15.09.2010 17:54
619 views
Rating 5 | 3 users
 © Віта Демянюк

Згадаю тебе... востаннє

Згадаю тебе... востаннє. 

З усмішкою на вустах... 

Ти знаєш, моє кохання

Немов однокрилий птах. 

Без натяку, без надії, 

Мов без одного крила, 

В полоні чарівної мрії 

Я довгі роки жила! 

Я вірила: ти кохаєш, 

У серці тамуєш печаль 

І потай за мною зітхаєш, 

Крізь сіру байдужості шаль... 

Повз мене летіли роки, 

То квітнув, то в`яв бузок, 

Вслухалась в далекі кроки, 

Щоб вчути знайомий крок... 

Вслухалась в німе мовчання, 

ловила порожні звуки. 

Бузкове моє кохання 

Приречене на муки... 

 2004



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Вірш, Для коханої [для коханого], Про кохання

Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Верстаю кілометри літер...». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Віта Демянюк.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 04.10.2012 13:12  Каранда Галина => © 
 08.06.2012 00:28  Каранда Галина 

Повз мене летіли роки, 
То квітнув, то в`яв бузок

сподобалося.

Публікації автора Віта Демянюк

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо