Розчинюся в часі
У загальній масі
Лиш вірші на згадку
Лишаться нащадку.
Та вірші старіють
Й згодом оніміють,
Їх у яму кинуть,
Де вони й загинуть.
Вічного немає,
Згодом все зникає,
Пам’ять не тримає
Тих, хто пропадає.
Зникнених у часі
Не впізнати в масі,
І про мене згадку
Не знайти нащадку.
Не можливо бути
Там, де нас немає,
Час, то наші пута,
Кожен їх вже має.
м. Київ, 05.10.07