05.10.2014 00:26
для всіх
306
    
  4 | 4  
 © Світлана Холодна

До Народу...

з рубрики / циклу «До Народу...»

Я Дух одвічної стихії, 

я твоя Сила і Надія я твоя, 

Мене, немов, зерно у душах сіє, 

свого народу матінка-земля.

А проросте воно в ту саму пору, 

коли ти гинутимеш в полум’ї війни, 

Коли забувши предків й свою мову, 

Ти не згадаєш хто Ви є, чиї сини!

І понесеш за все це покарання, 

воно страшне, заплатиш ти життям, 

За довгі роки прозябання

в в’язкім болоті забуття...

Не можна, чуєш, забувати, 

не можна жити в забутті!

І жевріючи дотлівати, 

бо тихо згинеш у болоті тім.

Тебе врятує тільки Віра

той Дух, що Націю зберіг, 

Вона звитягою хрестила

і проведе найважчою з доріг.

Дух предків у скрутну годину, 

підтримає і вкаже шлях, 

Він допоможе врятувати Україну

відстояти її в тяжких боях.

Ти знай, що прийде час для перемоги, 

то ж головне хоч як не тяжко -йди!

І не впади щоб не зійти з дороги, 

бо то вже буде назавжди...

Не втрать надію, віру у майбутнє, 

бо ж сила Нації в тобі жива, 

Вона вже скрізь, вона присутня, 

життям з криниці напува.

Так буде важко, так і страшно буде, 

і буде горе на твоїм путі, 

Та знай, що Дух країни - всюди, 

його не знищили у забутті.

Запам`ятай, що він неперереможний, 

його не вбити пострілом в серця, 

Бо він в нас є, він в серці кожнім, 

він дасть наснагу вистояти до кінця!

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 16.11.2014 23:50  Олег Буць => © 

Аж мурашки по шкірі!
Погоджуючись із зауваженнями пані Тетяни, все ж додам: дух нації все ж грає роль. Як на Запоріжжя звідусіль приходили, та ставали потім українськими козаками, так і зараз етнічні росіяни воюють за Україну, бо вони сприйняли той дух української нації. А наші, котрі повиїжджали в Росію, помоскалились, та ще й їх діти і внуки приходять нас убивати. Як той солдатик, що на фоні трупів фоткався і в контакти виставляв. Прізвище, між іншим, українське. Грицюк, начебто.
Тільки, як на мене, варто подумати над третім рядочком. Якийсь він незграбний.
"Коли забувши предків й свою мову, ти не згадаєш хто Ви є, чиї сини!"
Зрозуміло - вжита цитата, але щось вона "не пляше".
"ТИ" не згадаєш, хто "ВИ" є...
Може, так:
"Бо твої діти, що забули мову... і хто вони, чиї сини"
А далі по тексту.
(про предків уже не треба, і так стає ясним, що при тому вони і предків забули)

 05.10.2014 10:05  Тетяна Белімова => © 

Пані Світлано! Чудово! Знову хочу відзначити, що рада тому, що у нас з`явився такий патріотичний автор! Відчувається, наскільки ви занурені у сучасну трагедію України. як вона вам болить. Таких людей мало насправді. Знаю багатьох, які переконані, що ця війна їх особисто не стосується, що це справа влади і "донецьких".
Ось ви вжили слово "нація", але у значенні "народ", бо останнє поняття всеохопне. Сьогодні, коли не лише українці воюють із ворогом, який прийшов на землю України, виникає питання, чи можемо ми говорити лише про українську націю, чи все ж вести мову про український народ? Тут треба думати.
Бажаю успіху! Натхнення! Хай щастить!

 05.10.2014 00:55  Світлана Рачинська => © 

Сильно, піднесено, чудово!!!

 04.10.2014 13:16  Панін Олександр Мико... => © 

Гарно, патріотично, духовно.