11.09.2014 15:30
для всіх
112
    
  1 | 1  
 © Георгій Грищенко

У борні

У борні за виживання

З покон віку все живе, 

Перемога й вимирання

В часі тріскою спливе, 


Залишаються на згадку

Скам`яніли кістяки, 

Хтось натрапить й для порядку

Всім покаже залюбки.


Намалює динозаврів, 

Саблезубих хижаків, 

Начіпля на себе лаврів, 

Наскликає диваків


І розкаже їм причини

Вимирання звірини, 

Сам одної злої днини

Піде бачить вічні сни.


Через сорок тисяч років

Хтось кістяк його знайде

Й розглядатиме аж поки

Дисертацію складе.


Тут, напише, жили люди, 

Це білкові хижаки, 

Їх було багацько всюди, 

Як показують кістки.


Бачим голову маленьку, 

Мали трішечки мізків, 

Вдачу дивну і сумненьку

Серед тисячі світів.

 

Все вони білкове з`їли, 

Знищили рослинний світ, 

Мабуть, вимерти схотіли, 

Зготувати нам обід.


Ми сюди як приземлились

Їх ніде вже не було, 

Ми ж із кремнію творились, 

То ж пісочок нам не зло.


Людство славно потрудилось –

На Землі одні піски, 

Нам їдальня тут відкрилась, 

Ми ж добрячі їдоки.


І приступить готувати

Їжу всяку із піску, 

Кістяки людські жувати

У кремінному соку.


Кажуть їх вже зустрічали

У пустелі в наший час, 

Як камінчик відбивали

Той кривився кожен раз.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 12.09.2014 20:24  Тетяна Чорновіл => © 

:))))))))))))))))))
Не в брову а в око!