Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
17.09.2014 23:11Новела
 
20000
Без обмежень
© Шкромида Іванна

Дихання в спину

Шкромида Іванна
Опубліковано 17.09.2014 / 25353

Вона нікуди не поспішала уже декілька годин: крутила їх на долонях, встромлюючи під шкіру і спостерігала, як час дивиться на неї крізь пальці чорними зіницями ночі. Руки пахнули газетним папером, літери повідбивалися на зап’ястках і лоскотали настільки, що трусилося все тіло. І поряд, лише темінь, що проковтнула купу книг, олівців, спогадів, дотиків, людей. Лінії її обличчя повигиналися настільки, що ледь могли відмежувати молоде обличчя від латок, що понашивала старість.

І нікуди вона не поспішала. Затулила себе старим мотлохом і дихала крізь нього невидимим повітрям, що куйовдило натягнуті часом волокна.

Темінь прийшла до неї сьогодні і стала навколішки. І вона, що тепер завмерла в просторі, дивилася собі під ноги і обвивала темінь руками, і шукала в ній всіх тих, хто плакав і сміявся їй на вухо, хто торкався її печей і покидав її самотньою при яскравому ранковому світлі. Вона вихоплювала з того, що не існує, жмені облич і втискала собі їх в голову крізь очі - і тіснилися ті всередині, вигинаючи тіла, аби міг пролізти ще хтось. І кричали вони їй, щоб та схаменулася, бо більше нікого немає. І вона зупинилася.

І знову час дивився крізь її тремтячі пальці, а повітря плуталося у волокнах одягу. А поряд пройшов хтось і навіть не спинився. Вона оглянулася не одразу, тільки після того, як холодний стержень вітру пронизав її тіло і біль відпустив. Той, кого вона побачила позаду себе, змусив її тіло різким рухом зігнутися. І вона зникла з тієї висоти, на котрій перебувала досі, залишившись вузьким прошарком тіла лежати під чиїмось ногами.

Він дивився собі під ноги, слідкуючи, чи не впала бодай пилина на його ідеально вичищені черевики. А на взутті не було пилу, лише її волосся плуталося під підошвою й обвивало тваринячу шкіру, котра пахла осінньою листяною гниллю. Скручені локони вигинали її тіло, а ті, що кілька хвилин тому влізли в її голову, спали одне на одному, колихалися від рухів її тіла.

Він топтався на її кучерях, криво посміхався і голосно реготав. І сміх викручував її хребет ще дужче. І все, що знаходилося раніше на межі реальності й вигадок, потемніло теж. Він пішов, залишивши її розкуйовдженою, і поряд стало тепло, потилицю гріло сонце.

Все, що досі було поряд, повилазило зі своїх схованок. Чашки вмощувалися в долоні, кава лилася всередину, діти мостилися на колінах, сміялися і плакали їй у вуха, тарілки й виделки обмивали її холодні пальці гарячою водою, рушники витирали її ароматне волосся, покривала прикривали її худорляве тіло, і спали ті, що всередині. І темінь приходила знову.

Дивилася вона під ноги, і не могла збагнути, куди все поділося: її ніщо не рухало і до неї ніщо не говорило. Її ніде не було, її ніхто не шукав. Вона знову відчула гострий дотик холодного повітря, щось тверде перекинулося під нею, і тіло тихо сповзло. Взуття, того, що прийшов, було вологим і сирим, а на її щоках залишилися крижані краплі. Тіло викручувалося, але не пручалося. Лише думками вона хотіла розбудити тих, що були всередині. Але вони спали безпробудно, нехтуючи її відчайдушними проханнями допомогти.

Щось трапилося. Її руки зникли з поля зору, здається, вони були за спиною чийогось тіла. Вона обіймала когось, дівчину, з довгим скуйовдженим волоссям. Та плакала і сміялася їх у вухо. За мить вона відчула тепло позаду себе. Хтось тулився до її спини і довгими пальцями гладив плечі. А вона не могла збагнути, як ті двоє можуть тулитися зараз до неї, якщо вони заснули.

Не поспішаючи рухатись, вона, мов холодна стіна, тримала на собі чужі тіла і дихала. Хтось говорив до неї дуже тихо і віддалено. Вона поволі озиралася, сильно примружуючи очі, аби когось вгледіти, але не могла розуміти, звідки ті звуки.

- Зима… зима…чуєш?

- Що? – Ледь чутно відповіла вона.

- Мамо….зима, зима….вже…мамо.

- Зима?

- Ти хотіла бачити зиму.

- Я… я не могла такого хотіти.

Дівчинка піднялася, постояла над нею ще кілька секунд, пригладжуючи її волосся, потім поцілувала долоню і пішла.

Той, що цього разу невідчутно зайшов у кімнату і тулився до її спини так і залишився незворушним.

Вона піднялася, випрямила своє тіло, зібрала докупи волосся, наспівуючи колискову – тим, що мусять спати.

Чернівці 16.09.14
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
27.08.2014 Проза / Новела
За стіною хтось живе
29.10.2014 Проза / Новела
Де Джо?
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
27.07.2017 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
Моя маленька залежність
27.07.2017 © Лілія Батюк-Нечипоренко / Новела
Дельфін
26.07.2017 © Марянич Михайло Миколайович / Гумореска
Битіє від Михаська
26.07.2017 © Лілія Батюк-Нечипоренко / Новела
Не розлучені
25.07.2017 © Андрей Осацкий / Оповідання
Василич
Новела
17.09.2014 © Ольга Моцебекер
Память
17.09.2014
Дихання в спину
17.09.2014 © Максимів Галина
ГАЛСТУКИ ДЛЯ БІЛИХ МІШКІВ
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 2 (2+0+0+0+0)
Переглядів: 144  Коментарів: 6
Тематика: Проза, новела, темінь, повітря, незворушним
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 18.09.2014 01:26  © ... для Мальва СВІТАНКОВА 

це дуже...
дякую! 

 18.09.2014 01:25  © ... для Панін Олександр Миколайович 

оце написали... я якась занадто маленька в творчому плані для такого коментаря ) 

 18.09.2014 01:24  © ... для Тетяна Ільніцька 

спасибі! 

 18.09.2014 01:19  Мальва СВІТАНКОВА для © ... 

Люблю читати Ваші творіння. Є в них щось таке незбагненне, тягуче, правдиве...
Успіху на творчій ниві! 

 17.09.2014 23:21  Панін Олександр Мико... для © ... 

Подих святого божевілля. 

 17.09.2014 21:48  Тетяна Ільніцька для © ... 

Цікаво так про темінь! Заворожуюче!  

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
19.07.2017 © роман-мтт
Про те, що Гугл не знайде +24
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +61
28.06.2017 © роман-мтт
Зі святом! +25
03.06.2017 © Борис Костинський
Життя в США. Інтерв`ю з самим собою +50
ВИБІР ЧИТАЧІВ
12.04.2011 © Закохана
25.07.2017 © Юлія Шевель
26.07.2017 © Марянич Михайло Миколайович
27.07.2017 © Дарія Китайгородська
17.02.2015 © ГАННА КОНАЗЮК
20.01.2011 © Михайло Трайста
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди