24.10.2014 15:52
для всіх
237
    
  3 | 3  
 © Ем Скитаній

В осінній оповіді біль...

В осінній оповіді біль...

до віршувань в окупації

так кажуть, все йде по спіралі...

куди ж нас виведе крива?..

у смерть і злидні зараз граєм, 

золою мокрою слова.

ця у вибоїнах дорога -

куди веде? ніхто не зна.

іржаво-чорна від порога

зникає в темряві вона.

і хмарне небо із землею

зійшлися обрієм на згуб.

уздовж дороги, понад нею

дими палаців і халуп.

і брязкалами жовкле листя

гримить на розі всіх стихій, 

з гілля злітає наче з вістря

як фатум, сполох в долі злій.

і дощ спаде холодний мжею, 

з вітрами сіє на окіл.

а за туманною межею

в осінній оповіді біль

і сум важкий, жалі, печалі...

краси вже в осені нема.

о, так! усе йде по спіралі.

за заворотом, 

там -

зима...

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 27.10.2014 10:04  Деркач Олександр => © 

Дуже гарно...поетичне нашарування філософії і пейзажу

 26.10.2014 16:54  Тетяна Чорновіл => © 

Тривожний і похмуро-емоційний вірш.
Як і дійсність наша.

 25.10.2014 10:34  Тетяна Белімова => © 

Гарно підмітили - рухаємося по спіралі. Завжди. В усьому.

 24.10.2014 17:39  Світлана Рачинська => © 

Багатий емоціями, словами, Образами твір... Злиті - лише  кольори... Але ж біль - саме такий. Оповідь - вражає! Правда... Художньо і емоційно вражає... Чудово...

о, так! усе йде по спіралі.

за заворотом, 

там -

зима...

Що вкриє снігом всі печалі,

Задарма,тільки не дарма)