Усе частіше бачу я у снах...
Усе частіше бачу я у снах
Минулого життя ясні картини:
Маленька доня в тата на руках
І я усміхнена тримаю сина.
Нема війни, не почали стріляти,
Мені назустріч пружною ходою
Он мама йде - очей не відірвати,
Така струнка, із довгою косою.
Іще живий мій батько, нестарий
Підходить і за плечі обіймає,
І друзі часто сняться ті, котрих
Вже з нами поруч на землі немає.
Як з ними тепло й затишно мені,
Серденько їхнім посмішкам радіє.
Та ранок принесе думки сумні
В туман примарний затишок розвіє.
Сон - то ж не дійсність, хибна мить,
Прийшов світанок, і його немає.
Душа ж втомилась дуже, їй болить,
Вона у снах рятунок свій шукає.
