30.09.2014 21:33
для всіх
397
    
  5 | 5  
 © Савчук Віталій Володимирович

Осіннє...

Осіннє...

з рубрики / циклу «Фрази»

Осіннє листя вітер розкидав

Розклала позолоту долі осінь, 

Рябою хвилею,блищить застиглий став

І серед хмар не видно сонця зовсім...


Десь у тумані згукує сова

Та так, що у душі щось тихо стигне, 

І з ранку вітра пісня не нова

В дахах завиє й непомітно стихне...


Мороз легенький дзеркало калюж

Скує неміцно й сонечку всміхнеться, 

Злоскоче "руки" у голЕньких груш

І по обіді у сльозах зільється...


Аж он за обрій вже щезає клин птахів

Закон природи, - до тепла їх тягне, 

Вже скоро все з землі і до дахів, -

Кожуха білого намірявши одягне.


І ми з тобою магію зими

До себе в душу неохоче приймем, 

І хай від туги серденько щемить

При зустрічі відкриєм ми обійми...

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 01.10.2014 13:47  Тетяна Чорновіл => © 

Чудовий вірш! Теплий і ліричний!

 01.10.2014 11:07  Ганна Коназюк => © 

Красиво!

 01.10.2014 10:30  Світлана Рачинська => © 

Гарно... Не дивлячись на осінь, тепло і обнадійливо. У слові щемить - опечаточка) А так - чудово!