02.01.2015 17:19
для всіх
232
    
  1 | 1  
 © Вікторія Легль

Стіна

Останній рубіж ще стоїть.

Він тримається, мужній солдат.

Його хилять вітри додолу,

Біди намагаються поставити на коліна,

Але ця стіна міцна, нескорима.

Складно витягти хоча б цеглинку,

Виколупати шматочок цементу.

Марно, - людські стіни дуже міцні,

Їх не можна зрушити – зруйнувати.

Дуже важко знищувати живі мури,

Бо треба слухати крики живих.

Тих живих, що стояли непорушно,

А тепер мають упасти у безодню.

Не можна – ні в якому разі не можна! –

Руйнувати такі стіни з душ і сердець,

Бо з них хлине кров. Гаряча, червона.

Вона митиме руки, ноги, голови вбивць –

Тіла тих, хто завалив мур. Як звіра.

Просто тіла, бо вбивці теж помруть:

Стіни падатимуть на них,

Чавитимуть своєю вагою.

Ні, то не кілограми каменю – то ідеї.

Будуть падати стіни, але їх ловитимуть,

І вони не долетять до землі.

Кров розіллється рікою – Дніпром.

Її не осушиш, не змиєш.

Але стіни стоятимуть вічно.

Бо стіни – то люди, значить, мають триматися.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 20.03.2015 10:59  © ... => Сон Блакитного Сонця 

На цих нагромадженнях і цьому страсі умисне зроблено акцент.

 30.12.2014 19:06  © ... => Тетяна Белімова 

Саме так, пані Тетяно! Саме такими страшними словами я спробувала підкреслити весь жах ситуації, яка, на жаль, склалася на Донбасі.

 30.12.2014 09:19  Тетяна Белімова => © 

Нагромадження слів, яке викликає страх, чи не таким і був художній задум?