Майнула в небо
з рубрики / циклу «Про долю»
Майнула в небо, немов птах,
Та на коліна впала,
Літала лише вона в снах,
А на яву стогнала.
Відчай душив, немов гадюка,
А що тепер робити,
Є на майбутнє в тім наука,
Як їй надалі жити.
Спустошив душу, мов криницю,
А потім в неї плюнув,
А пив джерельну там водицю,
І до іншої полинув.
м. Славута,
