Я зупинилась
Про дощ і про вітер...
Я зупинилась біля річки,
І тихо чекала дощу.
В руці була синьо-жовта стрічка,
А в другій - стебельце хвощу.
Задумлено я там стояла,
З дощем, а він йшов і йшов.
Волосся тут раптом заграло,
І сонечко знову зійшло.
Ті хмари лише підкорялись,
А вітер ще допомагав.
А я там стояла й всміхалась,
Хоч й злива за обрієм там...
І дощ проминув дуже швидко,
Та я все ж весела була.
Бо здалеку було вже видко,
Ще хмара, що дощ нам несла.
А я біля річки стояла.
І знову чекала дощу.
В руці все ж ту стрічку тримала,
А в другій - сховала весну.
