Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
27.09.2010 14:35Оповідання
Для дорослих  Про гумор  
10000
© Михайло Трайста

Як Петро Мокуш та Павло Когут хотіли панами стати

Михайло Трайста
Опубліковано 27.09.2010 / 2606

Петро Мокуш та Павло Когут були чи не найліпшими ґаздами села. Обидва нежонаті, ґаздували собі на всі руки – усього досить, лише живи собі та працюй. І працювали вони, бо для землі ґазда є і господарем, і слугою, інакше від неї врожаю, як від цапа молока. Мабуть, так би собі й працювали до кінця днів, якби їх сусід Гриць Рипа, бідний, як церковна миша, і лінивий, як гадина у петрівку, не пішов працювати в місто на фабриці. Відтоді зажив собі Гриць: відремонтував хату, купив машину, телевізор, холодильник – все, що треба. 

– Ану дивись на Гриця, вчора пух з голоду, а сьогодні ковбаси жере та пивом запиває, – казав із заздрістю Петро Мокуш Павлові Когуту. 

– І на машині їздить, як міністр, – додав Павло. 

– А роботи – всього вісім годин. Хіба то робота?.. – зітхнув Петро. 

– Додому повернеться, включить телевізор та вилежується вгору пупом. Газети читає та хропака тягне! 

– Ми робимо, як ті воли, а на столі купована ковбаска та пиво два-три рази на рік. 

– А машини і телевізора повік не будемо мати, – з досадою махнув рукою Павло. 

– Тоді яка нам хосна з ґаздівства? – стиснув плечима Петро. 

– Ніякої! – сплюнув Павло. 

Наступного дня, щойно світало, Петро вже стукав у Павлові двері. 

– Добре, що ти прийшов, бо я вже збирався до тебе, – зустрів його Павло. 

– Знаєш, я цілу ніч не спав, все кадив люлькою та думав. 

– А про що ти думав? – поцікавився Павло. 

– Та про що ж? Про ґаздівство та хосну з нього! Ні «пру», ні «ну»!.. 

– Я теж цілу ніч про те саме думав, хотів вже до тебе іти та поговорити, чи не піти б і нам та найнятися на ту фабрику? Чим ми гірші від Гриця?.. 

Після цієї розмови побратими-однодумці таки наступного дня попродали на ярмарку своїх волів, корів та овець і найнялися пра-цювати на фабриці, купили собі в місті по квартирі. Коли вже стали панами, то най будуть ними. Жилося їм, як в Авраама за пазухою. Що то вісім годин роботи?.. А потім сиди собі, або лежи... 

Та недовго панували, бо через три місяці поменшало робочих місць на фабриці, а кого першого звільнять з роботи?... Певна річ, тих, що прибули останніми. Правда, в конторі їм виділили трохи грошей, ще й якусь компенсацію щомісячну обіцяли дати. 

Що було робити Петрові та Павлові? Повертатися у село і знову починати ґаздувати?.. З них сміялися б навіть кури. 

Шукали вони роботи – вліво кидалися і вправо, та де її знайти? Всі потребували тільки кваліфікованих робітників, а вони кваліфікувалися позаду волового хвоста. Побивалися бідолахи, напереживалися, перейойкалися, переухкалися та врешті звикли до безробітного життя, як ведмідь до меду. Згодом й перестали шукати роботи, бо всмакувалися в горілку та пиво, як черв’як у хрін. І так щоднини вони ходили з корчмини до корчмини у пошуках випивки... Як не потече, то хоч капне. Додому верталися тільки вечером, щоб виспатися, помитися та переодягнутися. Кожного ранку зустрічалися в корчмині, що за два квартали від їх будинку. 

Та одного ранку, після того як вечером обидва «пани» добре замочили горло, Павло не прибув на ранкове причастя до корчмини. Петро, причастившись тричі, пішов шукати свого друга, але той наче крізь землю провалився. Квартира незамкнена, а Павла нема! Шукав його бідний Петрусь, всі корчмини обійшов, та марно. А горілка самому в горло не лізе, з великим трудом до вечора якось підхмелився, а вранці знову гайда в пошуки. Та Павла наче зі світу здуло. Тільки третього дня дізнався Петро, що бідний Павлусь лежить в лікарні. Всі кишені перетряс Петро, поки зібрав на пляшку горілки, бо як підеш до друга без подарунка, та ще й в лікарню? 

Несміливими кроками увійшов Петро до палати та... – Господи любий! – не впізнав Павла. Той весь у бинтах, наче немовля в пеленках, сидить собі в ліжку, підпертий парнами, як турецький паша. Коли побачив Петра, вперся в нього очима, напнувся і почав дутися, мов жаба на купині, яка збирається квакнути зі всієї сили. 

– Що з тобою Павле? – стурбовано запитав Петро. 

– Т-т-т-а т-т-т-и ще смієш питати, щ-щ-щ-о зі мною?.. Ц-ц-ц-е з-з-з-авдяки тобі я тут л-л-лежу. 

– Що ти верзеш, хіба не пили ми разом передучора? – запитав здивований Петро. 

– П-п-п-или! – підтвердив Павло. 

– І не впився ти, як свиня? 

– Вп-п-п-ився!.. 

– І не поніс я тебе на плечах додому? 

– П-п-п-оніс!.. 

– Не ліз я з тобою на плечах аж на четвертий поверх? 

– Л-л-л-із! 

– Не відкривав я двері твоєї квартири, тримаючи на плечах тебе? 

– В-в-в-ідкривав!.. 

– Потім я розстелив твоє ліжко і кинув тебе в нього? 

– Н-н-ні, дурню, т-т-ти відт-т-тягнув фіранок і в-в-викинув мене у в-в-вікно!.. 

– ? 

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
26.09.2010 Проза / Оповідання
Я почекаю поліцію!
29.09.2010 Проза / Оповідання
Робочий день старого Яреми Копити
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
30.11.2016 © роман-мтт / Нарис
Інженери всесвітів
29.11.2016 © Маріанна / Казка
Смолоскип
28.11.2016 © Меньшов Олександр / Роман
Світ таємничий, світ наш древній… (Частина 1. Осколки. Історія 2)
28.11.2016 © Меньшов Олександр / Роман
Світ таємничий, світ наш древній… (Частина 1. Осколки. Історія 2)
Оповідання Про гумор
30.09.2010
Смерть і баба Соломія
27.09.2010
Як Петро Мокуш та Павло Когут хотіли панами стати
24.09.2010
То не діло шофера!
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 1 (1+0+0+0+0)
Переглядів: 310  Коментарів:
Тематика: Оповідання, гумористичні твори
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +33
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +83
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
29.08.2010 © Віта Демянюк
23.02.2013 © Тетяна Белімова
07.02.2014 © Суворий
12.04.2011 © Закохана
20.01.2011 © Михайло Трайста
27.03.2012 © Микола Щасливий
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди