Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
14.09.2014 09:59Роман
Про молодість  Про минуле  Про дружбу  
00000
Без обмежень
© Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ

"ЗАГУБИВСЯ"... ПОМІЖ ГРИБІВ

19

Сторінки "Роману для Нобелівської премії"

Початок 70-х років
ХХ сторіччя.
Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
Опубліковано 14.09.2014 / 25296

Солдатська служба різною бувала. Один період взвод Юрія Соловейка жив у лісі, у наметах на вісім осіб. І все було б добре, якби не дощі. Зарядили проливні і, здавалося, не буде їм кінця. Від них земля намокла так, що вода не встигала просочуватися у неї, а текла потужними потічками повз намети. І як хлопці не намагалися краї наметів обкласти дерном — все одно вода потрапляла до середини, намочувала матраци, що були постелені безпосередньо на землі, збиралася у привхідній ямі. Така яма — глибиною до метра — необхідна була для того, щоб можна було, стоячи у ній, випростатися на повний зріст у середині намету, а після відбою прилаштувати чоботи, розвісити онучі, поставити стілець тощо.

Спати було майже не можливо, тому що від вогкості і сирості ставало ще й холодно, некомфортно й незатишно. Хлопці кашляли. Юрій Соловейко тримався, але, відчував, напевне у нього буде інша напасть: починало неприємно боліти між лопатками...


Тут одного разу трапилась чергова армійська пригода: зник солдат. Надзвичайна подія, якщо солдати зникають по-справжньому. Коли усім стало відомо, що насправді солдат не зник, його знайшли, дали тільки один наряд поза чергою і, з усього видно, про ту надзвичайну подію вищому командуванню доповідати не стали.

А було діло так. Під час вранішньої переклички з’ясувалось, що немає рядового Ворожейкина. Подивились, де тільки можна, — немає! Відтак біля наметів залишили лише чергових, а решті особистого складу взводу надійшов наказ шукати бійця. Взвод розділили на чотири групи і відправили на всі боки, до білоруських лісів! Вони бувають прохідними, але часто попадаються болота або непролазні хащі. Та й вовки у них водяться. Хоча проти сірих звірів солдати мали автомати Калашникова і повні магазини бойових патронів. Стріляти дозволили. Але хлопці побоювалися, як би, чого доброго, рядового Ворожейкина не підстрелити. Повідходили метрів по сто від своїх наметів і остовпіли: стільки грибів ніхто з них ще не бачив!

— Нафік нам той Ворожейкин, — сказав хтось. — Певно грибів нажрався та й спить десь на хвої.

— Гарна ідея. Нам треба грибів назбирати, через них ніде ж ногу поставити, - почулося слово підтримки у відповідь.

— Припинити зайві балачки! — наказав заступник командира взводу.

Ворожейкина шукали весь день, прочесали ліс відстанню кілометрів на сім від табору перебування. Перетоптали усі гриби своїми кирзовими чобітьми. Куди тільки не заглядали, а Ворожейкина не було. І голосно звали — не відгукувався!

Зрештою під вечір надійшла команда повертатися до табору. Голодні, розстроєні солдати повертались якось хаотично — аби тільки бачити один одного.

Перед самим табором кілька хлопців почалапали дещо убік, за генераторну будку, і враз почувся… гомеричний сміх, нестримний і довгий.

З’ясувалось, що Ворожейкин і не тікав нікуди. Він просто через вогку постіль усю ніч не спав. Вранці вийшов трохи розім’ятися, забрів за генераторну, біля неї побачив щось на зразок топчана, над ним — навіс, а стінка генераторної — тепла. Ліг. Заснув. Міцно. На весь день. Його шукають, а йому хоч би що.

А стосовно грибів, то пошуківці Ворожейкина їх принесли стільки, що, їли-їли, і ніяк не могли переїсти.

___________
Попередній (18-й) уривок "Роману..." має назву "Кого друскининкайці пожаліли?.."
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
14.09.2014 Проза / Роман
КОГО ДРУСКИНИНКАЙЦІ ПОЖАЛІЛИ?.. (18)
16.09.2014 Проза / Роман
Юрій - абітурієнт акторського (20)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
09.12.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Думки
09.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Чорно-біле
09.12.2016 © Олег Корнійчук / Оповідання
Утилізатор
08.12.2016 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Знайомство з сюрреалізмом
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
Роман Про дружбу
03.10.2014
ЛІКАРНЯ АКТОРСЬКОЇ МАЙСТЕРНОСТІ (24)
14.09.2014
"ЗАГУБИВСЯ"... ПОМІЖ ГРИБІВ (19)
13.09.2014
МРІЇ ПРО ТЕАТР І АРМІЙСЬКІ БУДНІ (17)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 43  Коментарів:
Тематика: Проза, роман, солдатська служба, армійська пригода, гриби, взвод
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +11
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +55
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +38
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.03.2012 © Піщук Катерина
12.04.2011 © Закохана
12.04.2014 © СвітЛана
09.12.2010 © Тундра
05.04.2012 © Т.Белімова
09.12.2016 © Маріанна
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди