10.09.2014 19:40
Без обмежень
120 views
Rating 0 | 0 users
 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ

РОЗУМНИЙ РУБІН

Рубін — пес шляхетної породи. Вивчився усим командам. Від того син його господаря, Васильок, неабияк тішився. Тато попросить Рубіна стати праворуч — той стає праворуч, зкомандує сісти — пес радий старатися. А коли попросить принести палку — о-о! — то для Рубіна справжня насолода: побіжить, візьме її до зубів і повертається дуже радим. Ще певний час не віддає «здобич», наче просячи погратися з ним, навіть гарчить по-дружньому.

Тож одного разу Васильку дуже захотілося похизуватися Рубіном перед товаришами. І хлопчик вирішив розпочати, на його погляд, з найпростішої, але найефектнішої команди четверолапому другові:

— Рубіне, дай лапу! — подав команду, простягнувши свою праву руку до правої лапи пса.

А той сидить собі незворушно, тільки язика висунувши, відхекуючись від нещодавньої біготні.

Васильок повторив команду.

Рубіну байдуже!

Товариші почали підсміюватися. Висловили думку, що, можливо, Рубін — шульга, і подає тільки ліву лапу.

— А-а, так-так, справді, він у нас — шульга! — зрадів такому припущенню Віталик і простягнув псу свою ліву руку до його лівої лапи:

— Дай лапу!

Рубін залишився незворушним. Тільки хекає та потроху голову ліворуч-праворуч схиляє.

Васильок готовий був уже розстроїтися: Він не очікував такої ганьби від найкращого четверолапого друга.

Хлопчик ще по разу повторив команди, вже готовий був сам почергово хапати лапи Рубіна і показувати товаришам, що от, мовляв, дивіться, який розумний наш пес. Але як таке можна зробити непомітно, коли хлопці обступили колом і спостерігають за кожним його рухом. Навіть дівчатка позбігалися, милуються псом: гарний! елітний!

Несподівано Рубін сам почав піднімати лапи: кілька разів поспіль — праву, відтак — ліву, наче запрошуючи Василька схопити її рукою. Але той не здогадався, що хоче від нього пес. Не здогадався через те, що не завжди був уважним, коли батько навчав Рубіна різним командам.

— Василько, коли просиш пса дати лапу, то простягуй свою праву руку до його лівої лапи, а не до правої, а свою ліву руку — до його правої лапи, а не до лівої... — шепнув, вибравши момент, батько синові.

Від подальшого спілкування, здавалося, найбільше радий був Рубін. Він з неабиякою завзятістю подавав ліву лапу до правої руки Василька, а праву — до лівої руки. Та ладен був подавати їх не тільки синові господаря, а всім його товаришам. Рубін так розвеселився, що, нарешті, його зрозуміли. Тож на радостях гасав по всьому вигону, приносячи дітям різні цурпалки, відтак присідав і простягував лапу, а всі діти по черзі її потискували як справжньому закадичному другові. Потискували звісно що правими руками його ліву лапу, і навпаки.

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Оповідання, Про тварин, Про друзів, Про добро

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Живе кохання у Карпатах / Новела | Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «По-усному «крапка» - це що?.. / Лікбез | Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо