09.10.2014 22:40
для всіх
238
    
  4 | 4  
 © Бойчук Роман

В небі очей твоїх…

В небі очей твоїх…

Чому ти говориш про мене у третій особі?

Я ж поряд, хіба ти не бачиш, не чуєш мене?

І сльози чому проливаєш при кожному слові?

Раніше раділа, а зараз обличчя сумне...


Зажди, ти про мене говориш в минулому часі?!

Я тут!.. Я у небі очей твоїх! Ти ж бо - мій рай...

Даровані мною троянди засохли у вазі.

Чому їх не викинеш? Ну ж бо, давай, викидай?!


Стривай, що ти робиш: мої перечитуєш вірші?

Ти ж їх не любила раніш, особливо ось ці:

Про тебе, про наше кохання, річниці всі наші...

Чому розглядаєш обручку свою на руці?..


Здається мені, починаю усе розуміти:

Я завжди з тобою, та поряд не буде мене...

Без мене, кохана, ти мусиш навчитися жити.

Я житиму в небі очей твоїх, щастя моє.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 10.10.2014 12:41  Ірина Затинейко-Миха... => © 

душевно...

 10.10.2014 11:32  Тетяна Белімова => © 

Якось так автобіографічно виглядає!)) Гарно!

 10.10.2014 09:41  Деркач Олександр => © 

Сподобалось...

 10.10.2014 09:22  Олена Вишневська => © 

Тонка печаль... красивий вірш!

 10.10.2014 09:06  Світлана Рачинська => © 

Красиві і закохані слова, дуже мила посвята) Чудово!