 

І в Долі живій проростити із неї секрети:

Як з плоті і глини тепер клонувати людину?!

І ствердити дозвіл на це довголіття Декретом!

16.06.2005


НЕБЕСНИЙ АРХІТЕКТОР


Під поверхнею пустелі Наска

Кілометрами біжать тунелі, 

Із текучою водою — казка!

І не тільки є вони в пустелі, 

Віднайшли їх ще і в Еквадорі!

Загадково — це ж чиї будови?!

Та підказують лиш свідки-зорі:

Архітектор, що з небес, — чудовий!

28.02.2005












ПІДКАЖЕ АКСЕЛЕРАЦІЯ

О, бібліотеко Персеполіса!

Ти військом Македонського підпалена…

Взяти де словесного прополісу, 

Щоб сповнити у пам’яті прогалини

Пройденим життям цивілізації

Шумерів, що втішались анунаками?!

Знищено античну публікацію —

Часопис зник з біблійними ознаками…

Знаємо, минуле ще повернеться

Обличчям десь загубленої нації…

В пошуках відоме світу ствердиться —

Підкажуть нам плоди акселерації!

28.02.2005


ПАМ`ЯТЬ МАНУСКРИПТІВ

Легенди й повір’я для нас не байдужі —

В них діє історії дух динамічний:

В якім почуття розквітають, мов ружі, 

І в’яне життя на орбітах невічних…

В них давність замовкла, як тиша космічна.

І стихли, як пам’ять, гучні манускрипти…

Й здається, що тайни полонять, як муза магічна, 

І палко п’янять, мов мелодія скрипки!

04.03.2005

МЕГАЛІТОВЕ БУТТЯ

О, мегалітовий час, із безодні життя, 

Нащо ворушиш уяву мобільного дня

Й знову малюєш повтор, що йде в небуття?

Скільки думок ти будовами чуда відняв —

Може, нагадуєш давнім буттям, що ти був, 

Діяв, як міг, і чудес для людей натворив

Й просто за так інформуєш прийдешню добу…

Мо’, щось тоді не сказав?! То ж тепер говори!

01.01.2003


НА ТРОНІ ТАЙНИ


Під лівою лапою Сфінкса

Підземний тунель пролягає, —

Ним тайна, мов бриюча фінка, 

В глибинність епохи сягає, —

Й секрет інформації криє

В надійній її охороні, 

Бо Сфінкс, як загадка безкрила, 

На тайні сидить, мов на троні!

Щоб тайна прибульців розкрилась, —

Нам прийдуть епохи на доказ.

У міфів розкриються крила –

Летітимуть тайни, – як показ!

16.04.2005


МАРСІАНСЬКА СЛЬОЗА


Архітектори космосу, де ви тепер?!

Де будуєте комплекси різних означень?!

На Землі і на Марсі ваш Сфінкс не помер, —

Він таїть інформацію древніх позначень:

Там — на Марсі — бриліє під небом свій обрій, —

Він, стрічаючи Сонце, його проводжає, 

І жили там прибульці і чемні, і добрі, —

Їх майстерність і нині людину вражає.

Відійшло півмільйона тих років минулих, 

Як стихія черкнула їх смертним вітрилом

І вони на Нібіру — до хати майнули, 

Залишивши свою ностальгію з Ярилом…

На обличчі у Сфінкса застигла сльоза, —

Мо’, тяжіння Землі там її зупинило…

Пробуяла тоді катаклізму гроза, 

В цім є свідок один — це одвічне Ярило!

02.04.2005


АРТЕФАКТИ


Де лопатою вчених підняті з Землі

В давнину захоронені в ній артефакти*, —

Там історії дух, зачаївшись, заліг

І для себе вичікує вивчених актів:

„..В заморожених мамонтів в роті трава

Та ще поруч із ними — фруктові дерева, 

Серед них, мов пручається, гілка жива, 

Ще плоди з них зривала Адамова Єва!”.

На Далекому Сході, де мерзла Земля, 

Катаклізмом спинилось життя, мов зненацька…

Замість нього тепер в цих місцях промовля, —

Чи то правда біди, чи то міф чудернацький!

28.01.2003

*Артефакти — це предметні речі, знайдені під час геологічних розвідок.



ГІПОТЕЗИ ВЧЕНИХ


Підтверджують вчені живучість гіпотез, 

Що дійсно є право й у них на життя:

Не раз і не двічі — підкреслюють всоте

Наявність на Марсі конструкцій буття, 

Що там пристановище баз невідомих

Прибульців, — невидимих з різних світил, 

Які вибирають й вивозять свідомо

Весь жовтий метал для своєї мети…

Повторне дослідження фототехнічне

Показує різних руйнацій сліди, —

Це значить — життя є повторне і вічне, 

А люди його — це космічні плоди!

2003



МОСТИ ГРАВІТАЦІЇ

Між галактик, де енергії вітри, 

По орбіті світлодайній день іде.

Він, мов спицю, промінь Сонця загострив —

Для прибульців гравітацію пряде, 

Щоб припнули зір до нашого буття

Й діалог зуміли з нами повести, 

Й до Землі, щоб збудували для життя

Із людської гравітації мости!

2003


ПОЗИВНІ ПІЗНАННЯ

Через міст порозуміння

Йдуть в космічну тягу позивні.

Їм не шкодить і земне тяжіння, 

Бо шукають слово «так» і «ні» …

«Так» — це розуму контактна мить

З гуманоїдом, подібним нам.

«Ні» — це атома біди сигнал, 

Щоб не скоїлась сліпа війна…

Кожен позивних мастак

Й має з цього болі головні, 

Бо жага пізнання слова «так»

Не дає промовить слово «ні»!

2006

УЯВА

Бентежить уми наявне творіння —

Фігури Аку на острові Пасхи…

Мо’, то є прибульці — м’язи камінні?!

Й лишили їх злету недоліки власні…

Чи гріх їх великий — кинуті Богом

І каменем, через гнів, заніміли…

Торкаюся їх уявно-розлого, 

І, мариться, — ніби й сам скам’янілий!

2007


ТАК БУЛО


Теревенить вітер у вікні, 

Мов вовком, завірюха виє, 

І мороз їм зашпорів підніс, 

Ворона снігом дзьоба миє…

І давно на Марсі так було, —

Прибульці й там таке пізнали, 

Їх клинопис часом замело, 

Проте лишилися аннали –

Іформації до нас місток, 

З’єднавший міжпланетні далі —

Там зима в повторний свій виток

Теж крутить хуртовин педалі!

2007




ЯК ЦЕ СТАЛОСЯ?!


О, надійні горизонти бажання, 

Ви — уява з історичної істини, 

Загадкові таємниці безжальні, 

Передбачені прадавніми вістями

Про створіння, що з небес прилітало, 

Й на крилате божество, мов, скидається, 

Про шумерів, що із часом не стало, 

Та про Сфінкса, що й на Марсі стрічається, 

Про чудових мегалітів будови, 

Що в природі катаклізмам дісталися.

О, манливої жаги невідомість, 

Науково розкажи, як це сталося?!

2007




МЕШКАЄ ВІЧНІСТЬ


Хто, коли, для чого і як

Піраміди звів загадкові?

Ці питання поки стоять

На помості уст наукових...

Мовлять різне вчені про це:

Єгиптяни – для фараонів, 

Де йшов похоронний процес

У згоді біблейських законів...

Кажуть нам легенди також:

Цей гігант, – від Бога споруда, 

Згори і аж до підошви –

Неземного розуму груда...

Між галактик мешкає вічність, 

Серед неї – наша Земля, 

Мов маяк космічний!!!

2002


ЗЛІПОК УЯВИ


Сфінкс на Землі такий же, як на Марсі...

Яку загадку ідентичність криє, 

Що в різнім просторі ознаки спільні має?!

Чи мо’, скульптура ця – уяви зліпок?

І є відбитком образу прибульця, 

Що перевтілився в людино-звіра

І так себе залишив на планетах, 

Як явище подвійності природи, 

Яка створила це єство аморфним, 

Бо в плоті цій – добро і зло єдині...

Розгадка таємниці може в тому, 

Що Сфінкс сприймає світ так, як людина, 

Хоч бачить він його очима звіра?!

2002

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
03.09.2014 Поезії / Вірш
БОГОВЕ ОКО (частина друга)
04.09.2014 Поезії / Вірш
В КОСМІЧНІЙ КОЛИСЦІ
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
05.12.2016 © Панін Олександр Миколайович / Драматичний вірш
Для нещасливих у Коханні (Алегорія)
04.12.2016 © Вікторія Івченко / Сатиричний вірш
Вакханалія у росіян. Вакханалия в Украине...
04.12.2016 © Уляна Чернієнко / Вірш
Пливи, Кусто
04.12.2016 © Марянич Михайло Миколайович / Вірш
Роздуми про життя
04.12.2016 © Панін Олександр Миколайович / Драматичний вірш
Два шляхи
Вірш Про життя
03.09.2014 © СвітЛана
Пів...
03.09.2014
КОДОВАНА ДОЛЯ (частина друга)
03.09.2014 © Антоніна Грицаюк
Пусті погрози
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 34  Коментарів:
Тематика: Поезії, вірш,
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +34
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +84
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
10.12.2010 © Тетяна Чорновіл
28.12.2011 © Тетяна Чорновіл
08.09.2013 © НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ
23.12.2011 © Тетяна Чорновіл
02.10.2011 © Тетяна Чорновіл
10.03.2014 © Тетяна Чорновіл
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди