24.10.2014 18:03
Без обмежень
420 views
Rating 5 | 1 users
 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ

Де живе національна ідея?

Майже сторічний дід Кость махнув ковінькою на курей...

- Оце, дорогенький онучку... А ти хто?..

- Та отой, хто мешкав за дві хати праворуч від вашої, книги у вас часто брав...

-... Та підклеював? Підмальовував?.. Прошивав?..

- Було діло.

- Киш, окоянні!.. Кхе!.. Це... Той... Як його?..

Відчувалося, що дідусь мнеться з думками, не визначиться з чого почати, що для нього не властиво.

- На тобі яблучок, грушок!..

- Дякую, дідусю!

- Та чого ти там розхрюкалася, Білявко! Випущу тебе, так ти ж залізеш до городу, потолочиш усе... А як сусідонька Леся там, у вашому місті? Верещить?

Про Лесю дідусь Кость жартує, говорячи «верещить».

- «Верещить», дідусю, «верещить», «доверещалася» не тільки на всю Україну, а й до Європи. Днів як з десять тому з успіхом виступила в Італії...

- Ану, погони оту зозулясту геть подалі... Кхе!..

Махнув укотре ковінькою та ненароком висмикнув рукою кулькову ручку, що була зачеплена до кишені. Ручка впала. Я підняв. Нова, ефектна, подарункова, з логотипом відомого телеканалу.

- О! А я все норовився, як його тобі сказати. Ось тепер. Приїздили до мене журналісти – і фотографували, і знімали, і писали, і розпитували... Ну спочатку все – нічого. Але, коли, раптом, поцікавилися, що таке національна ідея, я через недолугість та банальність запитання розсипав зібрані з дерев для них гостинці. Ну прибулі їх самі позбирали. А, прощаючись, оцю ручку подарували. Ага... Ой, який гарний котик, мишку мені показуєш! Молодець! Грайся! Грайся... Ага... Розсипав... Бо це ж треба було їм утнути: на вашу – тобто мою! – думку, в чому полягає національна ідея, або що таке національна ідея? Для мене таке запитання – шок! Я так їм і сказав, певно зіпсувавши їм камеру та записи у блокнотах. Я обурився: як, ви не відаєте, що таке національна ідея?!. Їздете світ за очі, щоби дізнатися про неї? Чи ви – провокатори? Та ні, мовляв, дідусю, нам сюжет відзняти треба, ми – не провокатори, ми – серйозно... Шкода їх стало. Ех ви, звертаюсь до них, дивіться: бачите яблуні, груші, сливи, вишні, город зо всякою всячиною, оцей двір, побілену хату, по сусідству – будинки цегляні, он того кота – наш з бабою, - затятого ворога мишей, чуєте – голос хрюшки у хліві, а ще – о, доречно! – диринчання тракторця, що вулицею повз проїхав, а ще – прислухайтесь – гудіння трансформатора на околиці села... Чуєте? То доять корівок... А ще – чуєте? – кумкання жаб... Чи вам це не по нутру – така «поезія»? Маю приклади для вас: наша Леся, сусідська дівчина, стала відомою оперною співачкою. А Павлик, ну той, якого недоростком дражнили, - відомим наїздником верхових коней. А Непришийіванурозум, як прозвали у школі Івана Лущенка, який бешкетував і вчився погано, став – уявіть собі! – успішним підприємцем, причому тут, не покинувши батьківський дім... Оце все і є національною ідеєю! – сказав я їм. А ви її шукаєте!.. Живіть у ній! Жи-и-віть! Дивіться на неї! Дихайте нею! Купайтесь у ній! Співайте про неї! Тіштесь нею! Розмовляйте з нею! Підтримуйте її оптимізмом, працьовитістю! Гоніть від неї журбу й чвари! Любіть її! А дівчат або чоловіків – кохайте! – вони теж національна ідея!.. Я точно телевізійникам сюжет зіпсував. А, може, й ні. Ти, часом, його не бачив?!.

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Різне, Про сучасність, Про душу, Про Батьківщину, Про щастя

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Підписуватися - не дівчат цілувати! (31) / Роман для Нобелівської премії | Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Таке «незамінне» слово здійснювати / Лікбез | Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 30.10.2014 11:31  © ... => Якобчук Павло 

Дякую за звернення моєї уваги на описку.
(Кілька разів перечитував, а бач...). 

 30.10.2014 03:37  Якобчук Павло => © 

Микола Васильович, зворушливо, красномовно. Дякую. Напевно Леся а не Люса???

Публікації автора Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо