Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
18.09.2014 07:30Балада
 
20000
Без обмежень
© Георгій Грищенко

Про райське життя

Георгій Грищенко
Опубліковано 18.09.2014 / 25390

Любов до жiнки то є грiх, 

За це нас вигнали усiх

Iз раю, Божого куточка, 

Де непотрiбна нам й сорочка, 

Де всi ходили без штанiв, 

Не мали дочок i синiв, 

Усе там їли, що хотiлось, 

Там снiв нiяких нам не снилось, 

Iдей нiяких не було, 

I раптом все це загуло.


Причина Євой називалась, 

Вона iз змiє там злигалась, 

А той пiдсунув яблук їй, 

На те вiн, бачите, i змій, 

Щоб нас з тобою iскушати, 

Та в Божий рай не допускати.

I Єва змiю пiддалась, 

Наїлась яблук й подалась

До мужа, до свого Адама

Щоб яблук той наївсь так само.


Коли оце побачив Бог, 

Що яблук тi наївшись вдвох, 

Там почали таке робити, 

Що годi їх було побити, 

Вони качались по землi, 

Чогось стогнали у iмлi, 

Та все клялися у любовi, 

Була там нiжнiсть в кожнiм словi.

Таке не мiг стерпiти Бог

I вигнав з раю їх обох.


Пiшли вони у бiлий свiт, 

I довго ще гримiло вслiд:

- I щоби бiльше вас не бачив, 

I щоб звiрюка вас зхрумтячив, 

Щоб в муках вам дiтей родить, 

Щоб в свiтi довго вам не жить, 

І хлiб собi щоб ви ростили, 

В трудах тяжких i з потом їли, 

I буде змiй вас iскушать, 

Й по смертi в рай не допускать.


Таке почувши вiд Отця, 

Убрались в одяг до лиця, 

Затим знайшли десь дві лопати, 

Давай город мерщiй копати, 

Картоплю взялися саджать, 

Та урожаю дожидать.

Посiяли пшениці трішки, 

А потiм в руки взяли вiжки, 

Щоб наловить коней додому, 

I працювать вже не самому.


Вони корівку завели, 

В городi грядку вiдвели, 

Та насадили там капусти, 

Та огiрочкiв для закуски, 

Редиска, перець, кабачки

Все висiвалось у рядки, 

Та трохи яблунь посадили, 

Щоб цiлий рік вони родили, 

Придбали також порося, 

Щоб влiтку викормилося.


Адам iз Євою жили

У травах, що тут скрізь росли, 

Коли звернуло вже на осiнь, 

Не можна стало жить як досi, 

Адам поставить хату взявсь, 

Узяв сокиру i поклявсь, 

Що буде хата на Покрову

I зробить вiн її здорову, 

Бо ждали вже вони дитя

А в рай немає вороття.


Я вам скажу, що в тi часи

Росли безмежнії лiси, 

А про лiсництва там не знали

I спокiйнісінько рубали, 

Причому скiльки хто хотiв, 

Чи то на хату, чи на хлiв, 

Адам прийнявсь дуби рубати, 

Прийшлося тяжко їх тесати, 

А там ще волоком тягти, 

Щоб їх докупи всiх звезти.


Як треба хату будувать

Адаму звiдки було знать, 

В раю не вчили цьому дiлу, 

Почав питать бригаду вмiлу

I так дiйшов аж до Карпат, 

I надивившись різних хат, 

Вiн напитав там трьох гуцулiв, 

I так щоб властi не почули, 

Поїхав з ними в тi краї, 

Що мав тепер їх за свої.


Гуцули справу не тягли, 

За мiсяць хату утяли, 

Та хазяїв ще здивували, 

Що без горiлки працювали, 

Не матюкались, не кляли, 

Добро хазяйське не тягли, 

А по недiлях не робили, 

До церкви на поклін ходили.

I як могли таке терпiть, 

Не матюкатися, не пить?!


Не буду довго телiпать, 

Хоча i є що розказать, 

Як в хату входини робили, 

Житло як всеньке освятили, 

Як родичi до них прийшли

Що виставляли на столи, 

Та як до самого свiтанку

Адам запрошував до танку

Сусiдку жваву, то куму, 

А Єву залишав саму.


А ранком, як усi пiшли, 

Адама пiд стiжком знайшли, 

Де тяжко вiн хропiв у снi, 

Лежав на сонцi не в тiнi.

Тут Єва прийнялась будить, 

Бо дуже, бачте, їй кортить

Адаму дати прочуханку, 

Але по третьому лиш жбанку

Адам став очi вiдкривать, 

На Єву рота роззявлять:


- Чого пристала реп`яхом, 

Дала б горiлочки бiгом, 

Щоб можна було б похмелиться, 

А то взялась на мене злиться, 

Та ще й водою облила, 

Поспати й трохи не дала.

