Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
07.10.2014 09:38Роман
Про життя  Про гумор  Про молодість  
00000
Без обмежень
© Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ

ДЕ ХОВАЮТЬСЯ ХВОСТАТІ ЧОРТИКИ?..

25

Сторінки "Роману для Нобелівської премії"

Середина 70-х років
ХХ сторіччя
Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
Опубліковано 07.10.2014 / 25728

З великого міста, де було кілька театрів, Соловейку не хотілось виїжджати. Тому знайшов ту роботу і те підприємство, де дали місце у гуртожитку і прописали. Хотів був влаштуватися у якийсь будинок культури, театр, організацію, споріднену з культурою, зрештою на якусь «культурну» фабрику чи «культурний» завод. Не вдалося через те, що ніде не було гуртожитків або не давали постійної прописки. Тому вибір нещодавнього студента випав на один з заводів, де давали і те, й друге. Оформили столяром, але дізнавшись, що новий працівник має хист до малювання, запевнили: «Згодом працюватимеш художником-оформлювачем, якщо, звісно, захочеш».

Юрій не заперечив.


Життя у гуртожитку на різні події було достатньо багатим. Сидів якось Юрій за столом після роботи, заучуючи роль для драматичної вистави. Раптом чує: щось у двері шкрябає. Подумав, що, напевне, кіт. А воно далі ще наполегливіше пошкрябує, та якось не по-котячому — не тільки десь унизу, а й зверху. Тільки-но Юрась хотів устати й подивитися, що там, як — гледь! — двері повільно відкриваються і через поріг вповзає… людська рука. Згодом показалась фізіономія їхнього співмешканця Володі — червона-червона й… усміхненоперекошена. Фізіономії не до снаги було піднятися над підлогою вище ширини пляшки. Вуста щось хотіли сказати, але майже нічого не виходило, тільки «гик!»… «гик-гик!»… «а я…», «усе д… д… доб… ре…».

— Дай-но допоможу, — запропонував Юрко, впізнавши сусіда по кімнаті.

— А-а-а…

— Ну, й нализався ж ти, Володю…

— Пер… пру… пре-е... премію-ю…

— Обмив?

— Гг-гик!.. Га... гар-н-н-о...

— «Гарно», «гарно»... — погодився Юрко.

Відтак доволочив Володю до його ліжка, і той неначе заснув був. Але хвилин через двадцять як зіскочить з нього. Сів і став посивілим поглядом дивитися по кімнаті. А потім зупинився на одній точці. Встав невпевнено, хитаючись, підійшов ближче і давай щось там неіснуюче руками ловити. А потім як повернеться до свого ліжка та як схопить ковдру і — на підлогу. Відтак стрибнув на неї і давай ногами гарцювати, мов глину місити, примовляючи:

— А ось вам! А нате вам! Гади неголені, хвостами матляєте прямо мені в очі! Безкультурні!.. Падлюки окаянні, спати не даєте… Чому посміхаєтеся? Чому гергочите?.. Ви що, гадаєте, я на вас управи не знайду?!. І взагалі, чому ви тут поселилися? Я у цій кімнаті мешкаю! Це — моє ліжко! Це — мій матрац!

За цими словами — та до матрацу! Скинув з ліжка, сів на його голу сітку. Дивився-дивився на матрац. А потім я-а-ак стрибне по-котячому на нього і давай вимацувати.

— А-а-а, ось ви куди ховаєтесь! А я вас — за хвостики! За хвостики! Що, боляче?!. У-ух ти! Чому ти щипаєшся? Чому ти нігті не позрізав?... А я тобі — щолбанчика... О-йй! Чого плюєшся?!. Ах ти ж безкультурна тварино! Ой!.. Ой!!! Як вас багато!!!

Володя метнувя на сітку ліжка і заходився швидко-швидко пощіпувати себе, немов пір’я відриваючи.

— Ви що робите?! У шкіру мою впиваєтесь? Крові хочете? Крові моєї?.. Моєї крові?!. Ах ви ж які підступні!..

І з цими словами Володимир зіскочив, ухопив матрац, ліг на голу сітку й укрився ним. Лежав хвилин десять. Потім почав там якусь тільки йому відому боротьбу з хвостатиками. Зрештою наче заспокоївся. Довго зовсім не ворушився.

«Чи не віддав Богу душу? — подумав Соловейко. — Та хоч би вже швидше його земляк, Толік, прийшов з роботи. А то вже й лячно стає. Юрко такого ще ніколи не бачив і не знав, як себе вести».

Ще тоді, коли Володимир заповзав до кімнати, його бачила чергова по гуртожитку і зреагувала спокійно: то для неї була знайома сцена у виконанні давнього мешканця гуртожитку.

Юрась прислухався: Володя не сопів і не чхав. О, Господи! Юрій хотів був підняти обережно матрац, але не зміг. Володя у нього укутався так, що треба було смикати чимдуж. Тож Юрій вирішив нахилитися та й знизу, крізь сітку, зазирнути: чи живий сусід по кімнаті? Зирк! О-о… О-о-о, «картина»! О-о, «натюрморт»! Той лежав під матрацом вже зовсім голий, а вся чоловіча гідність проскочила між вічками сітки й звисала аж до підлоги. І як тільки Володя у такій ситуації намагався ловити чортиків, так ті вічка змикались, затискуючи його мотовило разом з усім причандаллям. Тож він і не рухався тривалий час, тільки шепочучи про себе лише йому відомі заклинання алкаша.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
05.10.2014 СпецТЕМИ / Лікбез
Вислів «контактний телефон» - прояв маразму!
08.10.2014 Проза / Казка
ДЕНИСКО-КАЛІГРАФІСТ
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
08.12.2016 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Знайомство з сюрреалізмом
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
07.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Пілігрим
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
Роман Про молодість
09.10.2014
КОХАННЯ НАШВИДКОРУЧ (26)
07.10.2014
ДЕ ХОВАЮТЬСЯ ХВОСТАТІ ЧОРТИКИ?.. (25)
03.10.2014
ЛІКАРНЯ АКТОРСЬКОЇ МАЙСТЕРНОСТІ (24)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 78  Коментарів:
Тематика: Проза, роман, театр, гуртожиток, фізіономія, пляшки, чергова, матрац
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +9
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +54
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +37
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.03.2012 © Піщук Катерина
12.04.2011 © Закохана
29.08.2010 © Віта Демянюк
03.12.2011 © Т.Белімова
27.03.2012 © Микола Щасливий
11.11.2011 © Тетяна Чорновіл
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди