12.09.2010 19:45
-
527
    
  - | 1  
 © Лія Валеріс

В серці не тримай

Маленька історія великого майбутнього

В серці не тримай 

Дощ не плаче, хмарок синь 

в головах від сонця лінь. 

Вулиці на пів порожні 

всі, як гості подорожні. 

Магазини ще пустують –  

спека з холодом нуртують. 

На прилавках стоять квіти, 

воду п’ють від спеки діти. 

В окулярах відблиск сонця 

на дівчат хтось дивиться з віконця. 

Тільки Анна йде сумна –  

плаче із журби вона. 

Раптом щось перед очима впало, 

і ридання обірвало. 

Стукіт із під’їзду чути –  

він прийшов своє вернути. 

Сталось щось між обома людьми 

хвиля кохання вийшла з пітьми. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!