Тут Єва зовсiм розпалилась

І на Адама навалилась:

- Ах ти п`яниця i лайдак, 

Як буде далi все от так, 


То будеш сам в цiй хатi жити, 

З кумою танцювати й пити, 

Тобi спiдницi в головi, 

На мислi тiльки солов`ї, 

Менi з тобою тяжко жити, 

Жiнок ти ладен всiх любити, 

Ти вiк менi укоротив, 

Мене нiколи не любив.

Адам вiд крику прохмелiв

I мову ось яку повiв:


- О Єво, жiночко моя, 

Чи проживу без тебе я?

Та ти повір, то все горiлка, 

Для мене ти єдина жiнка

З тобою буду газдувать, 

Тебе єдину цiлувать.

- Ну ти дивись менi, Адаме, 

Як повториться таке саме, 

Спакуюсь i мерщiй пiду

До матерi аж в слободу, -

Сказала Єва до Адама, 

На цьому i скiнчилась драма.


Вже дев`ять мiсяцiв пройшло, 

Як їх в краї цi занесло, 

I стала Єва вже важкою, 

Адаму не було спокою, 

Здається їй що все не так, 

I їжа вся уже не в смак.

А то пристала до Адама:

- Чи любиш ти мене так само, 

Як ми були колись в раю?

Той заспокiйливо: - Люблю.


Коли на грядці щось робила, 

У муках Єва породила

Собi синочка на Миколи, 

I поклялася, що нiколи

Аж поки буде вона жить, 

Адама бiльше не любить.

Отак небога потерпiла, 

Що i дiтей не захотiла, 

Але поволi вiдiйшла, 

Хрестити сина понесла.


Хрестили сина Миколаєм, 

Його як Каїна ми знаєм, 

Бо брата Авеля вiн знищив, 

Щоби до Бога бути ближче, 

Бо Авель майже у раю

Худобу випасав свою, 

А з Каїном не хтiв дiлитись, 

I довелося з ним побитись.

Це справi не допомогло, 

Заслали Каїна в село, 

Яке знайшли як можна далi

I обробляти поле дали.


Та може вiн його б не вбив, 

Якби той дрина не схопив, 

А Каїн взявся за лопати, 

Мерщiй у Авеля кидати.

Прийшлося Авеля ховать, 

Його у землю заривать.

Рiдня по свiту розбрелася, 

Ворогувати узялася, 

I з тих часів iде вiйна

Iз року в рiк та не одна.


Але було все це не так, 

Пiдкаже вам якийсь мастак, 

В пiтьмi вiкiв як розшукати

Правдивiсть дiй, правдивi дати?

Але в нас мова не про це, 

Що перше - курка чи яйце.

Важливо нам себе пiзнати

I лиху волi не давати, 

Любити землю, де родились, 

Щоб в правдi жити не спiзнились.


P.S.

Нiчого бiльш писать не буду, 

Усе на свiтi я забуду, 

Пiду в рибалки залюбки

Брехливі слухать балачки.

Чи може краще в нiмаки, 

Чужiї слухати думки, 

Кивать на згоду головою, 

Про себе думать- біс з тобою.

А може краще пiд замком

Сидiти дома козаком, 

Та на паперi все писати, 

Думкам загинуть не давати, 

Хiба це вирiшиш завчасно, 

А тут папiр кiнчився вчасно.

16-25.05.97
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
18.09.2014 Поезії / Вірш
Перехожий
18.09.2014 Поезії / Вірш
Ось прийшла вже свобада
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
04.12.2016 © Панін Олександр Миколайович / Драматичний вірш
Чому ти мене покинув? (Апаш-танго)
04.12.2016 © Серго Сокольник / Ліричний вірш
Йшов на скін сірий день...
04.12.2016 © роман-мтт / Вірш
Мріями (фантастично)
03.12.2016 © Богдана Копачинська / Ліричний вірш
Танцями дервішів закружляють сніжинки
03.12.2016 © ОлексАндра / Вірш
Тремтять дороги памороззю сизою
Балада
19.12.2014 © Рубан Надія Петрівна
На поклін три рази до Бога ходила
18.09.2014
Про райське життя
14.05.2014 © Булько Інна
Загадка
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 2 (2+0+0+0+0)
Переглядів: 136  Коментарів: 2
Тематика: Поезії, балада, Єва, Божий рай, Адам, білий світ, Покрова, дитя, лайдак, горілка, Каїн
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 19.09.2015 10:14  Тетяна Чорновіл для © ... 

Чудова майстерна робота!!!
З задоволенням перечитала Ваш варіант біблійної легенди!)))
Ваш правдивіший і зрозуміліший! 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +33
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +84
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
10.12.2010 © Тетяна Чорновіл
13.12.2013 © ГАННА КОНАЗЮК
03.12.2016 © Олена Вишневська
09.12.2010 © Народна творчість
15.01.2009 © Микола Щасливий
30.11.2014 © СвітЛана
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди