Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
22.09.2014 15:38Роман
 
11000
З дозволу батьків
© Маргарита Проніна

ЗВИЧАЙНА

Частина 20

ДАЛІ БУДЕ...

Маргарита Проніна
Опубліковано 22.09.2014 / 25501

Тепер мені двадцять два. Так, я вже не така, як раніше. Календар відраховує нам дні, але насправді досвід керує нашим духовним ступенем пізнання й розуміння життя.

Учора в черговий раз зустрілася зі своїм новим другом. Тепер я точно знаю: він прийшов нарешті… На мій життєдайний вогонь, який я, попри все, зуміла зберегти тільки для нього.

Мені не важливо, з ким була я, з ким був він. Але я точно знаю, чого хочу. Хочу, щоб ми більше не хворіли ні душею, ні тілом, щоб більше не думали про те, з ким бути, а твердо знали, хто істинно «наш». Хочу разом з ним забути про свої невдачі і стерти в його пам’яті жінок, які були до мене.

Я хочу побудувати з ним свою american dream.


Як не дивно, але М. таки нагадав про себе… Телефонував мені з невідомого номера, тридцять першого грудня, відразу ж після мого дня народження. Ні, він не збирався мене привітати, бо ж привиди з минулого так не роблять. Я гостювала тоді вдома, тож не мала ні найменшого шансу з’явитися в Києві, де був він. То й на краще: хто ж бо знає, що б я устругнула в стресовому стані? Раптом зірвалася б з місця – і стрімголов полетіла назустріч фантому з минулому? Він казав, що прийшов до тієї ж лавочки у старому парку, де ми вперше побачилися. Довкола передноворічні клопоти, місто пульсує у веселому передчутті свята, всі розійшлися по домівках, до своїх сімей чи котів, а він, мовляв, сам-один у засніженому безлюдному парку, згадує мене… Я не поклала гордовито слухавку, не виказувала йому свою образу, я дійсно була рада чути його голос знову… Тільки знала, твердо знала про себе, що не повернуся. Ніколи. Життя знову поставило мене на традиційному розпутті: кого ж ти таки обереш? Я не вагалася ні хвилини. Бо давно вже впевнилась на власному досвіді: всі вони обов’язково повертаються. Коли це вже не потрібно.

Я перехворіла ним. І вже маю імунітет. Тепер я також твердо знаю, чого не хочу. Не хочу М. у своєму житті. Буду пам’ятати його в найкращих барвах. Але мені геть не потрібні ні його освідчення, ні покаяння. Хай усе залишається в минулому. У жахливому, пекельному минулому, в яке перетворився наш тодішній прекрасний осінній роман.

Занадто пізно.

Щó б не сталося – я піду далі. І не зупинюся, аби ненароком не задивитися в його очі. Мені стало начхати. Тому що було дуже боляче.

Я віддам своє серце іншому чоловікові. Він уже зі мною. І ніколи його не зраджу, щоб не чинити близькій людині такої непоправної шкоди, якої зазнала я одного разу від М. От і все.


Новий рік. Час загадувати бажання, яке неодмінно мусить здійснитися. І я собі намріяла: бути з тим, до кого мене привели всі ці дороги з перепонами, сотні шляхів, ліхтарних стовпів, вечірніх вокзалів, холодних вагонів, тисячі рукописів, молитов, листів у майбутнє, двадцять п’ять пар взуття – зимового й літнього... Все, що було досі, стало виправданим. Тому що ми зустрілися.


Ця книга вже близька до логічного завершення. Все те, чого в ній нема, я хочу залишити тільки собі. Те ж, що закарбовано на папері, –вважайте за мій шлях, який мені довелося подолати в пошуках кохання і, водночас, у довгій пригодницькій експедиції, метою якої було пізнання самої себе і примирення з власними особливостями. Останні аж ніяк не є фактором відчуження від тебе інших – вони лише відрізняють тебе від загалу. Бо ти, кожен ти, – унікальний. І навіть той на перший погляд непривабливий «загал» – це лише зібрання окремих талантів, неповторних доль та унікальних особистостей. Не зайвих, не колишніх, не старих і не примарних – просто інших і різних.

І, нарешті, цією відвертою і щирою розповіддю про одну з них, тобто про себе, я сподіваюся заперечити те закомпостоване уявлення кожної несміливої маленької людини, що їй не стане місця там, де вона хоче, що коханій людині не вистачить часу приділити їй свою увагу, забракне відваги провести з нею все життя, чи… бодай пояснити, не відводячи погляду, чому їхнім стосункам настав кінець… Лише натякніть, що можете трохи посунутись у власному просторі комфорту – і ваше оточення витіснить вас звідти назавжди. В нікуди. Тож годі жертв! Все одно ніколи не знаєш, який шлях був би кращим для тебе: можливо, дистанціювавшись від одних подій – потрапиш в інші, куди тебе смачно засмокче центрифуга Всесвіту, а там, дивись, ти і знайдеш свій сенс, долю та призначення.


І насамкінець. Нині я живу в хеппі енді. Разом зі своїм «плюс один». З ним я відчуваю себе єдиною, незамінною ніким у світі, завжди на своєму першому місці, у просторі й часі, відведеному виключно для мене… І нарешті відзначеною на карті людських історій.

Якщо ми комусь потрібні – ми вічні.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
22.09.2014 Проза / Роман
ЗВИЧАЙНА (Частина 19)
28.09.2014 Поезії / Білий вірш
Цукор життя
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
05.11.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Останні краплини
05.11.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Гроші не пахнуть
23.10.2016 © Олена Яворова / Есе
Твоє пекло чийсь рай
20.10.2016 © Олена Вишневська / Новела
По той бік дверей
30.09.2016 © Карабєн-Фортун Катерина / Нарис
Сповідь на диктофоні
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 4.5 (МАКС. 5) Голосів: 2 (1+1+0+0+0)
Переглядів: 117  Коментарів: 4
Тематика: Проза, роман, двадцять два, привиди з минулого, імунітет, осінній роман, загадувати бажання, заперечити, потрібні
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 27.02.2015 10:30  © ... для Юлия 

Дякую Вам за схвальний відгук, це найдорожче відчуття для автора - знати, що комусь сподобалось. Отже, я недарма старалася)) 

 26.02.2015 22:26  Юлия для © ... 

 Роман понравился,очень уж "вкусно" описаны будни самой обыкновенной девушки, тонко " схвачены" образы , ощущения присутствия автора в твоей жизни. Многие смогут усмотреть в ком-то из героев романа частичку себя , видимо поэтому такое название- " Звичайна".P.S  Хорошо , все же, что happy end...)

 28.09.2014 14:14  © ... для Тетяна Белімова 

Дякую за підтримку! Є дуже великий вклад і від Вас у те, що тепер є така книга! Ви - моя добра фея)))  

 27.09.2014 20:01  Тетяна Белімова для © ... 

Остання фраза звучить дуже і дуже оптимістично, а хіба це не головне у творі художньої літератури?
Ось і ваш перший з написаних романів побачив світ, хай і в форматі веб-книги, але розпочався його шлях до читача. Дай, Боже, йому довгого і цікавого життя. Тепер його життєпис не буде збігатися з вашим, а буде йти окремо.
Хай ваше літературне входження буде вдалим і натхненим! Гарних вам нових творів і романів!
Пишіть ще, а ми будемо із задоволенням читати!  

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +32
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +83
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
29.08.2010 © Віта Демянюк
26.03.2012 © Піщук Катерина
12.04.2011 © Закохана
22.09.2013 © Тетяна Белімова
09.12.2010 © Тундра
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди