27.10.2014 19:04

18+

173

1 | 1

 © Антоніна Грицаюк

Мовчав...

з рубрики / циклу «Про долю»

Мовчав, немов зашили губи,

Лише стогнав він день і ніч,

Жорстокі і бездушні люди,

Зустрівся з горем віч-на-віч.

Війна забрала його ногу,

Лишивсь калікою за мить,

Здолав над тілом ту наругу,

Душа із відчаю болить.

Тут Україна – його мати,

Земля, яку він так любив,

Без роздумів йшов захищати,

З ногою віру загубив.

Товчуть у ступі воду бюрократи,

Іди туди, не знаючи куди,

Ще довго мізки будуть всі довбати,

Хай поплигає воїн без ноги.

м.Славута,