Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
16.09.2014 10:09Роман
Про прекрасне  Про молодість  Про життя  
00000
Без обмежень
© Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ

Юрій - абітурієнт акторського

20

Сторінки "Роману для Нобелівської премії"

Початок 70-х років
ХХ сторіччя.
Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
Опубліковано 16.09.2014 / 25333

Розділ третій

На одному ліжку з королем Франції валетом. Слава передовикам соціалістичного змагання, які… закопали бетон! Куди «приземлився» кусень мяса?.. А ще…

У четвертому розділі про підпис схожий на партійний стяг і на курінь, в якому переховувався Ленін…


Звільнений у запас, Юрій Соловейко їхав потягом через Харків. Під час нетривалої стоянки вийшов з вагону, пройшовся туди-сюди пероном, заглянув на хвилину до приміщення вокзалу, а з нього зиркнув на привокзальний майдан. Нічого особливого побачити не встиг велике місто, та й усе, вокзал, якого ще не бачив. Але з’явилось відчуття, що він у цьому місті ще побуває, а може й мешкатиме.

Так воно й сталося. Згодом він пройшов найпершу співбесіду у театральному відділенні інституту мистецтв. Юрій боявся запізнитися… Ні, напевне, головне було не це, а те, що він хотів заздалегідь побачити такий жаданий для нього вищий навчальний заклад, побродити навколо споруди, відчути невідомий дух артистичного мистецтва, якщо можна буде — заглянути крізь вікно до аудиторій, а дозволять і якщо насмілиться — то й підійти хоча б до дверей начальних класів, де йому так хотілося освоювати ази омріяної професії.

Соловейко зняв куток в одному з помешкань на вулиці Сумській днем раніше, трохи перепочив, прогулявся. Відтак повернувся і повторив увесь підготовлений до творчого конкурсу репертуар.

Вранці другого дня наближаючись до скверу з Дзеркальним струменем, побачив у ньому величезний натовп молоді, який обліпив двоповерховий будиночок, що стояв поруч. З’ясувалось, що то — претенденти на майбутні світила театрального мистецтва.

Юрій остовпів: коли ж то черга дійде!? Але приймальна комісія знала свою справу. Скажімо, хтось з екзаменаторів запитував:

— Звідки ж ви, шановна, приїхали?

— Та аш з-під Кийова, — відповідала «шановна».

— Хочете бути актрисою театру і кіно?

— Так це — найклаща плохвесія!

— Ви десь вдома виступали на сцені?

— Аякше! І вілші читала, і плозу…

— А ви не цікавились, о «котлій» годині сьогодні потяг у бік «Кийова»?

— Ні-і! Я хочу бути актлисою. Я тут залишусь.

— Ми іншої думки. Заберіть ваші документи. До побачення.

Інший абітурієнт, косолапий і горбатий, на прохання комісії хоч би якось випрямитися, не зміг. А коли намагався розвести носки ніг у боки, майже падав при перших спробах пройтися.

Ще до якогось абітурієнта акторського факультету лялькового театру звернулися екзаменатори з проханням зняти з гачка на стіні ляльку-маріонетку. А той зняв чаплійку.

Дуже багато абітурієнтів забували тексти. Або ж примітивно їх оживляли, власне просто нудно читали напам’ять, наче заглядаючи до книжки.

Одне слово, надвечір цього дня з кількох тисяч абітурієнтів залишилось кілька сот (це забагато), серед них — і Юрій Соловейко.

На акторський факультет повинні були набрати десять хлопців і шість дівчат. А претендували у середньому четверо — шестеро на місце, залежно від того хлопець чи дівчина. У дівчат конкуренція була більшою.

Перед першим іспитом з акторської майстерності — сценічним читанням — Юрій ще раз повторив підготовлений репертуар, зробив гімнастику губ, щік, язика, побекав-помекав-порикав, тобто вчинив усе, щоб розігріти голосові зв’язки та голосовий апарат в цілому. У тому числі перевірив і так звану опору звуків: чи надійно працює? Це коли людина говорить, надто коли співає, то звуки відштовхуються не тільки від ротової порожнини та голосових зв’язок, а наче виринають з глибини легень, там обростають неповторним созвуччям, набирають сили і, відштовнувшись від тих низів так, що аж тіло починає бриніти, вириваються з потрійною енергією, потрапляють у верхні резонатори і, збагачені індивідуальним тембром кожного виконавця та набувши неповторної окраси, починають жити у почерговому плині своїх старших чи молодших братів-звуків.


(«Ну, все… все, Юрасю (це я собі), вже давно спати пора. Що ж то воно буде?.. Але так хочеться стати актором, тому що ніхто не зіграє (не проживе!) деякі ролі так, як зможу я! Але ж про це приймальна комісія, напевне, ще не здогадується…», - записав абітурієнт Соловейко перед іспитами).

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
14.09.2014 Проза / Роман
"ЗАГУБИВСЯ"... ПОМІЖ ГРИБІВ (19)
16.09.2014 Проза / Роман
Неймовірне кохання й щем розлуки (21)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
05.12.2016 © Маріанна / Казка
Звір
03.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Грудка
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
Роман Про життя
03.10.2014
ЛІКАРНЯ АКТОРСЬКОЇ МАЙСТЕРНОСТІ (24)
16.09.2014
Юрій - абітурієнт акторського (20)
13.09.2014
МРІЇ ПРО ТЕАТР І АРМІЙСЬКІ БУДНІ (17)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 58  Коментарів:
Тематика: Проза, роман, запас, навчальний заклад, виступали на сцені, актор, репертуар
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +4
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +46
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +86
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
26.03.2012 © Піщук Катерина
09.12.2010 © Тундра
23.02.2013 © Тетяна Белімова
27.03.2012 © Микола Щасливий
01.04.2012 © Каранда Галина
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди